Рішення № 56578452, 14.03.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 915/2178/15

За позовом: Військової частини А0456

65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1

Відповідач: Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38

Про: стягнення штрафних санкцій в сумі 176389,24 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю.

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 28.12.2015 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 176389,24 грн. з яких: пеня - 134675,66 грн. та штраф 41713,58 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 2.1, 3.1, 5.1, 10.1, 6.3.1, 4.1, 6.3.3, 7.2 договору № 8 про надання послуг від 21.05.2013 року, додаткових договорів за № 1 від 23.12.2013 року та № 2 від 15.01.2014 року; листувань між сторонами; претензії № 2 від 20.10.2015 року, відповіді на претензію; норм ст. ст. 180, 193 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що фактично, останнім днем надання послуг по ремонту дизелів 6ЧН 18/22 судові № 1, 2, за договором № 8 від 21.02.2013 року відповідачем є 04.03.2014 року, так як послуги ж виконавцем надані із запізненням на 226 днів. У відомості ремонтних робіт, що є невідємною частиною договору № 8 від 21.05.2013 року визначено, що завершенням робіт є проведення швартових випробувань. Так як відповідачем послуги не були надані в повному обсязі, не були проведенні швартові випробування, а поетапна оплата не передбачена договором, то умови проведення оплати з боку позивача було неможливим.

Відповідач у відзиві на позов повністю заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на норми ст. ст. 901, 903, 526, 525, 629, 610 Цивільного кодексу України, мотивуючи тим, що завод листами від 04.11.2013 року № 36/1150, від 27.12.2013 року № 36/1381 та № 36/1070 від 24.10.2014 року повідомляв замовника про готовність дизелів 6ЧН 18/22 судові № 1, 2 до здачі. 07.11.2013 року було оформлено та підписано акт № 2 на видачу із поточного ремонту СДГ № 1 зав. № 209-360. Проте, позивач у прийнятті вказаної роботи ухиляється з протиправною відмовою в їх оплаті.

Згідно з довідки № 154/34/134 від 23.12.2015 року Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 23.05.2014 року № Д-322/1/18дск військовій частина А 0225 надано умовне найменування «військова частина А0456».

15.02.16 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд зупинити провадження по справі № 915/2178/15 за позовом Військової частини А 0459 до ДП «Суднобудівний завод 61 комунара» про стягнення штрафних санкцій за договором № 8 від 21.05.2013 року до вирішення повязаної з нею справою № 910/17519/15.

Розглянувши подане клопотання, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем в супереч ст.33, 79 ГПК України до клопотання не подано доказів на підтвердження заявлених вимог, що унеможливлює перевірку та встановлення судом факту яким чином є повязаними справи, на які посилається відповідач, та в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої. Враховуючи викладене, позивачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі судом відмовлено.

14.03.2016 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

21 травня 2013 року між сторонами був укладений договір «про закупівлю послуг за державні кошти» № 8 згідно з предметом якого відповідач, як виконавець, зобовязується надати послуги, зазначені у Відомостях ремонтних робіт на 2013 рік, а позивач, як замовник, - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуги: поточний ремонт дизелів 6ЧН 18/22 судові № 1, 2 (надалі-послуги) військового корабля 1288.4 врзк «Славутич» (надалі-корабель). Кількість послуг визначена у Відомостях ремонтних робіт на 2013 рік.

Ціна цього договору становить 595908,28 грн., у тому числі ПДВ - 99318,05 грн. (п. 3.1 договору).

Розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником наданих послуг, протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і підписання сторонами акту приймання та здавання наданих послуг та предявлення виконавцем рахунка на оплату послуг (п.4.1. договору).

Строк надання послуг не більше 60 календарних днів з дати укладення цього договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору місцем надання послуг є м. Севастополь, бухта Севастопольська, причал № 15, врік «Славутич».

Замовник зобовязався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (п. 6.1.1 договору); прийняти уповноваженою комісією надані послуги протягом 10 робочих днів з дати отримання повідомлення виконавця про готовність предмету надання послуг, до здачі згідно з актом приймання та здавання наданих послуг (п. 6.1.2 договору).

Виконавець взяв на себе зобовязання, зокрема, забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1 договору); письмово повідомляти замовника про готовність предмету договору до здачі протягом трьох діб після закінчення надання послуг, надавати замовнику акт приймання та здавання наданих послуг і звітну калькуляцію разом з копіями необхідних первинних бухгалтерських документів для визначення фактичних витрат виконавця (п. 6.3.3 договору).

