Рішення № 56577893, 10.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016Справа №910/1573/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгово-будівельне об'єднання "Гранд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"простягнення 96137,75 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Панченко Н.В. - представниквід відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгово-будівельне об'єднання "Гранд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" 40734,23 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу №063711 від 21.06.2010, пені у розмірі 20013,80 грн., 3% річних у розмірі 1834,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 28555,56 грн. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасного здійснення розрахунків за переданий позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/1573/16 та розгляд справи призначено на 10.03.2016.

Представник позивача в судове засідання призначене на 10.03.2016 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судові засідання не з'явились. Відповідач відзив на позов не надав та витребувані судом документи не надав. Про проведення судового засідання 10.03.2016 був повідомлений належним чином відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0103037380923.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгово-будівельне об'єднання "Гранд" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №0637/01BD2010 (договір), відповідно до якого умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер, з одного боку, та постачальником, з іншого боку, постачальник визнає юридичну чинність цих умов шляхом підписання цього договору. Додатково для регулювання відносин за цим договором застосовуються положення законодавства (п.1.1), поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок постачальника на умовах DDP (п.3.1), ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії договору, крім випадків, коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться про застосування нових цін. Збільшення ціни, зокрема внаслідок інфляції, також підлягає окремому погодженню сторонами у вказаній формі (п.6.1).

01.03.2011 між сторонами було укладено додаток № 2 до договору, яким сторони змінили порядковий номер договору на № 063711 від 21.06.2010.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 13.03.2015 до договору всі права та обов'язки за договором № 063711 від 21.06.2010 переходять від Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна".

Загальні умови поставки та надання послуг № 0637\03BD2010 від 21.06.2010, які регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору купівлі - продажу та договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу та визначають, що постачальник на підставі попереднього письмового замовлення здійснює поставки покупцю товару партіями; після виконання кожної з поставок відсилає покупцю видаткову та податкову накладні.

Строк оплати та порядок розрахунків між сторонами визначається п.5.1 Загальних умов поставки та надання послуг № 0637\03BD2010 від 21.06.2010 та згідно ст.4 договору про умови № 063723 від 01.01.2013 відраховується або з дня передачі товарів, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару покупцем, який в свою чергу повинен розрахуватися з постачальником в термін 65 днів з моменту поставки товару.

Згідно п.5.3 Загальних умов поставки та надання послуг №0637\03BD2010 від 21.06.2010, датою фактичної сплати сторони вважають дату здійснення банківського переказу.

В період з червня місяця 2014 року по грудень місяць 2014 року постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 163600,62 грн., що підтверджуються видатковими накладними: № РН-0000691 від 17.06.2014 на суму 3770,86 грн., № РН-0000688 від 17.06.2014 на суму 1968,00 грн., № РН-0000777 від 11.07.2014 на суму 5575,92 грн., № РН-0000871 від 30.07.2014 на суму 1902,02 грн., № РН-0000873 від 01.08.2014 на суму 4070,88 грн., № РН-0001060 від 10.09.2014 на суму 2818,78 грн., № РН-0001160 від 01.10.2014 на суму 4857,84 грн., № РН-0001250 від 13.10.2014 на суму 8403,84 грн., № РН-0001256 від 17.10.2016 на суму 35352,00 грн., № РН-0001259 від 17.10.2014 на суму 35352,00 грн., № РН-0001260 від 17.10.2014 на суму 35352,00 грн., № РН-00001310 від 01.11.2014 на суму 3567,78 грн., № РН-00001343 на суму 4339,80 грн., № РН-00001434 від 01.12.2014 на суму 3596,90 грн., № РН-0001539 від 19.12.2014 на суму 12672,00 грн.

Згідно виписок банку з рахунку позивача станом на 07.12.2015 та актів прийомки -передачі послуг (про зарахування бонусів за послуги з просування товарів), відповідачем за період з 31.07.2014 по 11.11.2015 сплачено позивачу загальну суму у розмірі 122866,39 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, як встановлено судом, з урахуванням приписів п.5.1 Загальних умов поставки та надання послуг № 0637\03BD2010 від 21.06.2010 та згідно ст.4 договору про умови № 063723 від 01.01.2013 строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач борг у розмірі 40734,23 грн. не сплатив.

02.11.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про оплату заборгованості.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив.

Відповідно до підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2016, заборгованість відповідача перед позивачем склала 40734,23 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню у розмірі, який заявлений позивачем до стягнення у позовній заяві на суму 40734,23 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20013,80 грн., 3% річних у розмірі 1834,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28555,56 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконував, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що умовами укладених між сторонами договорів та Загальними умовами поставки та надання послуг відповідальність відповідача сплатити неустойку за несвоєчасну оплату товару не передбачена. Відтак, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками позивача, які перевірені судом.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, витрати по сплаті судового збору, виходячи із ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до суду (02.02.20165), становлять 1442,07 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 5000,00 грн. за договором про надання послуг у сфері права від 22.10.2015, господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Отже, в контексті цієї норми, відшкодуванню як судові витрати підлягають саме витрати на оплату послуг адвоката, а не будь-які юридичні послуги, отримання яких не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, виходячи з того, що кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді. Тому суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02094, м.Київ, пр.-т Ю.Гагаріна, будинок 14, офіс 32, ідентифікаційний код 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгово-будівельне об'єднання "Гранд" (07100, Київська обл., місто Славутич, Київський квартал, будинок 14/1, ідентифікаційний код 36793333) 40734 (сорок тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 23 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 1834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 16 коп., 28555 (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції та судовий збір у розмірі 1066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 86 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.03.2016

Суддя Ю.М.Смирнова