Рішення № 56577814, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016Справа №910/77/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тракторозапчасть" ЛТДдоФонду гарантування вкладів фізичних осіб провідшкодування шкоди в розмірі 38 100,00 грнтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносервіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Стандарт"Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаКривошеєва Г.О. (представник за довіреністю №1 від 04.02.2016)від відповідачаМузичук Л.В. (представник за довіреністю №27-43967/15 від 09.11.2015)від третьої особи 1не з'явивсявід третьої особи 2 Кобець О.В. (представник за довіреністю № б/н від 18.11.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення 38 100,00 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням платіжного доручення № 1 від 12.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/77/16 та призначено розгляд справи на 09.02.2016.

09.02.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.2016.

Ухвалою від 16.02.2016 судом продовжено строк розгляду спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Стандарт" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та відкладено розгляд справи на 15.03.2016.

В судове засідання 15.03.2016 з'явився представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі - третя особа 2).

Суд відмовляє відповідачу у задоволення клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з його необґрунтованістю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - третя особа 1), уповноваженого представника в засідання суду не направила, про причини його неявки суд не повідомила, позиції по суті спору не висловила.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи 2 також проти задоволення позову заперечував, про що подав 14.03.2016 через канцелярію суду відповідні письмові заперечення.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Тракторозапчасть" ЛТД та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Стандарт" укладено договір розрахунково-касового обслуговування, на виконання якого позивачу відкрито поточний рахунок № 26008001007633 в гривнях.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 19.02.2015 № 116 було віднесено Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт" до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.02.2015 № 38 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" з ринку, запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію на три місяці з 20.02.2015 по 19.05.2015.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 № 101 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт" до 18.06.2015 включно.

Надалі відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 18.06.2015 № 385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.06.2015 № 130 «Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», за яким вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ КБ "Стандарт" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Грицака Ігоря Юліановича строком на 1 рік з 19.06.2015 до 18.06.2016 включно.

За твердженнями позивача, 27.02.2015 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тракторозапчасть" № 26008001007633 надійшли кошти в розмірі 38 100,00 грн. Оскільки вказані кошти були перераховані помилково, 12.03.2015 позивач подав до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" платіжне доручення № 1 про перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" з призначенням платежу: "Повернення помилково перерахованих коштів".

01.07.2015 Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було повернуто позивачеві платіжне доручення № 1 від 12.03.2015 на підставі п. 4.20 глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, та повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тракторозапчасть" про можливість заявити свої вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про початок процедури його ліквідації.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що повернення платіжного доручення без виконання відбулося на тій підставі (початок процедури ліквідації), що виникла після спливу 3-х місяців після виникнення обов'язку банка виконати платіжне доручення, що є грубим порушенням вимог законодавства з боку тимчасового адміністратора та призвело до заподіяння шкоди позивачу у вигляді наявності заборгованості перед контрагентом щодо повернення помилково зарахованих коштів у розмірі 38 100,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовується той факт, що платіжне доручення № 1 надійшло до відповідача 27.02.2015, тобто, у період здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт".

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент виникнення спору, (далі - Закон), ним встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Положенням ч. 1 ст. 35 Закону тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Отже, відповідно до наведених положень Закону уповноважена особа фонду діє від імені Фонду та виконує повноваження керівника в період тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Проте, вказаний процес не означає припинення існування самої юридичної особи - банку, яка продовжує функціонувати в особливому режимі, хід якого передбачений спеціальним законом, яким є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, відповідно до положень ст. 3 Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Так, саме з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" у позивача склалися зобов'язальні відносини за договором розрахунково-касового обслуговування, а не з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який є окремою юридичною особою та ніяких коштів від позивача не отримував та зобов'язаний їх перерахувати не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Виходячи з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з матеріально-правовою вимогою до відповідача про відшкодування майнової шкоди, завданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі його працівника Грицака І.Ю. шляхом бездіяльності у вигляді невиконання платіжного доручення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відноситься завдання майнової (матеріальної шкоди) іншій особі.

Як вказано вище у ст. 16 ЦК України, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним з способів захисту порушеного цивільного права та охоронюваного законом інтересу.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно ч. ч. 1, 2, 4 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, для настання вказаної деліктної відповідальності в сукупності необхідна наявність наступних елементів складу правопорушення, а саме: наявність завданої шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вина. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).

Посилаючись на указаний пункт Закону у своїй позовній заяві, позивач вказує, що саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Грицак І.Ю. не виконав платіжне доручення та завдав позивачу шкоди.

Тут ще раз варто наголосити на тому, що в період отримання відповідного платіжного доручення від позивача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Стандарт" функціонував як юридична особа, з якою у позивача і склалися зобов'язальні правовідносини.

Що стосується працівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Грицака І.Ю., то він як орган управління у період тимчасової адміністрації не несе відповідальність за зобов'язаннями банку та його особистої помилки чи бездіяльності у цій ситуації суд не вбачає.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилаючись на завдання відповідачем позивачу майнової шкоди, останній в установленому порядку не доводить належними доказами перед судом наявності вказаних елементів складу господарського правопорушення, яке є підставою для стягнення збитків.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки судом встановлено, що позовні вимоги необґрунтовані, вони не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено: 21.03.2016