Рішення № 56577849, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/586/16Суддя господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"доДержавної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України"простягнення 417048,78 грн.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. (довіреність №91/2015/11/11-4 від 11.11.2015р.);

від відповідача: Дуплеца І.В. (довіреність №36 від 22.01.2016р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Киэва з позовом до Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" про стягнення 417048,78 грн., з яких 287479,88 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 395,36 грн. за спожиту реактивну електричну енергію, 8639,10 грн. 3% річних та 120534,44 грн. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами Договору на користування електричною енергією № 696 від 27.12.1990р. та Договору про закупівлю товару за державні кошти №696-Т-114 від 28.04.2014р., не у повному обсязі здійснив оплату за активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергію за період з 01.10.2014р. по 01.03.2015р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 287479,88 грн. за активну електричну енергію та 395,36 грн. за перетікання реактивної електричної енергії. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 8639,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 120534,44 грн. за період з 01.11.2014р. по 30.11.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2016р. порушено провадження у справі № 910/586/16 та розгляд справи призначено на 27.01.2016р.

26.01.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву. Позиція відповідача полягає в тому, що Інститут є неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету України та розпорядником бюджетних коштів, а розпорядником бюджетних коштів є Національна академія медичних наук України. Інститут здійснює свою діяльність відповідно до затвердженого кошторису та згідно з планом асигнувань загального фонду бюджету. Оскільки рахунок на оплату донарахованої електричної енергії був сформований 23.12.2014р., а всі бюджетні запити на 2015 рік вже було подано, Інститут не мав можливості оплатити вартість використаної електричної енергії, тобто заборгованість виникла з незалежних від нього причин. Управлінням Державної казначейської служби України протягом 2015 року було повністю здійснено оплату заборгованості, згідно акту звіряння розрахунків між сторонами, станом на 01.12.2015р. заборгованість Інституту становить 167068,47 грн. Таким чином позивачем неправомірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних, оскільки з 01.10.2014р. по 01.03.2015р. сума заборгованості зменшувалась.

У судовому засіданні 09.02.2016р. представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.02.2016р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.02.2016р.

27.01.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2016р. у зв'язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 17.02.2016р.

17.02.2016р. представником позивача подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог та просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 287479,88 грн. за активну електричну енергію та 395,36 грн. за перетікання реактивної електричної енергії, та відповідно просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у загальному розмірі 8639,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 120534,44 грн. за період з 01.11.2014р. по 30.11.2015р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2016р. розгляд справи відкладено на 09.03.2016р. та зобов'язано сторони надати суду власний розрахунок 3% річних та інфляційних, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України.

26.02.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником відповідача подано письмові пояснення та розрахунок, витребуваний ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2016р.

У судовому засіданні 09.03.2016р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.03.2016р.

15.03.2016р. через відділ діловодства господарського суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у загальному розмірі 8639,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 115067,80 грн. за період з 01.11.2014р. по 30.11.2015р.

Дана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, а тому відповідно судом розглядаються вимоги позивача в частині стягнення 8639,10 грн. - 3% річних та 115067,80 грн. - інфляційний втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2016р. надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2016р. просив вирішити спір із урахуванням розрахунку поданого суду 26.02.2016р.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/586/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.1990р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна компанія) та Державною установою "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (споживач) укладено Договір на користування електричною енергією № 696.

28.04.2014р. у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про державні закупівлі" між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Учасник) та Державною установою "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (Замовник) укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти №696-Т-114, відповідно до умов якого учасник зобов'язується у січні-грудні 2014 року поставляти замовникові електричну енергію, зазначену в п. 1.2., а замовник - прийняти і оплатити такий товар у повному обсязі у терміни, обумовлені договором.

Найменування товару: Електрична енергія (код ДК016:2010-35.11.1) (далі - Товар). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії замовнику, за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії та плати за перетікання реактивної енергії (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна товару на дату укладання Договору визначена згідно з тарифами, встановленими органом державного регулювання.

Згідно п. 1.4. Договору облік електроенергії, спожитої Замовником, приєднаними до електричних мереж Замовника здійснюється згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та Правил користування електричною енергією (далі - ПККЕ). У разі порушення Замовником вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Учасником розрахунковим шляхом згідно з вимогами Додатка "Порядок розрахунків".

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 12.1. Договору).

