Ухвала суду № 56577947, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.03.2016Справа № 910/23113/13Суддя Мудрий С.М. розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державної виконавчої служби у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс"

про стягнення 4 997 187,12 грн.

Представники:

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Березанська В.Л. - представник за довіреністю 22/02-16 від 22.02.2016 року;

від ВДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" про стягнення 4 997 187,12 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.01.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" заборгованість за кредитом в розмірі 4 171 168,00 грн., суму заборгованості за процентами в розмірі 634 247,02 грн., 3% річних з суми прострочених процентів в розмірі 6 215,44 грн., 3% річних з суми простроченого кредиту в розмірі 75 081,02 грн., пеню за простроченими процентами в розмірі 27 191,21 грн., пеню за прострочений кредит в розмірі 332 664,93 грн., штраф в розмірі 35 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2014 року у справі №910/23113/13 повернуто без розгляду.

18.03.2014 року, на виконання рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2014 року, видано наказ.

18.11.2015 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" надійшла скарга на дії державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2015 року скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державної виконавчої служби повернуто скаржнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 23.11.2015 р. у справі №910/23113/13 скасовано, скаргу повернуто до господарського суду м. Києва для розгляду її по суті.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2016 року розгляд скарги призначено на 08.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2016 року розгляд скарги відкладено на 23.02.2016 року.

22.02.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва ВДВС подав витребувані документи та заяву про розгляд скарги без представника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2016 року розгляд скарги відкладено на 15.03.2016 року.

14.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від ВДВС надійшли документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2016 року.

15.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва скаржник подав заяву.

У судове засідання 15.03.2014 року представники позивача та ВДВС не з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.01.2016 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник скаржника скаргу підтримав, просив суд задовольнити.

Заслухавши представника скаржника та дослідивши наявні докази, суд вважає, що скарга товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державного виконавця не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (в редакції, чинній станом на момент оспорюваної дії).

Скаржник зазначає, що 27 листопада 2014 року боржником сплачено в добровільному порядку заборгованість перед публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк", яка стягнута господарським судом міста Києва. Проте, про існування виконавчого провадження не знав, постанови від виконавчої служб не отримував, а дізнався лише 16 листопада 2015 року в банку.

16 листопада 2015 року боржник звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві з листом, де просив виконавче провадження № 439499176 закінчити, зняти арешт на майно та кошти підприємства.

Проте, виконавча служба направила відповідачеві лист вих. № ДВ/1 від 13.11.2015, в якому зазначено реквізити на погашення заборгованості по виконавчому збору, який необхідно погасити.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено права державного виконавця.

З матеріалів по скарзі видно, що постановою від 14.07.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 910/23113/13 від 18.03.2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З матеріалів по скарзі видно, що державний виконавець 15.07.2014 року направив товариству з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" постанову про відкриття виконавчого провадження № 43949176, що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за 15.07.2014 та відбитком штампу пошти на конверті відправника.

Проте, з повернутого конверта № 03056 03092592 щодо направленням постанови про відкриття виконавчого провадження № 43949176 від 14.07.2014 року видно, що повернувся в виконавчу службу у зв'язку з тим, що організація вибула.

У відповідності до норм чинного законодавства зазначену постанову надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в Інформаційно-ресурсному центі, а саме: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б, яка є місцезнаходженням відповідача.

Доводи скаржника стосовно, того що державним виконавцем не вчинялися будь-які виконавчі дії з виконання наказу від 18.03.2014 спростовуються матеріалами виконавчого провадження № 43949176, з яких видно, що державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2014, останнім також направлявся запит УДАІ МВС України м. Києва, УДАІ МВС України у Київській області, Департаменту моніторингу та стратегії розвитку фондового ринку ДКЦПФР, Державній інспекції сільського господарства в Київській області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області, Державній інспекції сільського господарства в м. Києві, Державній авіаційній службі України, Інспекції Головного державного реєстратора флоту у м. Києві, Укрморрічінспекції, заповнялась заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2. ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Частина 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 28 «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Відповідно до п.п. 3.7.1., 3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 28.01.2015 року сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору № 43949176 від 05.10.2015, відповідно до якої з боржника має бути стягнуто виконавчий збір у розмірі 535 038,76 грн.

Статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

В матеріалах справи не містяться доказів стосовно звернення скаржника до державного виконавці із заявами (клопотаннями), висловлювання своїх доводів та міркувань з усіх питань, що виникли в процесі виконавчого провадження № 43949176, надання письмових пояснень, відповідно до положень частини 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», крім відкладення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Враховуючи, що рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, а скаржник 27 листопада 2014 року виконав рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року після спливу строку, наданого для добровільного виконання рішення суду та вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи, та не звертався до державного виконавця із заявами (клопотаннями) з питань виконання рішення суду, та те, що державний виконавець вжив сукупність дій спрямованих на примусове виконання рішення, тому скарга товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовити.

Суддя С. М. Мудрий