Рішення № 56578242, 14.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016р. Справа№ 914/117/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м.Мерефа Харківського району Харківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!», м.Львів

про стягнення 324089,59грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицька О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м.Мерефа Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!», м.Львів про стягнення 324089,59грн., з яких 264176,64грн. заборгованості за поставлений товар, 43569,72грн. пені за несвоєчасну оплату товару, 2870,74грн. 3% річних за несвоєчасну оплату товару, 13472,44грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 16.01.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2016р. В судовому засіданні 17.02.2016р. оголошено перерву до 02.03.2016р. для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку. В судовому засіданні 02.03.2016р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№1112/16 від 01.03.2016р.), у звязку з чим оголошено перерву до 14.03.2016р.

Представникам сторін розяснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Повноважний представник позивача в судове засідання 14.03.2016р. зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог (вх.№1112/16 від 01.03.2016р.) та поданих до неї поясненнях. Ствердив, зокрема, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» у лютому 2013 року договору поставки, ТзОВ «Мерефянська скляна компанія» протягом 04.06.2015р.-09.06.2015р. поставлено відповідачу товар на суму 264176,64грн., який у встановлений договором строк не оплачено, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення також заявлено 43569,72грн. пені за несвоєчасну оплату товару, 2870,74грн. 3% річних за несвоєчасну оплату товару, 13472,44грн. індексу інфляції. Водночас, зазначив, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість в розмірі 264176,64грн. Просив позов задоволити.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 14.03.2016р. зявився, проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві (вх.№6415/16 від 17.02.2016р.). Зокрема зазначив, що ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» у січні 2016 року повністю сплачено суму основного боргу за поставлений за договором товар в червні 2015 року. Відтак, вважаючи розрахунок інфляційних збитків проведеним невірно, а нарахування пені безпідставним, просив провадження по справі припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

Cуд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (позивач по справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничою компанією «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір поставки №14-11/478 від 14.02.2013р., за яким постачальник зобов'язався виготовляти, постачати та передавати у власність покупця непродовольчу продукцію - склопляшку, згідно погоджених постачальником та покупцем креслень у додатку №3, що є невід'ємною частиною даного договору (далі товар), а покупець приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору (п.1.1).

Відповідно до умов договору, поставка товару може здійснюватися автотранспортом за рахунок покупця на умовах FСА Мерефа, вул.Леонівська, 84-А, склад постачальника або за рахунок постачальника на умовах DDР завод покупця Радомишль, вул.Микгород, 71, відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Вибір умов поставки залишається за покупцем. Покупець вказує умову поставки в заявках на поставку (п.2.1). Поставка товару здійснюється партіями, за умови направлення покупцем продавцю засобами факсимільного зв'язку або електронної пошти письмової заявки на постачання (п.2.2). Партією товару вважається кількість товару, відвантаженого в один транспортний засіб. Датою поставки товару вважається дата, вказана на видатковій накладній або на товарно-транспортній накладній (п.2.5). Постачальник одночасно з товаром передає покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, посвідчення про якість та рахунок-фактуру (п.2.7).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору в червні 2015 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 264176,64грн. , що підтверджується видатковою накладною №494910568 від 04.06.2015р. на суму 66044,16грн. із відміткою про одержання та товарно-транспортною накладною №4900010960 від 04.06.2015р., видатковою накладною №494910569 від 05.06.2015р. на суму 66044,16грн. із відміткою про одержання та товарно-транспортною накладною №4900010961 від 05.06.2015р., видатковою накладною №494910570 від 05.06.2015р. на суму 66044,16грн. із відміткою про одержання та товарно-транспортною накладною №4900010962 від 05.06.2015р., видатковою накладною №494910573 від 09.06.2015р. на суму 66044,16грн. із відміткою про одержання та товарно-транспортною накладною №4900010965 від 09.06.2015р., а також довіреністю №375 від 04.06.2015р. Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.5.1 договору, оплата товару здійснюється в національній грошовій валюті України гривні, протягом 90 календарних днів з дати поставки товару, згідно пункту 2.5 цього договору, шляхом перерахування коштів за відвантажений товар прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника. Згідно з п.5.8 договору, датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оскільки ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» у встановлений договором строк не здійснено оплату за поставлений за договором товар, не надано відповіді на лист ТзОВ «Мерефянська скляна компанія» (вих.№627/25-11/25-01 від 24.12.2015р.) із вимогою про погашення заборгованості, в тому числі і за товар, поставлений у червні 2015 року, останній звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 264176,64грн. заборгованості за поставлений товар, 43569,72грн. пені за несвоєчасну оплату товару, 2870,74грн. 3% річних за несвоєчасну оплату товару та 13472,44грн. індексу інфляції.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення оплати відповідачем за отриманий товар у встановлений договором строк, тобто протягом 90 календарних днів з дати поставки товару. Проте, до матеріалів справи долучено платіжне доручення №1681 від 15.01.2016р. на суму 264176,64грн. на сплату заборгованості за поставлений товар згідно договору №14-11/478 від 14.02.2013р.