Замовник за умовами п. 6.2.1 договору має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобовязань виконавцем, повідомивши про це його у строк 7 календарних днів.

Виконавець також за умовами п. 6.4.3 договору має право у разі невиконання зобовязань замовником достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у строк 7 календарних днів.

Строк дії договору сторони визначили з дати його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобовязань, але не пізніше 31 грудня 2013 року (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 23.12.2013 року до договору від 21.05.2013 року № 8, сторони змінили строк дії договору 28.02.2014 року.

Додатковою угодою № 2 від 24.02.2014 року до договору від 21.02.2013 року № 8, учасники продовжили строк дії договору 01.05.2014 року.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача, саме за умовами договору № 8 від 21.05.2013 року неустойки, оскільки останній не провів швартові випробування, які визначені у відомостях ремонтних робіт, що є невідємною частиною договору № 8, тому позивач вважає, що відповідачем послуги не виконані.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, за приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1ст. 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами ч.1 ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов п.5.1 вищенаведеного договору № 8, відповідач повинен був надати позивачу послуги протягом не більше 60 календарних днів з дати укладення цього договору, а отже 21.07.2013 року (дата укладення договору 21.05.2013 року).

Строк надання послуг, який встановлений в п. 5.1 договору, не змінювався сторонами, зміні підлягав лише строк дії договору.

Водночас, представники сторін помилково вважають що додатковими угодами № 1 та № 2 вони змінили також і строки надання послуг до 01.05.2014 року. Разом з тим, не надають суду відповідних змін до правочину.

З наданих суду позивачем доказів вбачається, що:

- позивач листом № 154/22/4-814 від 30.07.2013 року повідомив відповідача про те, що акти дефектування від 16.06.2013 року № 1 та від 20.06.2013 року № 2 не охоплюють весь перелік послуг передбачений до виконання ремонтною відомістю та просив відповідача організувати роботу щодо завершення дефектування дизелів 6ЧН118/22 судові № 1, № 2 військового корабля проекту 1288.4 врзк «Славутич» а договором від 21.05.2013 року № 8 та надання у стислі терміни відповідних актів до військової частини А 0225;

- листами № 154/22/4-399 від 16.07.2013 року та № 154/22/4-394 від 15.07.2013 року Командування Військово - Морських Сил Збройних Сил України просило відповідача вжити невідкладних заходів для забезпечення своєчасного виконання умов договору від 21.05.2013 року № 8;

- листом № 154/22/4-779 від 16.07.2013 року позивач зазначає, що станом на 16.08.2013 року незважаючи на заходи вжитті Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України, відставання підприємства від Генерального графіка ремонту корабля перевищує 4 тижня, дефектування дизелів не завершено;

- листом № 154/22/4/338 від 13.06.2013 року до відповідача позивач вказує на занепокоєння низького темпу виконання робіт;

- листом № 154/22/4/325 від 07.06.2013 року начальник управління вказав на стурбованість низького темпу виконання робіт.

Докази надсилання вищенаведених листів відповідачу позивач суду не надав, водночас відповідач не спростував це листування.

В подальшому, на претензію позивача № 154/11/1-3753 від 20.10.2015 року, відповідач надав відповідь щодо необґрунтованості та безпідставності вимог військової частини А0456 по стягненню санкцій за прострочення надання послуг, посилаючись на рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17519/15.

Відповідач у своєму листі від 27.11.2015 року повідомив позивача про те, що претензія є безпідставною та необґрунтованою, оскільки є рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2015 року по справі № 910/17519/15, за яким позов ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» задоволено частково та стягнуто на користь заводу 474654,86 грн. за ремонт дизелів 6ЧН 18/22 судові № 1, 2 (надалі-послуги) військового корабля 1288.4 врзк «Славутич». Таким чином, суд визнав, що відповідач свої зобовязання по договору № 8 від 21.05.2013 року виконав.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з наданих суду доказів, договір № 8 від 21.05.2013 року у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним, отже, є таким, що підлягає обовязковим для його виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 526,525, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ж ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до п.1.5 договору обладнання та військова техніка передається виконавцю для надання послуг та/або повертається замовнику після їх завершення за нарядами встановленої форми. Наряди виписуються відповідними службами забезпечення замовника. Приймання та передавання здійснюється особовим складом врзк «Славутич».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 1.5 договору сторонами були оформлені:

- акт № 124 від 27.05.2013 року здачі у ремонт військового майна військової частини А 0247 дизеля 6ЧН 18/22 судовий № 2;

- акт № 127 від 10.06.2013 року здачі у ремонт військового майна військової частини А 0247 дизеля 6ЧН 18/22 судовий № 1.

