Рішення № 56577977, 14.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016Справа №905/3358/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт»провилучення майнаСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Козак О.Д.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (надалі - ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (надалі - ТОВ «Зеніт») про вилучення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №120521-60/ФЛ-Ю-А від 28.05.2012 р. позивач передав у користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач своє грошове зобов'язання по сплаті лізингових платежів на користь позивача належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про вилучення та передання власнику предмету лізингу - вантажного автомобіля ГАЗ-330202, 2012 року випуску, номер шасі X96330202C2482177, номер двигуна 421600С0402747, державний реєстраційний номер АА6831МС, вартістю 140 510,00 грн. в кількості 1 одиниця.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2015 р. справу №905/3358/15 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2015 р. справу №905/3358/15 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2015 р. справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 03.02.2016 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 03.02.2016 р. та 24.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2016 р. та 14.03.2016 р. відповідно у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103036995665.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «Зеніт» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №120521-60/ФЛ-Ю-А (надалі - «Договір»), за змістом якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, компенсація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Відповідно до п. 1.2 Договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» (далі - Графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Згідно додатку до договору лізингу (Специфікація) предметом лізингу є: вантажний автомобіль ГАЗ-330202, 2012 року випуску, номер шасі X96330202C2482177, номер двигуна 421600С0402747, державний реєстраційний номер АА6831МС, вартістю 140 510,00 грн. в кількості 1 одиниця.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим позивач повідомив відповідача (лист №1430 від 10.11.2015 р.) про відмову від договору з вимогою повернути предмет лізингу.

Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обов'язку по передачі об'єкту лізингу (актом прийому-передачі предмета лізингу від 30.05.2012 р.).

Вказаний акт містить підпис та відтиск печатки відповідача, будь-яких заперечень щодо користування об'єктом лізингу у спірний період відповідачем не надано.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 2.2 Договору лізингу усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежів включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов.

Пунктом 2.4 Договору лізингу передбачено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9 загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт.

У відповідності до п.п. 2.1.6., 2.1.8. загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Додатком до договору визначено графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем виникла заборгованість. Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Пунктом 6.10 Договору сторони погодили, зміна або припинення договору відбуваються, зокрема, в наслідок вчинення лізингодавцем часткової або повної відмови від договору у випадках, передбачених Загальними умовами та/або чинним законодавством, та/або у випадках настання відкладальних обставин, передбачених пунктами 6.1.1 - 6.1.7 Загальних умов, та наявності (вчинення) лізингодавцем відповідного волевиявлення (одностороннього правочину).

Пунктом 6.6.1 Договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю.

Позивач 21.12.2015 р. рекомендованою кореспонденцію надіслав відповідачу повідомлення №1430 від 10.11.2015 р. про розірвання (відмову від) Договору та вимагав в строк до 17.11.2015 р. повернути майно, передане в лізинг згідно договору.

Відповідно до п. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Договір є розірваним та припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови лізингодавця.

Проте, відповідач всупереч вимогам договору об'єкт лізингу не повернув.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 п. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п. 6.6 Договору лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити предмет лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1 - 6.1.4 Загальних умов, зокрема лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі (п. 6.1.1 Договору).

Відповідно до п. 6.9 Договору лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача (вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача), у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб за вибором лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Лізингодавець має право стягувати прострочену заборгованість за цим договором у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення вимог позивача щодо вилучення у відповідача предмета лізингу та передання його ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» задовольнити повністю.

2. Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 16; ідентифікаційний код 31205699) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літ. Б; ідентифікаційний код 33880354) предмет лізингу, а саме: вантажний автомобіль ГАЗ-330202, 2012 року випуску, номер шасі X96330202C2482177, номер двигуна 421600С0402747, державний реєстраційний номер АА6831МС, вартістю 140 510,00 грн. в кількості 1 одиниця. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 16; ідентифікаційний код 31205699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літ. Б; ідентифікаційний код 33880354) судовий збір у розмірі 2 107 (дві тисячі сто сім) грн. 65 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.2016 р.

Суддя В.П. Босий