У поданих поясненнях (при супровідному листі вх.№1112/16 від 01.03.2016р.) позивач стверджує, що відповідачем повністю погашено заборгованість перед ним за поставлений товар, однак, від позовних вимог в цій частині не відмовляється.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зважаючи на те, що основний борг в розмірі 264176,64грн. повністю погашено відповідачем, провадження по справі в цій частині слід припинити.

В решті позовних вимог суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У поданому відзиві на позовну заяву (вх.№6415/16 від 17.02.2016р.) ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» зазначає, що обсяг товару, за який виникла заборгованість, не був погоджений між позивачем і відповідачем. Проте, оскільки товар (пляшку) помилково було виготовлено позивачем, і за своїми якісними характеристиками і зовнішнім виглядом така пляшка може бути призначена тільки для використання позивачем (через наявність відповідного знаку для товарів і послуг, який належить відповідачеві), тому ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» було погоджено вибрати зазначену кількість товару. Проте досягнута між сторонами домовленість, також і передбачала інші умови (строки) оплати поставленого товару, проте останні позивачем дотримані не були.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки на підтвердження зазначених обставин відповідачем не подано жодних доказів, такі його твердження не приймаються судом до уваги.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що оплату за поставлений товар, як вже встановлено судом вище, проведено ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» із порушенням встановлених договором строків, суд, проаналізувавши долучений до матеріалів справи розрахунок позовних вимог, приходить до висновку, що позивачем правильно визначено момент прострочення боржника по кожному факту поставки товару, що мала місце протягом періоду з 04.06.2015р. по 09.06.2015р.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п.7.4 договору поставки, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. розяснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Окрім цього, в п.5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. також розяснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучений до матеріалів справи ТзОВ «Мерефянська скляна компанія» розрахунок позовних вимог, беручи до уваги зауваження відповідача щодо проведених нарахувань, суд, здійснивши відповідний перерахунок приходить до висновку, що до стягнення, підлягає 43569,72грн. пені, нарахованих за період з 03.09.2015р. по 14.01.2016р., 9510,36грн. індексу інфляції, нарахованих за період з листопада 2015 року по січень 2016 року, та 2870,70грн. 3% річних, нарахованих за період з 03.09.2015р. по 14.01.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що заборгованість за поставлений товар погашено ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» після звернення ТзОВ «Мерефянська скляна компанія» до суду із відповідною позовною заявою, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 4801,91грн. слід покласти на відповідача, а в решті на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження по справі в частині стягнення 264176,64грн. основного боргу припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (м.Львів, вул. Дж.Вашингтона, буд.10; код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Леонівська, буд.84-А; код ЄДРПОУ 32952061) 43569,72грн. пені, 9510,36грн. індексу інфляції, 2870,70грн. 3% річних та 4801,91грн. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 21.03.2016р.

Суддя Щигельська О.І.