Рішення № 56578198, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016Справа №910/33146/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/33146/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Південь-2»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі»;

про стягнення 131 935,37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Полілова С.І., довіреність б/н від 02.02.2016р.;

від відповідача: Іванов О.В. - директор, наказ № 1 від 05.07.2012р.;

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Південь-2» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» (надалі - відповідач) про стягнення 131 935,37 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору на поставку сільськогосподарської продукції № 06/0165 від 28.09.2015р. у визначений строк не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 117 187,70 грн., за прострочення оплати якого позивачем нараховані пеня в сумі 11 612,17 грн., 3% річних у сумі 791,74 грн. та 2343,75 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2016р. порушено провадження у справі № 910/33146/15 та призначено її розгляд на 04.02.2016р.

У судовому засіданні 04.02.2016р. було оголошено перерву до 18.02.2016р., у зв'язку з клопотанням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016р. суд, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк вирішення спору у справі та відклав розгляд справи на 15.03.2016р.

Присутній у судовому засіданні 15.03.2015р. представник позивача подав витребувані ухвалою суду документи та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір на поставку сільськогосподарської продукції № 06/0165, у відповідності до умов п.1.1 якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2015 року (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Умовами розділу 2 договору визначено показники якості товару.

Згідно з п.3.1. договору, кількість товару становить 15 000 метричних тонн +/-10% за вибором покупця.

Сторони домовились, що ціна однієї метричної тонни товару, що поставляється згідно з даним договором, складає 6916,67 грн., крім того ПДВ - 1383,33 грн., разом з ПДВ - 8300,00 грн. (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.3 договору, загальна вартість товару, що постачається згідно з даним договором, складає 103 750,05 грн., крім того ПДВ - 20 750,01 грн., разом з ПДВ - 124 500,06 грн., +/- 10% з урахуванням положень п.3.1 даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, строк поставки товару по 30.09.2015р. включно.

В умовах п. 4.3 договору сторони узгодили, що остаточна якість товару визначається на складі покупця незалежною акредитованою лабораторією - Товариством з обмеженою відповідальністю «НофаЛаб Інтернешнл Лабораторіс Україна».

Згідно з п.4.5 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідного акту перерахунку ціни, який є одночасно актом приймання-передачі товару. Акт перерахунку ціни має містити дані про кількість та якість товару, визначені на складі покупця.

Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару (п.4.6 договору).

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 117 187,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 28.09.2015р., яка підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача, копія якої залучена до матеріалів справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 267 від 28.09.2015р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 договору, оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

1) 80% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче:

- поставка товару;

- визначення якості й залікової ваги товару;

- пред'явлення рахунку-фактури;

- передача покупцю документів, зазначених в п.6.1 даного договору.

2) 20% вартості товару - протягом 3-х банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче:

- реєстрація податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- перевірки покупцем реєстрації податкової накладної на товару в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання покупцем від контролюючих органів підтвердження фактичної реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.

28.09.2015р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 16 від 28.09.2015р. на оплату товару на суму 117 187,70 грн.

Виставлення позивачем рахунку-фактури № 16 від 28.09.2015р. підтверджується посиланням на нього у видатковій накладній № 16 від 28.09.2015р., яка, в свою чергу, підписана уповноваженим представником відповідача.

В матеріалах справи містяться копії документів, що були передані позивачем відповідачу у відповідності до умов п.6.1 договору, що також і не заперечується відповідачем, та передача яких є підставою для здійснення відповідачем оплати вартості товару.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив оплату отриманого товару в сумі 117 187,70 грн.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 03.11.2015р. звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 137 від 03.11.2015р. про сплату боргу, яка отримана відповідачем нарочно. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 117 187,70 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, обґрунтовуючи тим, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна не оформлені належним чином, а лише належним чином оформлення вказаних документів фіксує факт здійснення господарської операції. Також відповідач вказує, що позивачем на виконання п.5.1 договору не було надано відповідачу всі документи, передбачені п.6.1 договору, та зазначає про відсутність акту прийому-передачі таких документів.

