Рішення № 56577564, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016Справа №910/1872/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грас Савуа Україна».

Про стягнення 4 163,92 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Шагін О.В. представник за довіреністю № 003/01 від 04.01.16.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Малахова І.Д. представник за довіреністю № 95 від 18.01.16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (далі - відповідач) про стягнення 4 163,92 грн., а саме: 3 987,12 грн. - сума страхового платежу, 61,94 грн. - 3% річних, 114,86 грн. - збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.16. порушено провадження у справі № 910/1872/16, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грас Савуа Україна» та призначено її до розгляду на 25.02.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.16. за клопотанням відповідача було відкладено розгляд справи на 15.03.16.

В судовому засіданні 15.03.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Третьою особою в судовому засіданні 15.03.16. підтримано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг».

Відповідач в судове засідання 15.03.16. повторно не з'явився, вимоги суду не виконав, письмових пояснень по суті спору не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/1872/16.

В судовому засіданні 15.03.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.15. між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 2 (далі - Договір), предметом якого згідно з п. 3 було визначено майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов'язані з відшкодуванням страхувальником та/або експлуатантом заподіяної ним шкоди майну потерпілих внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до п. 6 загальна страхова сума за Договором складає 10 000 000,00 грн.

Згідно з п. 7 Договору страховий платіж мав бути сплачений 100% до 20.02.15., при цьому період дії Договору визначено на період з 00 год. 00 хв. 06.02.15. до 24 год. 00 хв. 05.02.16. (за Київським часом). Третя особа зобов'язана протягом одного робочого дня з дати отримання страхової премії перерахувати її на розрахунковий рахунок страховика. Днем виконання зобов'язань страхувальника по сплаті страхової премії вважається день надходження платежу в повному обсязі на поточний рахунок чи в касу третьої особи.

Додатком № 1 до Договору визначено, що страховий платіж за період з 06.02.15. по 05.02.16 становить 7 700,00 грн.

Платіжним дорученням № 1767 від 18.03.15. здійснено оплату вказаного страхового платежу в розмірі 7 700,00 грн.

Пунктом 10.9 Договору його сторони визначили, що дію Договору може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика. Про намір достроково припинити дії Договору будь-яка сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніше ніж за 30 днів до передбачуваної дати припинення дії Договору.

У разі дострокового припинення дії Договору повернення страхового платежу проводиться згідно Закону України «Про страхування» (п. 10.10 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням п. 10.09 Договору позивач направив відповідачу 26.06.15. лист про припинення дії Договору, який останній отримав 01.07.15., з огляду на що такий Договір припинився через 30 днів з 01.08.15.

Вказаним листом позивач також просив відповідача повернути суми страхового платежу, сплаченого за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії Договору.

Оскільки вимоги позивача були залишені без задоволення, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором страхування.

Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частиною 4 статті 997 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Аналогічні приписи містить норма частини 4 статті 28 Закону України "Про страхування", відповідно до якої у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Відповідачем не надано доказів повернення позивачу спірної суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії Договору в порядку п. 10.9 Договору, а тому суд визнає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню повністю в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 61,94 грн. - 3% річних, 114,86 грн. - збитків від інфляції, суд відзначає наступне.

У пункті 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Оскільки в даному випадку обов'язок відповідача з повернення страхового платежу виник у зв'язку з розірванням договору, а не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат., з огляду на що суд відмовляє в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції в повному обсязі, як необґрунтовано заявлених.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 11; код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43; код ЄДРПОУ 35912126) 3 987 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 12 коп. основного боргу та 1 319 (одну тисячу триста дев'ятнадцять) грн. 49 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.16.

Суддя Т.М. Ващенко