Ухвала суду № 56578475, 17.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2016 р. Справа № 918/86/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг"

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

про стягнення заборгованості в сумі 248 400 грн. 00 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 01 лютого 2016 року);

Від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про стягнення 248 400,00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2016 року порушено провадження у справі № 918/86/16, розгляд якої призначено на 25 лютого 2016 року.

Ухвалою суду від 25 лютого 2016 року розгляд справи було відкладено на 17 березня 2016 року.

17 березня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Однак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно з статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18, роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Окрім того, суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача, а також доказів, що на думку відповідача спростовували б твердження позивача. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду свої доводи та заперечення у письмовому вигляді, проте такою можливістю не скористався.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. На час розгляду справи судом не встановлено обставин, які перешкоджають вирішенню спору по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка уповноваженого представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а відповідачів не скористався своїм правом на надання відзиву на позов, заперечень та будь-яких доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

19 травня 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг" (позивач, продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 05/14-4 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське володіння) покупця запчастини до кар'єрного обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування товару: згідно рахунків-фактур на партію обладнання за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 6.1 договору термін оплати товару: на протязі 10 банківських днів.

Відповідно до пункту 6.2 договору покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунка-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2014 року (пункт 10.1 договору).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

Судом встановлено, що на виконання умов договору продавцем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 921 824,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи рахунками - фактурами, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 22-56).

Також судом встановлено, що товар було оплачений на суму 673 424,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 57-63).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Проте, всупереч умовам вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконав лише частково.

За таких обставин загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором складає 248 400, 00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором купівлі-продажу від підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача щодо стягнення з відповідача 248 400,00 грн. основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у підлягає задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (34552, Рівненська область, Сарненський район, село Селище, ідентифікаційний код: 14338719) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Тиха, будинок 7, ідентифікаційний код: 39076894) 248 400 (двісті сорок вісім тисяч чотириста) грн. 80 коп. основного боргу, а також 3 726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 18 березня 2016 року

Суддя Качур А.М.