Рішення № 56578105, 14.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016Справа №910/272/16

За позовомПриватного підприємства "Будівельна компанія "Партнер-С"доПублічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "Київміськбуд-3" простягнення заборгованості Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Крижанівська О.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: Чекменьов Ю.Г. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Партнер-С" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "Київміськбуд-3" (надалі - відповідач) заборгованості в загальному розмірі 428371,02 грн., з яких: 382995,70 грн. основного боргу, 41363,53 грн. пені, 3399,00 грн. 3% річних та 612,79 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду №163 від 08.07.2013, в частині оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 порушено провадження у справі №910/272/16, розгляд справи призначено на 01.02.2016.

01.02.2016 позивач подав документи на виконання вимог суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 29.02.2016.

29.02.2016 позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 365314,69 грн. заборгованості, з якої: 277990,00 грн. - основний борг; 67906,18 грн. - пеня; 6257,89 грн. - 3% річних та 13250,67 грн. - інфляційні втрати.

29.02.2016 відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про розстрочку виконання рішення суду на три місяці, а саме: до 31.03.2016 - 99331,90 грн.; до 30.04.2016 - 99331,90 грн.; до 31.05.2016 - 99331,90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.02.2016 оголошено перерву до 14.03.2016.

14.03.2016 відповідач через відділ діловод свати суду подав додаткові документи до матеріалів справи.

14.03.2016 позивач подав додаткові документи до матеріалів справі, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 345314,69 грн. заборгованості, з якої: 257900,00 грн. - основний борг; 67906,18 грн. - пеня; 6257,89 грн. - 3% річних та 13250,67 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши в судовому засіданні 14.03.2016 заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснено в абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 345314,69 грн., з якої: 257900,00 грн. - основний борг; 67906,18 грн. - пеня; 6257,89 грн. - 3% річних та 13250,67 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У свою чергу, представник відповідача в засіданні господарського суду позов визнав, а також просив задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду на три місяці.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.03.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "ТРЕСТ "Київміськбуд-3" (генпідрядник) та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Партнер-С" (субпідрядник) укладено Договір підряду №163, відповідно до умов якого генпідрядник передає, а субпідрядник приймає на себе виконання всього комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт на об'єкті: «будівництво трисекційного 15-16-ти поверхового житлового будинку №1 (ІІ черга) «STUGNA HOUSE» житлової забудови на земельній ділянці площею 2,0 Га в районі вулиці Будівельників в місті Українка Обухівського району Київської області» (п. 1.1. договору, в редакції Додаткової угоди №1/12 від 15.01.2014).

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 договору під закінченням робіт у цьому договорі розуміється передача генпідряднику всіх необхідних актів і виконавчої документації, необхідної для складання декларації про готовність об'єкта до експлуатації (або сертифіката) та актів передачі змонтованих систем експлуатуючій організації. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття генпідрядником.

За умовами 3.5. договору субпідрядник сплачує щомісячно генпідряднику за послуги генпідряду кошти в розмірі 2,5% від вартості виконаних робіт. Витрати за надання послуг знімаються з оплати за виконані субпідрядником роботи згідно виконання у довідці ф. КБ-3.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по встановленій формі КБ-3, після отримання коштів від замовника об'єкту будівництва. Генпідрядник проводить оплату прийнятих робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від замовника об'єкту будівництва.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними зобов'язань (п. 10.2 договору).

На виконання умов даного договору, за період з вересня 2013 року по червень 2015 року включно, Приватне підприємство "Будівельна компанія "Партнер-С" виконало узгоджені сторонами роботи на загальну суму 6258599,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в і довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Проте Публічне акціонерне товариство "ТРЕСТ "Київміськбуд-3", у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату за виконані роботи в повному обсязі не здійснило, сплативши лише 5844235,70 грн., що не заперечується відповідачем і підтверджується банківськими виписками по рахунку Приватного підприємства "Будівельна компанія "Партнер-С", а також платіжними дорученнями №3352 від 17.12.2015, №1320 від 22.12.2015, №1361 від 28.12.2015, № 76 від 21.01.2016, №223 від 10.02.2016 та №525 від 12.03.2016.

У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 257900,00 грн. (за вирахуванням 2,5% від вартості виконаних робіт за послуги генпідряду).

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що генпідрядник проводить оплату прийнятих робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки по формі КБ-3.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт є таким, що настав.

У пункті 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Під час розгляду справи відповідач не спростував заявлених вимог в частині стягнення суми основного боргу, обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Отже, оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи і не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 257900,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 7.2.1. договору за несвоєчасну оплату належним чином виконаних будівельно-монтажних робіт, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, при умові надходження коштів від замовника. Якщо замовник не розрахувався з генпідрядником за виконані роботи, пеня у відповідності з п. 7.2.1. договору не враховується.

Враховуючи, що відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати виконаних робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2.1. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 67906,18 грн. за період з 17.11.2015 по 31.01.2016.

Як передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, періоду нарахування пені не передбачено, а тому пеня повинна нараховуватись з урахуванням приписів цієї норми.

За таких обставин та враховуючи, що суд не має права змінити визначену позивачем дату початку нарахування штрафних санкцій, з відповідача підлягає до стягнення 13942,62 грн. пені.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 6257,89 грн. за період з 17.11.2015 по 29.02.2016, а також інфляційні втрати у розмірі 13250,67 грн. за період з 17.11.2015 по 31.01.2016.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він є невірним, оскільки позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним. Так, за розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 2854,77 грн., а в решті позовних вимог, в цій частині, позивачу належить відмовити.

Крім того, за результатом перевірки розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що він також є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, за розрахунком суду, з Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "Київміськбуд-3" підлягають до стягнення інфляційні втрати в розмірі 4977,92 грн.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на три місяці, а саме: до 31.03.2016 - 99331,90 грн.; до 30.04.2016 - 99331,90 грн.; до 31.05.2016 - 99331,90 грн. Вказана заява обґрунтована перебуванням товариства у важкому фінансовому становищі, яке обумовлено важкою економічною ситуацією в країні.

Пунктом шостим частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно зі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як роз'яснено в п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9).

Суд відзначає, що Публічне акціонерне товариство «ТРЕСТ «Київміськбуд-3» є юридичною особою приватного права, метою діяльності якого є отримання прибутку, а за змістом ст. 41 Господарського кодексу України підприємництвом це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, здійснюючи господарську діяльність, відповідач одночасно несе пов'язані з нею ризики, в тому числі й фінансові. Важке фінансове становище Публічного акціонерного товариства «ТРЕСТ «Київміськбуд-3», що обумовлене важкою економічною ситуацією в країні, не є винятком у розумінні приписів ст. 121 ГПК України, оскільки, укладаючи господарський договір, кожна зі сторін приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому та, при цьому, учасник договору не має відповідати за негативні наслідки підприємницької діяльності контрагента.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Публічним акціонерним товариством "ТРЕСТ "Київміськбуд-3" не обґрунтовано та не доведено суду належними доказами наявності обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення у даній справі у випадку розстрочення виконання рішення суду на три місяці.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "Київміськбуд-3" (03058, м. Київ, вулиця Леваневського, будинок 5; ідентифікаційний код 04012678) на користь Приватного підприємства "Будівельна компанія "Партнер-С" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Котовського, будинок 103-В, квартира 22; ідентифікаційний код 36617858) 257900 (двісті п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 13942 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 62 коп. пені, 2854 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 77 коп. 3% річних, 4977 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 92 коп. інфляційних втрат та 4181 (чотири тисячі сто вісімдесят одну) грн. 63 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 18.03.2016.

Суддя О.А. Грєхова