Рішення № 56578387, 09.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2016р. Справа№ 914/3170/15

за позовом: ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс", м.Червоноград Львівської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватна агрофірма "Селекціонер", с. Скоморохи, Сокальський район, Львівська область

за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3, м.Хюрт, Федеративна Республіка Німеччина

про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс", оформлене протоколом від 27 жовтня 2007 року в частині п.1 порядку денного

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Колєсов М.Г., Мандзик П.І. - представники за довіреністю

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено ОСОБА_1, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс", м.Червоноград Львівської області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватної агрофірми "Селекціонер", с. Скоморохи, Сокальського району, Львівської області про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс", оформлене протоколом від 27 жовтня 2007 року в частині п.1 Порядку денного - Про прийняття в товариство нового учасника - Приватну Агрофірму "Селекціонер", яка є правонаступником реорганізованого учасника СП "Скомекс" - Селянської спілки селекціонер, а саме: " 1.Заяву Приватної агрофірми "Селекціонер" про її вступ у СП "Скомекс" - задовольнити. 2. Прийняти Приватну агрофірму "Селекціонер" у СП "Скомекс", як нового учасника, на умовах 40% долі в статутному капіталі СП "Скомекс".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.09.2015р. (суддя Ділай У.І.) порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2015р. Ухвалами суду від 24.09.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватну агрофірму "Селекціонер" та розгляд справи відкладено на 06.10.2015р. Ухвалою суду від 06.10.2015р. в задоволенні заяви ПП "Селекціонер" про відвід судді відмовлено. Ухвалою суду від 06.10.2015р. задоволено заяву головуючого - судді Ділай У.І. про самовідвід від участі у справі №914/3170/15.

У зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Ділай У.І., проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.10.2015 року суддю Кітаєву С.Б. визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) по вказаній справі.

Ухвалою суду від 12.10.2015р. (суддя Кітаєва С.Б.) справу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 11.11.2015р. Ухвалою суду від 11.11.2015р. розгляд справи відкладено на 30.11.2015р. з підстав викладених в ній. Ухвалою суду від 13.11.2015р. заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору прийнята до розгляду з первісним позовом та призначена до розгляду на 30.11.2015р. Ухвалою суду від 30.11.2015р. розгляд справи відкладено на 21.12.2015р. Ухвалою суду від 21.12.2015р. за клопотанням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 18.01.2016р.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б., проведено повторний автоматизований розподіл справи №914/3170/15, внаслідок якого, головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено суддю Щигельську О.І. Ухвалою суду від 18.01.2016р. розгляд справи відкладено на 01.02.2016р. з підстав, зазначених у ній. Ухвалою суду від 01.02.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача, а розгляд справи відкладено на 10.02.2016р. Ухвалою від 10.02.2016 року розгляд справи відкладено на 24.02.2016 року. У судових засіданнях 24.02.2016 року та 02.03.2016 року оголошено перерву в судовому засіданні відповідно до 02.03.2016 року та до 09.03.2016 року.

У судове засідання 09.03.2016 року з'явилися представники третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та третьої особи без самостійних вимог. Представником третьої особи з самостійними вимогами подано додаткові пояснення до позовної заяви. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

За клопотанням Приватної агрофірми "Селекціонер" (вх.№42596/15 від 06.10.2015р.) запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Представникам сторін і третіх осіб роз'яснено права, передбачені ст.ст. 20, 22, 26, 27 ГПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 09.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, судом встановлено наступне.

Як вбачається з протоколу загальних зборів засновників Спільного українсько-німецького підприємства "Скомекс" від 27.10.2007 року, присутніми на вказаних зборах були ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТзОВ Uniter Chemie, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та запрошений ПАФ «Селекціонер» в особі ОСОБА_12 На порядок денний виносились питання про 1) прийняття в товариство нового учасника - Приватну агрофірму «Селекціонер», 2) про перерозподіл часток в статутному фонді СП «Скомекс», 3) про внесення змін в установчі документи СП «Скомекс». Голова загальних зборів повідомив, що у загальних зборах беруть участь 55% його фактичних учасників.

По першому питанню порядку денного було заслухано голову зборів, який повідомив, що питання про прийняття в товариство нового учасника - Приватну агрофірму «Селекціонер», яка є правонаступником реорганізованого учасника СП «Скомекс» - Селянської спілки пайовиків «Селекціонер» розглядалось учасниками товариства на зборах 15.11.2006 року, і за результатами обговорень було запропоновано Приватній агрофірмі "Селекціонер" підготувати та передати директору всі наявні документи, які стосуються правонаступництва Селянської спілки пайовиків «Селекціонер»; учасника товариства та директора, який надав учасникам перелік документів, які засвідчують, що Приватна агрофірма «Селекціонер» дійсно є правонаступником реорганізованого учасника Селянської спілки пайовиків «Селекціонер»; представника Приватної агрофірми «Селекціонер», який підтвердив намір ПАФ «Селекціонер» вступити у СП «Скомекс» як правонаступник реорганізованої Селянської спілки пайовиків «Селекціонер», підтвердив факт внесення Селянською спілкою пайовиків «Селекціонер» свого вкладу у статутний фонд СП «Скомекс». Відтак, було прийнято рішення про прийняття Приватної агрофірми "Селекціонер" (яка є правонаступником Селянської спілки пайовиків «Селекціонер») у СП «Скомекс» як нового учасника, на умовах 40% долі в статутному капіталі СП «Скомекс».

По другому питанню вирішили розподілити частки учасників СП «Скомекс» в статутному капіталі наступним чином:

ОСОБА_1 - 5,26% (14 481,30 грн.),

ОСОБА_7 - 5,26% (14 481,30 грн.),

ОСОБА_8 - 5,26% (14 481,30 грн.),

ОСОБА_9 - 5,26% (14 481,30 грн.),

ТзОВ Uniter Chemile - 21,10% (58 090,40 грн.),

ОСОБА_10 - 10,5% (28 907,60 грн.),

ОСОБА_3. - 5,26% (14 481,30 грн.),

ПАФ «Селекціонер» - 42,10% (115 905,50 грн.).

По третьому питанню вирішили затвердити зміни до Статуту СП «Скомекс» (нову редакцію статуту), учасникам товариства підписати відповідні зміни до статуту, доручити директору забезпечити проведення державної реєстрації нової редакції установчого документа.

Згідно зі Статутом селянської спілки «Селекціонер» така була створена на добровільних засадах як правонаступник колгоспу ім. Лопатіна на підставі індивідуальної та спільної власності праці для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та окремих видів промислових товарів, спілка утворюється рішенням загальних зборів її членів.

Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекціонер» останнє є правонаступником колишньої селянської спілки «Селекціонер» в усіх її зобов'язаннях, в тому числі майнових, фінансових, кредитних, трудових, пенсійного забезпечення та інших на підставі рішення зборів колишньої селянської спілки від 18.02.1997 року.

Згідно зі Статутом Приватної агрофірми "Селекціонер" в редакції від 2000 року Приватна агрофірма "Селекціонер" (код ЄДРПОУ 03760600) створена у формі приватного підприємства на базі реорганізованого товариства з обмеженою відповідальністю «Селекціонер», Приватна агрофірма "Селекціонер" є правонаступником усіх зобов'язань колишнього колективного сільськогосподарського підприємства та ТзОВ «Селекціонер» (п. п. 1, 2 Статуту).

Згідно зі Статутом Приватної агрофірми "Селекціонер" в редакції від 2011 року Приватна агрофірма "Селекціонер" створена у формі приватного підприємства на базі реорганізованого товариства з обмеженою відповідальністю «Селекціонер».

Про участь Селянської спілки пайовиків «Селекціонер» в складі засновників СУНП «Скомекс» зазначено в Статуті СУНП «Скомекс» в редакції від 1994 року, про участь ПАФ «Селекціонер» в складі засновників ТзОВ СУНП «Скомекс» - в Статуті ТзОВ СУНП «Скомекс» в редакції від 2008 року.

Згідно Виписки з протоколу № 1 загальних зборів селянської спілки «Селекціонер» від 18.02.1997 року, вирішено дати згоду на реорганізацію селянської спілки на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю при умові, що всі зобов'язання спілки, в тому числі, майнові, фінансові, кредитні, трудові і пенсійного забезпечення, приймає на себе новостворена агроструктура ринкового типу як правонаступник. Згідно з протоколом № 1 загальних зборів ТзОВ «Селекціонер» від 22.05.1997 року було вирішено створити сільськогосподарське підприємство у формі ТзОВ «Селекціонер» - правонаступника селянської спілки пайовиків «Селекціонер». Згідно з розпорядженням голови Сокальскої районної державної адміністрації «Про реєстрацію та перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності зі створенням юридичної особи, змін та доповнень до установчих документів» № 372 від 06.08.1997 року, а саме п. 1: «перереєструвати селянську спілку у товариство з обмеженою відповідальністю «Селекціонер» у зв'язку з реорганізацією.»

Згідно з протоколом № 1 загальних зборів ТзОВ «Селекціонер» від 03.12.1999 року, вирішено погодитись з пропозицією про реформування ТзОВ «Селекціонер» в Приватну агрофірму «Селекціонер».

Матеріалами реєстраційної справи № 140812000000000027 Приватної агрофірми "Селекціонер" (код ЄДРПОУ 03760600), яка витребовувалась судом у реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області, а саме випискою з рішення зборів засновників ТзОВ «Селекціонер» від 01.02.2000 року, розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 15.08.2000 року № 450, підтверджується утворення Приватної агрофірми "Селекціонер" у зв'язку з реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекціонер», що було також відображено в Статуті в редакції від 2000 року.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2015 року Приватна агрофірма "Селекціонер" виключена зі списку засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства "Скомекс".

Позивач вважає, що рішення загальних зборів товариства, оформлені протоколом від 27.10.2007 року, щодо прийняття до складу учасників товариства ПАФ «Селекціонер» як правонаступника Селянської спілки пайовиків «Селекціонер» не відповідає вимогам законодавства та порушує його права як учасника товариства. Зокрема, зазначає, що відсутні докази факту правонаступництва ПАФ «Селекціонер» від Селянської спілки пайовиків «Селекціонер», тому і не могло бути включене до складу учасників ТзОВ СУНП «Скомекс». Однак, про дійсний факт відсутності таких документів позивач дізнався лише у 2013 році при підготовці до проведення зборів учасників. В ЄДРПОУ відсутні будь-які відомості про осіб, правонаступником яких є ПАФ «Селекціонер». Хоча в Статуті ТзОВ «Селекціонер» і зазначено, що таке є правонаступником усіх зобов'язань СС «Селекціонер», але поняттям «зобов'язання юридичної особи» не охоплюється поняття «права власності юридичної особи на майно». Крім цього, згідно зі Статутом ТзОВ «Селекціонер» є новоствореною юридичною особою, а не особою, утвореною у процесі реорганізації іншої юридичної особи. Також, як зазначено в Статуті, статутний капітал ТзОВ «Селекціонер» формується в сумі 90 000 грн., тоді як вартість будівлі, внесеної СС «Селекціонер», становить 325 196,25 грн., що спростовує володіння ТзОВ «Селекціонер» і ПП «Селекціонер» майновим паєм. Крім того, відсутнє рішення власників майнових паїв про виділення комусь в натурі активу у формі корпоративних прав СС «Селекціонер» в статутному капіталі товариства. Позивач також зазначає, що з договорів оренди випливає та обставина, що все майно, яке належало ліквідованій селянській спілці, не могло передаватись у власність новоствореній особі, оскільки становило пайовий фонд і підлягало розпаюванню між усіма учасниками спілки.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначив у відзиві, та вважає, що включення ПАФ «Селекціонер» до складу учасників ТзОВ СУНП «Скомекс» було безпідставним.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти позовних вимог заперечила, зазначила, що позивачем не обґрунтовано порушення його права як учасника товариства, адже після прийняття оспорюваного рішення розмір частки позивача не змінився. Також вказав, що докази його правонаступництва були надані товариству відповідача при вирішенні питання про вступ ПАФ «Селекціонер» до складу учасників товариства відповідача; рішення зборів селянської спілки «Селекціонер» від 18.02.1997 року та зборів ТзОВ «Селекціонер» від 03.12.1999 року містять інформацію про реорганізацію селянської спілки в ТзОВ, а ТзОВ в Приватну агрофірму «Селекціонер». Крім того, ідентифікаційний код 03760600 юридичної особі не змінювався з моменту його присвоєння ТзОВ «Селекціонер», а Статут ПАФ «Селекціонер» містить відомості про початкову реєстрацію юридичної особи у 1997 році (з часу реєстрації ТзОВ «Селекціонер»), що свідчить лише про зміну організаційно-правової форми підприємства, а не про створення нового.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 подав позовну заяву про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТзОВ СУНП «Скомекс», оформлене протоколом від 27.10.2007 року в частині п.1 порядку денного - про прийняття в товариство нового учасника - Приватну агрофірму «Селекціонер», яка є правонаступником реорганізованого учасника СП «Скомекс» - Селянської спілки пайовиків «Селекціонер», а саме « 1.Заяву Приватної агрофірми «Селекціонер» про її вступ у СП «Скомекс» - задовольнити. 2.Прийняти Приватну агрофірму "Селекціонер" (яка є правонаступником Селянської спілки пайовиків «Селекціонер») у СП «Скомекс» як нового учасника, на умовах 40% долі в статутному капіталі СП «Скомекс». Підстави вказаних вимог аналогічні з тими, що наведені позивачем, а порушене корпоративне право обґрунтовується порушенням його права на управління товариством, передбаченого ч. 1 с. 167 ГК України, ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», ст. 88, ч. 1 ст. 89 ГК України.

ПАФ «Селекціонер» заперечив проти позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами з таких підстав, зазначених у відзиві, аналогічних запереченням проти позовної заяви позивача.

ТзОВ СУНП «Скомекс» позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами визнало, однак, зазначило, що посилання ОСОБА_3. на факт відновлення його в складі учасників товариства не відповідає дійсності, що вбачається з витягу з ЄДРПОУ.

При прийнятті рішення у даній справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Господарським судам підвідомчі, серед іншого, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як встановлено судом вище, позивач вважає рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 27.10.2007 року, таким, що підлягає визнанню недійсним (п. 1 порядку денного), оскільки доказів правонаступництва учасника - ПАФ «Селекціонер», прийнятого згідно з вказаним рішенням до складу товариства відповідача, немає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Досліджуючи питання наявності чи відсутності у ПАФ «Селекціонер» правонаступництва, суд зазначає наступне.

ПАФ «Селекціонер» стверджує, що воно є правонаступником ТзОВ «Селекціонер», яке у свою чергу було правонаступником СС «Селекціонер», що підтверджується

- єдиним незмінним кодом юридичної особи (із реєстраційної картки ТзОВ СУНП «Скомекс» вбачається, що СС «Селекціонер» був присвоєний номер 03760600, такий же код ЄДРПОУ належав ТзОВ «Селекціонер» згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та ПАФ «Селекціонер» згідно з витягом з ЄДРПОУ),

- Статутами СС «Селекціонер», ТзОВ «Селекціонер» та ПАФ «Селекціонер»,

- протоколом загальних зборів селянської спілки «Селекціонер» від 18.02.1997 року (п.3: дати згоду на реорганізацію с/спілки в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю при умові, що всі зобов'язання спілки, втому числі майнові, фінансові, кредитні, трудові і пенсійного забезпечення прийме на себе новостворена агроструктура ринкового типу як правонаступник), протоколом № 1 загальних зборів засновників ТзОВ «Селекціонер» від 22.05.1997 року (вирішено створити сільськогосподарське підприємство у формі ТзОВ «Селекціонер» - правонаступника селянської спілки пайовиків «Селекціонер»), розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації «Про реєстрацію та перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності зі створенням юридичної особи, змін та доповнень до установчих документів» від 06.08.1997 року (п.1: «перереєструвати селянську спілку у товариство з обмеженою відповідальністю «Селекціонер» у зв'язку з реорганізацією»), протоколом № 1 загальних зборів ТзОВ «Селекціонер» від 03.12.1999 року (погодитись з пропозицією про реформування ТОВ «Селекціонер» в ПАФ «Селекціонер»), розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації «Про реєстрацію та перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності зі створенням юридичної особи, змін та доповнень до установчих документів» від 15.08.2000 року («перереєструвати реорганізоване товариство з обмеженою відповідальністю «Селекціонер» в приватну агрофірму «Селекціонер», яке є його правонаступником»).

Вказані рішення загальних зборів селянської спілки «Селекціонер» та ТзОВ «Селелкціонер» не оскаржуються, доказів визнання їх недійсними в судовому порядку не подано. Господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше (п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

Розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації «Про реєстрацію та перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності зі створенням юридичної особи, змін та доповнень до установчих документів» видавалися відповідно до чинного станом на 1997 рік та 2000 рік законодавства, зокрема, Положеннями «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності» № 276 від 29.04.1994 року та «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» N 740 від 25 травня 1998 р. Так, відповідно до наведених актів державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва та Севастополя державній адміністрації за їх місцезнаходженням. Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у разі зміни назви, організаційної форми або форми власності суб'єктів підприємництва в порядку, встановленому для їх реєстрації (п. 15 Положення «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності»). Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації (п. 21 Положення «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності»).

Відповідно до п. 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118, в редакції станом на здійснення реєстрації ТзОВ «Селекціонер» (1997 рік), у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника. Аналогічне положення містилося в редакції вказаної постанови станом на здійснення перереєстрації ТзОВ «Селекціонер» у ПАФ «Селекціонер» (2000 рік).

Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств» перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації. При вирішенні спорів, пов'язаних із створенням (реєстрацією) підприємств господарським судам необхідно враховувати, що згідно з пунктом 20 Положення перереєстрації потребує лише зміна назви, організаційно-правової форми або форми власності суб'єктів підприємництва. Оскільки вчинення зазначених дій не охоплюється поняттям реорганізації підприємства, то здійснення заходів щодо перереєстрації останнього не тягне за собою правових наслідків у вигляді виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до п. п. 1, 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» в редакції від 08.02.1997 року ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств» (п. 10) відповідно до пункту 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 22 Закону України "Про господарські товариства" підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України (господарське товариство - з моменту внесення запису про припинення його діяльності до державного реєстру).

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину (п.10 роз'яснення).

Так, у матеріалах справи відсутні докази виключення з державного реєстру України юридичної особи СС «Селекціонер» та ТзОВ «Селекціонер», відсутні передавальні (розподільні) баланси чи акти, які, на думку позивача та відповідача, мали б укладатися. Однак, наведене не спростовує фактів, наведених вище третьої особою без самостійних вимог, зокрема, щодо єдиного незмінного коду юридичної особи, положень Статутів СС «Селекціонер», ТзОВ «Селекціонер» та ПАФ «Селекціонер», протоколами загальних зборів та розпорядженнями голови Сокальської районної державної адміністрації, а зазначені вище нормативні та рекомендаційні положення свідчать про дотримання СС «Селекціонер» та ТзОВ «Селекціонер» порядку перереєстрації відповідної юридичної особи та правонаступництво ПАФ «Селекціонер». Відсутність доказів виключення з державного реєстру України юридичної особи СС «Селекціонер» свідчить про відсутність факту ліквідації чи реорганізації. А у зв'язку з відсутністю факту ліквідації, злиття, поділу, приєднання чи перетворення підприємств не складався і передавальний чи розподільчий баланс.

Представники позивача та відповідача стверджують, що все майно, яке належало ліквідованій селянській спілці, не могло передаватись у власність новоствореній особі, оскільки становило пайовий фонд і підлягало розпаюванню між усіма учасниками спілки, що, зокрема, підтверджується договорами оренди від 05.05.2000 року та 06.03.2006 року. Однак, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» в редакції від 21.11.1996 року до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Відповідно до розділу ХІ Статуту селянської спілки «Селекціонер» при реорганізації спілки її права та обов'язки переходять до правонаступників.

Посилання позивача на нормативні акти від 2001 року (Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств № 62 та Порядок оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств № 63) є безпідставним, оскільки не були чинним на момент вчинення відповідних дій (1997 та 2000 роки).

Щодо договорів оренди, відповідно до яких голова ради об'єднання співвласників цілісного майнового комплексу передавав основні засоби, які належать на праві спільної часткової власності членам об'єднання співвласників, орендарю - ПАФ «Селекціонер», то їх укладення жодним чином не спростовує правонаступництва ПАФ «Селекціонер» в усіх зобов'язаннях колишньої селянської спілки «Селекціонер». Як зазначено в Положенні про об'єднання співвласників цілісного майнового комплексу ТзОВ «Селекціонер», об'єднання є добровільним громадським формуванням, створеним власниками цілісного майнового комплексу ТзОВ «Селекціонер» /надалі пайовиками/ на основі єдності інтересів щодо спільної реалізації своїх майнових прав (п. 2.1). засновниками і членами об'єднання є лише власники майнових паїв ТзОВ «Селекціонер» або їх правонаступники (п. 3.1).

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується (п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Разом з тим, як вказано в п. 19 названої постанови, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Як зазначає у позовній заяві позивач, відповідно до ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 27.04.2007 року при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. Однак, як вбачається з матеріалів справи, реорганізації чи ліквідації селянської спілки «Селекціонер» не було, відбувалася лише перереєстрація юридичної особи, тому вказане положення до спірної ситуації не застосовується. З досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що станом на момент проведення загальних зборів 27.10.2007 року ПАФ «Селекціонер» фактично був учасником товариства відповідача і згоди на його вступ не потребувалося.

Відповідно до п. 13.1 Статуту Спільного Українсько-німецького підприємства «Скомекс» у випадку реорганізації (ліквідації) юридичного засновника або смерті фізичного його місце займає відповідно або правоприємник, або воно передається в спадщину.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Досліджуючи подані представниками сторін докази, судом встановлено, що оскаржуване рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 27.10.2007 року було прийняте учасниками, що в сукупності володіли 55% голосів, про що безпосередньо зазначено в протоколі, копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал якого було оглянуто судом у засіданні 24.02.2016 року. Як було зазначено вище, присутніми на вказаних зборах були наступні учасники з наступними частками згідно зі Статутом Спільного Українсько-Німецького підприємства «Скомекс», зареєстрованому 01.03.1994 року та чинному станом на дату проведення зборів:

ОСОБА_1 - 5%,

ОСОБА_7 - 5%,

ОСОБА_8 - 5%,

ОСОБА_9 - 5%,

ТзОВ Uniter Chemile - 20%,

ОСОБА_10 - 7%,

ОСОБА_11 - 8%, тобто разом складали 55%, а не 60%, як вказано у примірнику протоколу від 27.10.2007 року, що знаходиться у матеріалах реєстраційної справи ТзОВ СУНП «Скомекс».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 27.04.2007 року загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Більше того, відповідно до п. 9.8 Статуту Спільного Українсько-Німецького підприємства «Скомекс», зареєстрованому 01.03.1994 року та чинному станом на дату проведення зборів, загальні збори засновників є правомірні при присутності на них засновників, що володіють 75% голосів. Рішення на цих зборах приймаються простою більшістю. При розгляді питань, зокрема, зазначених в п. н (виключення та прийом засновників) на зборах засновників обов'язкова 100% присутність.

З протоколу від 27.10.2007 року вбачається, що частка ПАФ «Селекціонер» при голосуванні та визначенні кворуму не враховувалась, і загальні збори приймали рішення без наявності кворуму (55%). Однак, судом вище встановлено, що ПАФ «Селекціонер» вже в силу п. 13.1 Статуту Спільного Українсько-німецького підприємства «Скомекс» на той час вважалася учасником товариства, мала право брати участь в голосуванні на вказаних зборах і формувати кворум.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, серед іншого, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, позивач не обґрунтовував позовну вимогу про визнання недійсним п. 1 рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 27.10.2007 року, відсутністю кворуму загальних зборів, і не просив визнати недійсними всі прийняті загальними зборами рішення. У процесі розгляду справи заяви про зміну предмета чи підстави позову не подавав, про вихід судом за межі позовних вимог не заявляв.

Відтак, надаючи правову оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутня можливість виходу за межі позовних вимог, а враховуючи недоведеність заявлених позовних вимог і наведених позивачем обставин, відсутність порушення права позивача, у суду відсутні підстави для задоволення позову у обраний позивачем спосіб захисту.

Стосовно позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд зазначає наступне.

Як зазначено в п. 1.5 постанови Пленуму вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору.

Так третя особа з самостійними вимогами вважає рішення загальних зборів від 27.10.2007 року таким, що не відповідає вимогам ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств № 63 від 14.03.2001 року.

Як зазначалось вище, права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується (п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»). Разом з тим, як вказано в п. 19 названої постанови, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Твердження про відсутність доказів того, що ПАФ «Селекціонер» є правонаступником Селянської спілки пайовиків «Селекціонер» і не могло бути включене до складу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-німецького підприємства «Скомекс» спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, дослідженими та описаними судом вище. Як і з позовними вимогами позивача, суд приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням загальних зборів, зокрема, п. 1, не порушено прав чи законних інтересів учасника товариства ОСОБА_3, так як ПАФ «Селекціонер» правомірно включений до складу учасників товариства відповідача. Відтак, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 також немає.

Суд також зазначає, що у процесі розгляду справи представником ОСОБА_3 було подано заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що як ОСОБА_11, так і ОСОБА_1, були присутні на загальних зборах, що проводились 27.10.2007 року, і відповідно тоді ж знали про порушення своїх прав. Відповідно до поданої заяви третя особа з самостійними вимогами просить застосувати позовну давність при розгляді справи № 914/3170/15 та у зв'язку із пропущенням строків позовної давності у задоволенні позову ОСОБА_11 та ОСОБА_1 відмовити. Варто зазначити, що подана заява є суперечливою та невідповідною своїй суті, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду. У даному випадку ОСОБА_11 вступив у справу в статусі третьої особи з самостійними вимогами, просив задоволити позовні вимоги, аналогічні з тими, що заявлені позивачем, і одночасно подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Суд вважає таку заяву безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Судом вище встановлено відсутність доказів порушення права позивача чи третьої особи.

Стосовно розподілу сум судових витрат за розгляд даної справи, суд зазначає наступне. Позивачем сплачено 1 218 грн. судового збору за подання позовної вимоги немайнового характеру. У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір залишається за позивачем.

Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до статті 26 ГПК несуть усі обов'язки позивача, обов'язок сплатити судовий збір з відповідної позовної заяви або з інших заяв (скарг, дій), зазначених у пунктах 2 і 4 статті 4 Закону, покладається також і на них. У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, судовий збір залишається за ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

3. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.03.2016р.

Суддя Щигельська О.І.