Рішення № 56578173, 17.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016Справа №910/2074/16

За позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій

До Громадського об'єднання «Вибір»

Про стягнення 99 500,81 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Черненко І.І. представник за довіреністю № 35 від 29.01.16.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадського об'єднання «Вибір» (далі - відповідач) про стягнення 95 694,37 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем умов Договору оренди № 04/2001 від 01.09.01. на використання приміщень пам'ятки історії, будинку за адресою: вул. Спаська, 12 (І поверх флігеля).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.16. порушено провадження у справі № 910/2074/16 та призначено її до розгляду на 25.02.16.

25.02.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про збільшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 105 189,13 грн., з яких: 55 093,65 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 305,90 грн. - 3% річних, 15 313,74 грн. - збитків від інфляції, 771,97 грн. - пені, 15 504,79 грн. - заборгованості по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги, 17 199,08 грн. - заборгованості по компенсації витрат за користування земельною ділянкою.

За результатами судового засідання 25.02.16. на підставі ст. 77 ГПК України в зв'язку з неявкою відповідача та невиконання ним вимог суду, розгляд справи було відкладено на 17.03.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Розглянувши в судовому засіданні 17.03.16. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 17.03.16. позивачем було підтримано подану ним 16.03.16. через відділ діловодства суд заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 99 500,81 грн., з яких: 48 229,52 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 305,90 грн. - 3% річних, 15 313,74 грн. - збитків від інфляції, 771,97 грн. - пені, 17 163,08 грн. - заборгованості по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги, 16 716,60 грн. - заборгованості по компенсації витрат за користування земельною ділянкою.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог було прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 17.03.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Відповідач в судове засідання 17.03.16. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2074/16.

В судовому засіданні 17.03.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.01. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди № 04/2001 на використання приміщень пам'ятки історії, будинку за адресою: вул. Спаська, 12 (І поверх флігеля) (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) орендодавець на підставі рішення Київради від 05.07.01. № 433/1410 передає, а Орендар приймає в оренду приміщення нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 12, загальною площею 77,5 кв. м - І поверх флігеля.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.07. до Договору, п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції: «Орендодавець зменшує площу наданого в оренду приміщення нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 12, загальною площею 70,4 кв.м - І поверх флігеля.».

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.2 Договору з 01.09.01. до 31.08.16.

Згідно з п. 1.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 29.12.06. до Договору, за використання орендованими приміщеннями будинку, зазначеного в п. 1.1 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої згідно з розрахунком до Договору становить 1 692,30 грн. без ПДВ, та 2 030,76 грн. з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати за надані комунальні послуги згідно з розрахунками (п. 2.9 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.01.07. до Договору).

Додатковою угодою від 01.11.11. до Договору сторони погодили, що крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, н якій розташований об'єкт оренди, яка за місяць становить 321,92 грн. без ПДВ.

Пунктом 1.5 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується Орендарем з моменту підписання Договору та акту технічного стану об'єкту оренди.

Згідно з п. 1.6 Договору, Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті 48 229,52 грн. - орендної плати за період з грудня 2013 року по січень 2016 року включно, 17 163,08 грн. - відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги (за водопостачання та водовідведення за травень 2015 року-січень 2016 року на суму 153,48 грн., за теплопостачання за листопад 2014-квітень 2015 р.р., листопад 2015 р. - січень 2016 р. на суму 14 673,04 грн., за електропостачання за липень 2015 року - січень 2016 року на суму 2 336,56 грн.), 16 716,60 грн. - компенсації витрат за користування земельною ділянкою за лютий-липень 2014 року, лютий-липень 2015 року, вересень-січень 2016 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно із тією ж ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону "Про оренду державного та комунального майна" орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства (орендодавця, балансоутримувача). Таким чином, витрати по утриманню і сплаті податків, якими обкладається передане в оренду нерухоме майно, несе орендодавець (балансоутримувач) і відповідно ставки податків, яким обкладається майно, нараховуються виходячи зі статусу орендодавця (балансоутримувача), а не орендаря (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.07. у справі № 36/405).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач повинен сплатити позивачу 138 415,42 грн. орендної плати за період з грудня 2013 року по січень 2016 року, проте, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів Орендар сплатив Орендодавцю 90 185,90 грн. в погашення заборгованості з орендної плати за спірний період.

Відповідач повинен сплатити позивачу 20 964,32 грн. компенсації витрат за користування земельною ділянкою за лютий-липень 2014 року, лютий-липень 2015 року, вересень-січень 2016 року, проте, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів Орендар сплатив Орендодавцю 4 247,72 грн. в погашення заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою.

Відповідач повинен сплатити позивачу відшкодування витрат за надані комунальні послуги: за водопостачання та водовідведення за травень 2015 року-січень 2016 року на суму 153,48 грн., за теплопостачання за листопад 2014-квітень 2015 р.р., листопад 2015 р. - січень 2016 р. на суму 14 673,04 грн., за електропостачання за липень 2015 року - січень 2016 року на суму 2 336,56 грн., що разом становить 17 163,08 грн.

При цьому, позивачем відповідачу виставлялись рахунки-фактури на оплату орендної плати, оплату компенсації витрат за користування земельною ділянкою, та оплату наданих комунальних послуг.

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати, відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги, компенсації витрат за користування земельною ділянкою в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві до матеріалів справи не надав.

За наявними матеріалами справи суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 48 229,52 грн. - орендної плати, 17 163,08 грн. - відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги, 16 716,60 грн. - компенсації витрат за користування земельною ділянкою, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 5.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 771,97 грн. - пені.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 771,97 грн. пені, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 305,90 грн. - 3% річних, 15 313,74 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 305,90 грн. - 3% річних, 15 313,74 грн. - збитків від інфляції, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадського об'єднання «Вибір» (04070, м. Київ, вул. Спаська, б. 12; ідентифікаційний код 21535685) на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, б. 12; ідентифікаційний код 21507625) 48 229 (сорок вісім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 52 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 305 (одну тисячу триста п'ять) грн. 90 коп. - 3% річних, 15 313 (п'ятнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 74 коп. - збитків від інфляції, 771 (сімсот сімдесят одну) грн. 97 коп. - пені, 17 163 (сімнадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 08 коп. - заборгованості по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги, 16 716 (шістнадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 60 коп. - заборгованості по компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 1 492 (одну тисячу чотириста дев'яносто дві) грн. 51 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.16.

Суддя Т.М. Ващенко