Рішення № 56578501, 17.03.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.2016 Справа № 920/171/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка-тепло» (м. Шостка, Сумська область)

про стягнення 85981 грн. 32 коп.

Суддя Резніченко О.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Сидорук А.І.

В судовому засіданні 03.03.2016 була оголошена перерва до 17.03.2016.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з 46833 грн. 46 коп. боргу, 24221 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1569 грн. 31 коп. 3% річних, 13357 грн. 04 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 31.01.2014 договору № 2184/14-КП-29 купівлі-продажу природного газу.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що основна сума боргу відсутня, на стягненні 3% річних, інфляційних втратах та пені позивач наполягає.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, оскільки борг повністю сплачений, а 11.12.2007 господарським судом була введена процедура розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відносно підприємства відповідача.

Представник відповідача усно зазначив, що арифметично інфляційні, 3% річних і пеня нараховані вірно, однак відповідач проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2014 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2184/14-КП-29 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору позивач зобовязався передати відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених Договором.

Згідно до п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 60 тис.куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з підписаних сторонами та скріплених печатками актів приймання-передачі природного газу (а.с. 25-30), протягом січня-квітня та листопада-грудня 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 46833 грн. 46 коп.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки відповідач свого обовязку з оплати не виконав, то позивач звернувся до суду з даним позовом 18.02.2016.

03.03.2016 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де зазначає, що борг в розмірі 46833 грн. 46 коп. був погашений до моменту звернення з позовною заявою, що підтверджується платіжним дорученням від 25.01.2016 № 353 (а.с. 39).

Згідно до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на захист це самостійне субєктивне право, яке зявляється в момент порушення чи оспорення.

Проте, як зазначено вище і не заперечується позивачем, борг в розмірі 46833 грн. 46 коп. був погашений відповідачем 25.01.2016 - до моменту звернення з позовною заявою до суду.

Таким чином, сплата відповідачем основної суми боргу до звернення позивача з позовом, хоча і з порушенням строку виконання зобовязання, не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із позовом про стягнення саме основної суми боргу.

Отже, на момент звернення до суду з позовною заявою, основна сума боргу в розмірі 46833 грн. 46 коп. була погашена, а тому суд відмовляє позивачу у позовній вимозі про стягнення вищезазначеної суми, оскільки борг був відсутній на момент подачі позову, а тому і не було правових підстав для звернення до суду із зазначеною вимогою

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 24221 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1569 грн. 31 коп. 3% річних (загальний період з 15.02.2014 по 30.12.2015), а також 13357 грн. 04 коп. пені (загальний період з 15.02.2014 по 30.12.2015), які нараховані окремо по кожному факту порушення грошового зобовязання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі, встановленому законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору, відповідач зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідач у відзиві зазначає, що 11.12.2007 господарським судом Сумської області була винесена ухвала по справі № 7/314-07, якою була введена процедура розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому, згідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач не правомірно нараховує пеню, 3% річних та інфляційні.

Заперечення відповідача є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються, оскільки:

Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобовязаннями, похідними від основного зобовязання.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 26 лютого 2013 року у справі № 2134а13 та у постановах від 4 липня 2011 року, 7 травня, 11 червня та 1 жовтня 2012 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12 відповідно), яка повинна бути врахована при винесенні рішення, відповідно до ст. 82 ГПК.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобовязань, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 24221 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1569 грн. 31 коп. 3% річних (загальний період з 15.02.2014 по 30.12.2015) та 13357 грн. 04 коп. пені (загальний період з 15.02.2014 по 30.12.2015) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка-тепло» (вул. Орджонікідзе, 3, м. Шостка, Сумська область, 42000, код 32478934) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 24221 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1569 грн. 31 коп. 3% річних, 13357 грн. 04 коп. пені, 631 грн. 51 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.03.2016.

Суддя ОСОБА_3