Рішення № 56578145, 14.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016Справа №910/576/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит систем»простягнення 346 330,99 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Сорохан Д.М.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі - ПАТ «Укртрансгаз») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит систем» (надалі - ТОВ «Фаворит систем») про стягнення 346 330,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання з відшкодування витрат на зберігання природного газу за договором №1504000507 від 15.04.2015 р, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 247 772,03 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 69 783,46 грн., штрафу у розмірі 17 344,04 грн., 3% річних у розмірі 4 989,38 гр. та інфляційних у розмірі 6 442,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 14.03.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, оф. 219, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2015 р. між ПАТ «Укртрансгаз» (виконавець) та ТОВ «Фаворит систем» (замовник) був укладений договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000507 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1 якого виконавець зобов'язується протягом строку, встановленого договором, зберігати в підземному сховищі газу (ПСГ) природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Відповідно до п. 2.1 Договору у випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець минулого сезону зберігання, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні зберігання, що оформлюється сторонами відповідно до п. 2.15 договору.

Згідно з п. 2.15 Договору у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15.04.2015 р.) а ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні. Замовник і виконавець протягом 10 днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в поточному сезоні згідно з пунктом 4.3 договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Згідно з п. 4.2 Договору замовник сплачує послуги з відбору газу з ПСГ та його зберігання, надані виконавцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем відбору газу.

За змістом п. 4.3 Договору замовник зобов'язується протягом 15 днів з дати укладення договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився а подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

На виконання умов Договору сторонами був підписаний акт №168/05-15 від 30.04.2015 р. про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону, вартість послуг за яким становить 247 772,03 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання.

Згідно з п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був підписаний акт №168/05-15 від 30.04.2015 р. про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону, вартість послуг за яким становить 247 772,03 грн.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно статті 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.3 Договору замовник зобов'язується протягом 15 днів з дати укладення договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився а подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору відповідач повинен був сплатити на користь позивача вартість послуг зі зберігання протягом 15 днів з дати укладення договору.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати у розмірі 247 772,03 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 247 772,03 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Фаворит систем» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Укртрансгаз» про стягнення з ТОВ «Фаворит систем» заборгованості у розмірі 247 772,03 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 69 783,46 грн., штрафу у розмірі 17 344,04 грн., 3% річних у розмірі 4 989,38 гр. та інфляційних у розмірі 6 442,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.05.2015 р. по 30.11.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За змістом ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 69 783,46 грн., штраф у розмірі 17 344,04 грн., 3% річних у розмірі 4 989,38 гр. та інфляційні у розмірі 6 442,07 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Фаворит систем» на користь ПАТ «Укртрансгаз» заборгованості у розмірі 247 772,03 грн., пені у розмірі 69 783,46 грн., штрафу у розмірі 17 344,04 грн., 3% річних у розмірі 4 989,38 гр. та інфляційних у розмірі 6 442,07 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит систем» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, оф. 219; ідентифікаційний код 38077415) на користь Інституту Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01201, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) заборгованість у розмірі 247 772 (двісті сорок сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 03 коп., пеню у розмірі 69 783 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 46 коп., штраф у розмірі 17 344 (сімнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 4 989 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп., інфляційні у розмірі 6 442 (шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 5 194 (п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 96 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2016 р.

Суддя В.П. Босий