У п. 13.1. Договору сторони погодили, що цей Договір укладено на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", ПККЕ та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання електричної енергії . Сторони дійшли згоди зобов'язання з оплати спожитої електроенергії в період дії Договору від 28.04.2014р. №696-Т-114 вважати зобов'язаннями за Договором від 01.01.2013р. №696; додатки до Договору про постачання електричної енергії від 27.12.1990р. №696 вважати додатками до даного Договору. Перелік цих додатків зазначається в п. 13.2. даного Договору.

Відповідно до п. 1, п.п. 2.1. - 2.2 Додатку №2 "Порядок розрахунків" до Договору від 27.12.1990р. №696, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього Договору. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ). При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахунково періоду.

Відповідно до п. 5 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків) за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг фіксується сторонами в Акті про приймання-передавання товарної продукції, Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу та договором про надання комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, обсяг та розмір спожитої електричної енергії відповідачем за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року визначалися позивачем відповідно до п.п 4.3 та 4.2 Додатка № 2 до Договору №696 від 27.12.1990р. (Порядок розрахунків), а саме: за період з 01.10.2014р. по 01.01.2015р. позивач поставив відповідачу активну електричну енергію у загальному розмірі 422859,96 грн., а саме у жовтні 2014 року - на суму 13064,24 грн.., у листопаді 2014 року - на суму 13499,42 грн., у грудні 2014 року - на суму 348479,88 грн., у січні 2015 року - на суму 47816,42 грн., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України".

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати за спожиту активну електричну енергію, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 135380,08 грн., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Державною установою "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України", у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 287479,88 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами на час звернення до суду з позовом.

Судом встановлено, що за період з 01.10.2014р. по 01.01.2015р. позивачем було здійснено нарахування відповідачу за перетікання реактивної електричної енергії у загальному розмірі 758,27 грн., а саме за жовтень 2014 року - 122,94 грн., за листопад 2014 року - 127,42 грн., за грудень 2014 року - 395,36 грн.., за січень 2015 року - 112,55 грн., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України".

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати за реактивну електричну енергію, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 362,91 грн., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України", у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 395,36 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами на час звернення до суду з позовом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" за Договором про постачання електричної енергії №696-Т-114 від 28.04.2014р. станом на 15.01.2016р. становила 287479,88 грн. 50 за поставлену позивачем активну електричну енергію за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року та 395,36 грн. за перетікання реактивної електричної енергії за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи у господарському суді міста Києва, відповідачем здійснено погашення основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію у загальному розмірі у розмірі 287479,88 грн. та заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії у загальному розмірі 395,36 грн., шляхом внесення змін в призначення платежів за іншими договорами, про, що свідчить заява ПАТ "Київенерго" про зменшення розміру позовних вимог та про припинення провадження у справі.

З огляду на встановлені обставини провадження в цій частині спору підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 8639,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 115064,80 грн. за період з 01.10.2014р. по 01.03.2015р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що позивачем при нарахуванні інфляційних та 3% річних не враховано умови п.п. 2.1. - 2.2 Додатку №2 "Порядок розрахунків" до Договору від 27.12.1990р. №696 та частини другої статті 530 ЦК України, а тому за перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 6173,69 грн.

Щодо інфляційних, то згідно розрахунку суду за вказаний вище період становить 116984,81 грн. При цьому позивачем заявлено про стягнення інфляційних у розмірі 115064,80 грн. Оскільки ПАТ "Київенерго" заявлено до стягнення суму інфляційних у меншому розмірі ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог, то судом задовольняється вимога про стягнення інфляційних у розмірі 115064,80 грн.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У абзаці 5 пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

У п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

З огляду на те, що позивачем до прийняття рішення у справі подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та подано клопотання про повернення суми судового збору, з урахуванням приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд приходить до висновку, грошові кошти в розмірі 82,04 грн., сплачені згідно платіжного доручення N30 від 29.12.2015р. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, п. 1 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02011947) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) 3% річних у розмірі 7671 (сім тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 115064 (сто п'ятнадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 6173 (шість тисяч сто сімдесят три) грн. 69 коп.

3. В частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 287479,88 грн. та заборгованості за спожиту реактивну енергію у розмірі 395,36 грн. провадження припинити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) з державного бюджету судовий збір в сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 04 коп., сплачений згідно платіжного доручення N30 від 29.12.2015р.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 21.03.2016р.

Суддя В.В. Князьков