Вищезазначені акти підписані не сторонами правочину, а технічним директором ТОВ «Дизель ЛТД», начальником відділу ремонту судів та кораблів ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» та ТВО командира ЕМБЧ військової частини А 0247.

В подальшому, між тими ж особами, 15.08.2013 року було оформлено та підписано без зауважень акт № 1 на видачу із ремонту та передачу у тимчасову експлуатацію СДГ № 1 зав. № 290-360 - 16 серпня 2013 року з висновком про те, що СДГ № 1 зав. № 290-360 визнано придатним для тимчасової експлуатації і може використовуватись при проведені навчань Bleak Sea Fore при навантаженні до 150 кВт. ( в межах проведення швартових випробувань); також 07.11.2013 року - оформлено та підписано без зауважень акт № 2 на видачу із ремонту та передачу у тимчасову експлуатацію СДГ № 1 зав. № 290-360 - 07 листопада 2013 року з висновком про те, що СДГ № 1 зав. № 290-360 визнано придатним для тимчасової експлуатації.

Згодом, листом № 33/2/36 від 05.03.2014 року командування ВМС просило відповідача з причини неможливості забезпечення подальшого надання послуг з відновлення врзк «Славутич» внаслідок форс-мажорних обставин передбачених пунктом 8.2 договорів від 21.05.2013 року № 8 та від 10.12.2014 року № 12-61/1000 призупинити надання послуг за вказаними вище договорами.

Згідно з п. 2.3 договору виконавець гарантує якість та надійність наданих послуг за договором протягом 14 місяців з моменту підписання акту приймання та здавання наданих послуг. При виявлені дефектів у обладнанні та приладах під час їх експлуатації у період гарантійного строку виклик представника виконавця обовязковий. Наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом виконавця та замовника.

За умовами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником наданих послуг, протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і підписання сторонами акту приймання та здавання наданих послуг та предявлення виконавцем рахунка на оплату послуг.

За змістом п. 3.1 ціна цього договору становить 595908,28 грн.

Вищезазначені акти на видачу із ремонту та передачу у тимчасову експлуатацію СДГ № 1 зав. № 290-360 не свідчать про належне виконання відповідачем умов договору, оскільки не виступають актами приймання та здавання наданих послуг, у зв'язку з чим відповідач порушив строки виконання зобовязань щодо надання послуг за договором № 8 від 21.05.2013 року.

Відповідач не надав суду належних доказів які б свідчили про виконання зобовязань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 8 від 21.05.2013 року, шляхом оформлення та підписання актів приймання та здавання наданих послуг на суму 595908,28 грн.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача пеню - 134675,66 грн. та штраф - 41713,58 грн. у відповідності до пункту 7.2 Договору.

Позивач розраховуючи суму неустойки до стягнення брав до уваги, по-перше, період прострочення: 21.07.2013 року (строк надання послуг) по 04.03.2014 року (дата, яка передує листу про призупинення надання послуг); по друге, суму з якої допущено прострочення: 595908,28 грн.

Відповідно до умов п. 7.2 договору сторони передбачили відповідальність виконавця: за порушення строків виконання зобовязань, передбачених п. 5.1 договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості надаваємих послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи наведені норми та обставини, які вказують на відсутність доказів приймання та здавання послуг за договором № 8 від 21.05.2013 року, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення штрафні санкції за період з 21.07.2013 року по 04.03.2014 року в розмірі 176389,24 грн. з яких: пеня - 134675,66 грн. та штраф 41713,58 грн.

Водночас, в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усною вимогою зменшити розмір неустойки, враховуючи скрутну фінансову ситуацію на підприємстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.

В судовому засіданні представник позивача не висловив жодних заперечень щодо здійснення судом відповідних процесуальних дій, навпаки сторони під протокол погодили можливе зменшення розміру пені на 100000,00 грн.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, враховуючи інтереси сторін правочину та те, що майно відповідача перебуває під арештом та оголошено заборону на його відчуження, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені у даній справі до 34675,66 грн.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господа-рювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в зв'язку з чим позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано, та з урахуванням вищенаведеного, підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240) на користь Військової частини А0456 (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1, код ЄДРПОУ 26613823) - 34675,66 грн. пені, 41713,58 грн. штрафу та 2646,00 грн. - судового збору.

3. В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 21 березня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова