Рішення № 56578258, 14.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016р. Справа№ 914/36/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро», м.Червоноград Львівської області

до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Соснівка Сокальського району Львівської області

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», м.Ізмаїл Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Львівської області

про стягнення 10000,00грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно та про стягнення 1044311,00грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Величко О.М. - представник за довіреністю

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро», м.Червоноград Львівської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Соснівка Сокальського району Львівської області та до Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», м.Ізмаїл Одеської області про стягнення з СПД-ФОП ОСОБА_110000 грн. основного боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить СПД-ФОП ОСОБА_1, а саме: власні грошові кошти в сумі 10000грн. згідно договору майнової застави від 17.11.2014р. шляхом передачі вказаних коштів у власність ТзОВ «Тетра-Агро»; стягнення з ПАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» на користь позивача 1044311,00грн. основного боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить ПАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», а саме: Гофроагрегат ЛСГКП-2, який належить Товариству на підставі Договору №07/07 поставки товару від 07.07.2008р., укладеного з ТзОВ «Меридіан Центр», Специфікація №1 до Договору №07/07 від 07.07.2008р., видаткової накладної №07/07 від 30.07.2008р., податкової накладної від 30.07.2008р., шляхом визнання права власності на таке майно за ТзОВ «Тетра-Агро».

Ухвалою суду від 11.01.2016р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 27.01.16р., до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Ухвалою суду від 27.01.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову та за клопотанням відповідача-2 розгляд справи відкладено на 10.02.2016р. Ухвалою суду від 10.02.2016р. розгляд справи вікладено на 29.02.2016 року.

У судовому засіданні 29.02.2016 року за клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на14.03.16року.

У судове засідання 14.03.2016 року з'явився представник позивача, подав додаткові пояснення по справі (вх. №10204/16 від 14.03.2016 року), позовні вимоги підтримав.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 14.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, судом встановлено:

01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (третя особа) було укладено договір на поставку вугілля №4-01/13 (далі - договір поставки 1), відповідно до п. 3.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) відповідачу вугілля марки Ж (Г) по ДСТУ 3472-96, фракція 0-100 мм, яке відповідає вимогам наведеним у розділі 7 цього договору та ДСТУ 4083-2002 у кількості 1 000 тонн (15 вагонів), а покупець зобов'язується прийняти поставлене вугілля та оплатити його вартість, визначену на умовах, викладених у даному договорі згідно виставлених рахунків, видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.Додатковою угодою від 02.09.2013 р. № 1, укладеною між сторонами, передбачено, що позивач зобов'язується додатково поставити (передати у власність) відповідачу вугілля марки Ж (Г) по ДСТУ 3472-96, фракція 0-100 мм, у кількості 700 тонн (10 вагонів), а відповідач зобов'язується прийняти поставлене вугілля та оплатити його вартість визначену на умовах, викладених у даному договорі згідно виставлених рахунків, видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.02.12.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої позивач зобов'язувався додатково поставити (передати у власність) відповідачу вугілля марки Ж (Г) по ДСТУ 3472-96, фракція 0-100 мм, у кількості 1 200 тонн (16 вагонів), а відповідач зобов'язувався прийняти поставлене вугілля та оплатити його вартість, визначену на умовах, викладених у даному договорі згідно виставлених рахунків, видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.

На підтвердження виконання умов вказаного договір подано видаткову накладну від 25.05.2013 р. № РН-0005251 та акт прийому - передачі вугілля від 26.05.2013 р.; видаткову накладну від 12.09.2013 р. № РН-009121 та акт прийому-передачі вугілля від 12.09.2013 р.; видаткову накладну від 04.12.2013 р. № РН-012041 та акт прийому - передачі вугілля від 05.12.2013 р.; видаткову накладну від 19.12.2013 р. № РН-012191 та акт прийому-передачі вугілля від 19.12.2013 р., разом на загальну суму 2 130 736, 00 грн.

Крім цього, 14.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" та Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" було укладено договір поставки №1-141/14 (наділ по тексту рішення - договір поставки 2), відповідно до п. 3.1 якогопостачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупця вугілля марки Ж (Г) по ДСТУ 3472-96, фракція 0-100 мм, яке відповідає вимогам наведеним у розділі 7 цього договору та ДСТУ 4083-2002 у кількості 700 тонн, а покупець зобов'язується прийняти поставлене вугілля та оплатити його вартість, визначену на умовах, викладених у даному договорі, згідно виставлених рахунків, видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.

Як підтверджено видатковою накладною № РН-001171 від 17.01.2014 року, актом прийому - передачі вугіллявід 17.01.2014 року, постачальник поставив 688,6 тонн вугілля покупцеві на суму 557 766 грн., та виставив рахунок-фактуру № СФ-0001171 від 17.01.2014 року на вказану суму.

Так, на підставі описаних договорів та згідно з описаними вище видатковими накладними позивачем було поставлено товар на загальну суму 2 688 502 грн.

17.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір застави (майнової поруки), відповідно до п. 1.1 якого заставодавець виступає майновим поручителем перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро", та передає у заставу майно - власні обігові грошові кошти в забезпечення виконання Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" своїх зобов'язань, що виникли з договорів на поставку вугілля №4-01/13 від 01.04.2013 року та №1-141/14 від 14.01.2014 року. Розмір забезпеченої заставою вимоги становить 10 000 грн. (п. 2.3). Строком виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, визначено 31.12.2015 року.

Крім цього, 17.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" та Публічним акціонерним товариством «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» було укладено договір застави (майнової поруки), відповідно до якого заставодавець виступає майновим поручителем перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро", та передає у заставу майно - Гофроагрегат ЛСГКП-2 вартістю 5 165 000 грн., який належить ПАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» на підставі договору № 07/07 поставки товару від 07 липня 2008 року, укладеного з ТзОВ Меридіан Центр, специфікації №1 до договору №07/07 від07.07.2008 року, видаткової накладної № 07/07 від 30.07.2008 року, податкової накладної від 30.07.2008 року, в забезпечення виконання Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" своїх зобов'язань, що виникли з договорів на поставку вугілля №4-01/13 від 01.04.2013 року та №1-141/14 від 14.01.2014 року. Узгоджена за цим договором вартість предмета застави складає 1 200 000 грн. Розмір забезпеченої заставою вимоги становить 1 100 000 грн. (п. 2.3). Строком виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, визначено 31.12.2015 року.

25.11.2014 року Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (надалі іменується "Первісний боржник"), Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», (надалі іменується "Новий боржник"), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» (надалі іменується "Кредитор") на підставі статей 520 - 523 Цивільного кодексу України, уклали цей Договір про переведення боргу (надалі іменується "Договір") про наступне: цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору поставки N4-01/13 від 01.04.2013р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Основний договір").

Відповідно до п. п. 2, 3 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 200 000,00 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень від 26.11.2014 року на суму 200 000 грн. (сплачені відповідачем 2), від 24.10.2014 року на суму 227 765,83 грн. (сплачені головним управлінням юстиції), від 11.11.2014 року на суму 9 805,42 грн., від 15.10.2014 року на суму 40 103,59 грн., від 04.01.2016 року на суму 15 819,55 грн., а також виписок по рахунку за період з 31.03.2014 року по 17.01.2015 року, вбачається часткова оплата поставленого товару.

До матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» і Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», згідно з яким заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» становить 1 054 636-56 грн.

Станом на 31.12.2015 року, на думку позивача, несплаченими залишаються кошти у розмірі 1 054 636,56 грн. Оскільки третьою особою та відповідачами не виконано взятих на себе згідно з договорами зобов'язань, позивач просить звернути стягнення на заставлене майно відповідача 1 шляхом передачі коштів (10 000 грн.) у власність позивача та звернути стягнення на заставлене майно відповідача 2 шляхом визнання права власності на предмет застави для погашення заборгованості у розмірі 1 044 311 грн.

Відповідач 1 подав заяву, відповідно до якої просив слухати справу без його участі, а по суті спору повідомив, що наданих у заставу грошових коштів не перераховував позивачу, оскільки йому не відомо, чи розрахувався з ним ПАТ «Жидачівський ЦПК».

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, у відзиві зазначив, що заборгованість, на яку посилається позивач, в розмірі 1 532 311 грн. виникла на підставі договорів №4-01/13 та №1-141/14 , і була предметом розгляду у справі № 914/1525/14; саме ця заборгованість була визнана Господарським судом Львівської області безспірними вимогами кредитора у справі № 914/4160/14 про банкрутство ПАТ„Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"; ухвалою суду від 10.02.2014 року у справі № 914/4160/14 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", а відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави.

Третя особа явки представника у судові засідання не забезпечила, подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила про розгляд справи бей участі її представника, підтвердила факт укладення договорів поставки з позивачем та наявність боргу у розмір 1 054 311 грн.

При винесенні рішення у даній справі суд керувався наступним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, правовідносини між позивачем та третьою особою виникли внаслідок укладення договорів поставки продукції.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що заборгованість за договором №4-01/13 від 01.04.2013 року погашалась наступним чином:

-28.02.2014 року та 31.03.2014 року здійснено залік зустрічних вимог на суму 296 301,90 гривень та 103 762,53 гривень відповідно за поставлений третьою особою товар;

- 25.03.2014 року третьою особою здійснено оплату на суму 89 180,33 гривень;

- 31.03.2014 року третьою особою здійснено оплату на суму 20 000 гривень;

- 17.04.2014 року третьою особою здійснено оплату на суму 89 180,33 гривень. Водночас по бухгалтерському обліку було зараховано 0,49 гривень як оплата заборгованості за попередні періоди та решта коштів в сумі 89 179,84 гривеньзараховано як оплату за цим договором;

- 4 вересня, 5 вересня та 8 вересня 2014 року з ВДВС Жидачівського РУЮ надійшли кошти, стягнуті з третьої особи, в сумі 30 865,53 гривень, 28 773,86 гривень та 19 689,24 гривень відповідно;

- 09.09.2014 третьою особою здійснено оплату на суму 492 592, 69 гривень. Водночас, по бухгалтерському обліку було зараховано 11 155,32 гривень як повернення судового збору та 3 000 гривень послуги адвоката, а решта коштів в сумі 478 437,37 гривень,зараховано як оплату за цим договором;

- 17.01.2015 з Головного управління юстиції у Львівській області надійшли кошти, стягнуті з третьої особи по виконавчому провадженні №43973708, на загальну суму 277 674,84 гривень;

- 27.11.2014 відповідачем 2 було здійснено оплату в розмірі 200 000 гривень. У призначені платежу першочергово було вказано "за мокулатурузг. Договору КМ-14/48 від 211114". Однак, листом № 2427 від 27.11.2014 відповідач 2 уточнив, що вказані кошти слід вважати як виконання зобов'язань за договором про переведення боргу від 25.11.2014, укладеного між позивачем, відповідачем 2 та третьою особою.

На підтвердження наведеного представником позивача долучено взаєморозрахунки в розрізі договорів та дат між ПАТ «Жидачів ЦПК» та ТзОВ «Тетра-Агро».

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено поставку позивачем товару на загальну суму 2 688 502 грн., що не заперечується сторонами спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт часткової оплати товару по договору №4-01/13 та залишку заборгованості в розмірі 1 532 311 грн. 40 коп. станом на 26.05.2014 року встановлений у рішенні суду від 26.05.2014 рокуу справі №914/1525/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» до ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 1 547 424,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи виписок по рахунку та поданому позивачем розрахунку, після винесення рішення від 26.05.2014 рокуу справі №914/1525/14 відбулося часткове погашення боргу за договором поставки 1, а саме 04.09.2014 року на суму 30 865,53 грн., 05.09.2014 року на суму 28 773,86 грн., 08.09.2014 року на суму 19 689,24 грн., 09.09.2014 року на суму 492 592,69 грн. (згідно з поясненнями позивача фактично зараховано в погашення заборгованості було 478 437,37 грн.), 26.11.2014 року на суму 200 000,00 грн., 17.01.2015 року на суми 227 765,83 грн., 40 103, 59 грн., 9 805,42 грн., тобто всього на загальну суму1 035 440,84 грн. Відповідно, заборгованість за договорами поставки 1 і 2 становить 1 054 636, 56 грн.(496870,56 грн. боргу за договором поставки 1 та 557 766 грн. боргу за договором поставки 2).

Враховуючи наведене, позивачем правильно зазначено, що заборгованість по договорах поставки становить 1 054 636, 56 грн. У процесі розгляду справи розмір заборгованості не змінився, докази його повного чи часткового погашення сторонами не подано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

В силу приписів ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення.

Як встановлено судом, правовідносини між позивачем та відповідачами виникли внаслідок укладення договорів застави. Також встановлено неналежне виконання боржником та відповідачами взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 054 636, 56 грн.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Даючи оцінку запереченням представника відповідача 2, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. При цьому пунктом 1 частини 3 зазначеної статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Однак, у даному випадку мова йде про майно саме боржника, і дія такого мораторію поширюється на заставлене майно боржника, а не майно іншої особи, яка виступає майновим поручителем боржника, стосовно якого порушено провадження у справі про банкрутство.

Відтак, заперечення представника відповідача 2 є безпідставними та такими, що не спростовують заявлених позовних, а порушення справи про банкрутство третьої особи і введення мораторію щодо вимог кредиторів боржника не позбавляє позивача права кредитора пред'явити вимоги до іпотекодавця, відмінного від особи боржника.

Відповідно до п. 4.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» застава як окремий спосіб забезпечення зобов'язання регулюється параграфом 6 глави 49 ЦК України, законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною першою статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.Господарським судам слід враховувати, що спеціальним законом щодо правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначено статтею 26 цього Закону (п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів»).

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Згідно з перехідними положеннями закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відтак, з системного аналізу вказаних положень Закону України "Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що звертаючись до суду з позовом щодо задоволення своїх вимог шляхом визнання права власності на предмети застави (передача рухомого майна у власність обтяжувача), позивач наділений правом на звернення до суду з позовом про часткове погашення заборгованості шляхом набуття право власності на предмети іпотеки та застави. Аналогічна позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 917/457/15.

Судом вище встановлено, що заборгованість по договорах поставки становить 1 054 636, 56 грн. Оскільки згідно з умовами договору застави, укладеного з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, розмір забезпеченої заставою вимоги становить 10 000 грн., а з умовами договору застави, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», розмір забезпеченої заставою вимоги становить 1 100 000 грн., позивачем правомірно для погашення суми заборгованості заявлено вимоги про звернення стягнення на заставне майно в межах суми заборгованості. Враховуючи підтвердження матеріалами справи заявлених позовних вимог, відсутність доказів погашення заборгованості, суд приходить до висновку про порушення права позивача на отримання коштів за поставлений товар та необхідність захисту його права шляхом задоволення позовних вимог у обраний ним спосіб захисту та у повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в межах даного спору пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження (п. 5 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), заявлені не були, а початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження (п. 6 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень») не встановлюється, оскільки позивачем обрано інший спосіб звернення стягнення, відтак, вказані обставини в резолютивній частині рішення не вказуються.

Згідно зі ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В порядку ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з чинним законодавством за подання позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто у даному випадку за подання позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 15 814,67грн. Однак, згідно з платіжним дорученням №3632 від 04.01.2016 року позивачем сплачено 15819,55грн. Відповідно, 4,88грн. судового збору є такими, що сплачені надмірно.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 15664,43грн. слід покласти на відповідача-2, а в розмірі 150,24грн. - на відповідача-1. Водночас, суд звертає увагу на те, що у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРГТОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Будівельна, 5/35, код ЄДРПОУ 33775353) 10 000 грн. основного боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, а саме: власні грошові кошти в сумі 10 000 грн. згідно договору майнової застави від 17.11.2014 року шляхом передачі вказаних коштів у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 300, код ЄДРПОУ 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Будівельна, 5/35, код ЄДРПОУ 33775353) 1 044 311 грн. основного боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить Публічному акціонерному товариству «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», а саме: Гофроагрегат ЛСГКП-2, який належить Товариству на підставі Договору №07/07 поставки товару від 7 липня 2008 року, укладеного з ТзОВ "МЕРИДІАН ЦЕНТР", Специфікація №1 до Договору №07/07 від 07.07.2008, видаткової накладної №07/07 від 30 липня 2008 року, податкової накладної від 30.07.2008 року, шляхом визнання права власності на таке майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 300, код ЄДРПОУ 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Будівельна, 5/35, код ЄДРПОУ 33775353) 15 664 грн. 43 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРГТОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Будівельна, 5/35, код ЄДРПОУ 33775353) 150 грн. 24 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

6. Накази видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

7. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.03.2016р.

Суддя Щигельська О.І.