Крім того, підставою для притримання оплати отриманого товару відповідач зазначає порушення позивачем умов якості товару, визначених п.п. 2.1 та 2.2 договору, про що, згідно тверджень відповідача, позивача було повідомлено письмово. У зв'язку з отриманням товару неналежної якості, відповідач направляв позивачу додаткову угоду до договору про зменшення ціни товару.

До того ж, відповідач посилається на протокол досліджень незалежної лабораторії «НофаЛаб Інтернешнл Лабораторіс Україна» як на підтвердження поставки позивачем товару неналежної якості.

Суд відхиляє зазначені заперечення відповідача, в зв'язку з їх необґрунтованістю, з огляду на наступне.

Згідно з п.4.5 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідного акту перерахунку ціни, який є одночасно актом приймання-передачі товару. Акт перерахунку ціни має містити дані про кількість та якість товару, визначені на складі покупця.

В матеріалах справи наявний акт перерахунку № ОБС 001317 від 28.09.2015р., підписаний повноважними представниками позивача та відповідача, а також протокол випробування № SS_2015_1174 від 28.09.2015р., складений на замовлення відповідача, що спростовує заперечення відповідача щодо неотримання таких документів, як то передбачено умовами п.5.1 та 6.1 договору.

Крім того, відповідно до положень статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Натомість, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від договору № 06/0165 від 28.09.2015р. та повернення позивачу товару на суму 117 187,70 грн., отримано на підставі спірного договору.

Також суд зауважує, що оформлення товарно-транспортної накладної з порушенням вимог чинного законодавства не спростовує факту отримання товару за спірним договором відповідачем.

Згідно з умовами п.2.3 договору, покупець може розглянути можливість приймання товару, якісні показники якого не відповідають вимогам п.п.2.1 та 2.2 договору. При цьому постачальник зобов'язується компенсувати витрати покупця на доробку товару до норм якості, зазначених у п.п. 2.1 та 2.2 даного договору, за рахунок зменшення ціни на підставі відповідного акту перерахунку ціни. Покупець не приймає товар з показниками якості гіршими, ніж зазначені в пп.2.1.1.

Відповідно до ч. 1 статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Частиною другою статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Так, твердження відповідача про письмове повідомлення позивача про неналежну якість товару судом відхиляється, оскільки відповідачем не надано належні та допустимі докази звернення до позивача з вимогою про заміну товару або з повідомленням про відмову від договору, а лише відповідач звертався з проханням щодо укладення додаткової угоди про зменшення ціни товару.

Окрім того, умовами п.6.3 договору сторони передбачили строк для повідомлення відповідачем позивача щодо кількості та/або якості товару, що складає 90 днів з дати поставки. Надані відповідачем листи судом не приймаються до уваги, оскільки містять посилання на договір № 06/1188, а не на спірний договір.

Також, судом відхиляється посилання відповідача на експертний висновок № ОЭ-8/465 від 10.12.2015р. як на підтвердження неналежної якості товару, оскільки вказаний висновок не містить жодних підтверджень та приміток, що товар, поставлений за договором № 06/0165 від 28.09.2015р. неякісний.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленою видатковою накладною та не надано доказів своєчасної оплати за отриманий товар, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 117 187,70 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 11 612,17 грн., 3% річних - 791,74 грн. та 2343,75 грн. - інфляційних втрат, які розраховані за період з 01.10.2015р. по 25.12.2015р. включно.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно з умовами даного договору, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 11 612,17 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 791,74 грн. згідно з розрахунком позивача, який є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню згідно уточненого розрахунку суду в сумі 1928,64 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» (04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; код ЄДРПОУ 37392490) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Південь-2» (67511, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Новомиколаївка, комплекс будівель та споруд, 3; код ЄДРПОУ 38184219) 117 187 грн. 70 коп. - основного боргу, 11 612 грн. 17 коп. - пені, 3% річних у сумі 791 грн. 74 коп., 1928 грн. 64 коп. - інфляційних втрат та 1972 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.03.2016р.

Суддя А.І. Привалов