Рішення № 56577247, 09.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.2016 Справа № 905/49/16

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Чорман О.О.,

розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь, Донецька область,

до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк,

про стягнення суми недостачі в розмірі 47046,56грн.

За участю:

представник позивача не з'явився;

представник відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення суми недостачі в розмірі 47046,56грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань контракту № 13-001768 від 31.05.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством “Єнакієвський металургійний завод” та Metinvest International S.A., позивачем за накладною №52353968 було відправлено вантаж у вагоні №61079117, однак, при контрольному перезважуванні виявилася недостача вантажу на 5490кг. Позивачем була розрахована вартість недостачі вантажу з урахуванням граничних розбіжностей, яка склала 47046,56грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.01.2016р. порушено провадження по справі.

Представник позивача у судове засідання 09.03.2016р. не з'явився. В клопотанні від 27. 01.2016р. просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання 09.03.2016р., як і в попередні судові засідання, не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі контракту № 13-001768 від 31.05.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством “Єнакієвський металургійний завод” та Metinvest International S.A., 22.06.2015р. за залізничною накладною № 52353968, Публічне акціонерне товариство “Єнакієвський металургійний завод” (вантажовідправник) зі станції Ясинувата Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Порт-Експорт Донецької залізниці, відвантажило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ” (вантажоодержувач) у вагоні №61079117 вантаж – катанку сталеву, загальною масою 66600кг. Згідно накладної № 52353968 вантаж маркований, завантажений у вагони відправником.

За накладною № 52353968 вага у вагоні № 61079117 складає нетто – 66600 кг.

Відповідно до п. 133 Статуту залізниць України, вантажоотримувач - Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ” – передав право на пред’явлення претензії та позову вантажовідправнику - Публічному акціонерному товариству “Єнакієвський металургійний завод”, що підтверджується переуступним підписом на накладній № 52353968.

Згідно специфікації № 306 від 31.05.2015р. до контракту № 13-001768 від 31.05.2013р. вартість однієї тонни катанки сталевої складає 415,00 доларів США. На дату виявлення недостачі 09.07.2015р. згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ, 100 доларів США=2197,1761 грн.

На станцію Пологи (попутна станція) вагон прибув 09.07.15р., де було здійснене зважування вагону з завантаженим у нього вантажем за спірним перевезенням, за результатами якого був складений комерційний акт РА № 007285/192/7 від 09.07.2015р. згідно з яким:

- вагон № 61079117 прибув в технічному відношенні справний;

- у комерційному відношенні відвантаження у верхньому ярусі по ширині вагону по 2 бунти у два ряди;

- над 3-4 люками зліва по ходу потягу у першому ряді обірвана окантовуюча стрічка, є 2 вільних місця розміром довжиною 3 м шириною 1м; справа по ходу потягу у 2-му ряді обірвана окантовуюча стрічка, є 1 вільне місце довжиною 1,3м шириною 1м;

- у верхньому ярусі нараховується 15 місць, порахувати кількість місць до повного вивантаження немає можливості;

- зважування вагону проводилося на 150 тонних електронних вагах № 89 ст.Пологи;

- вага нетто зважування вантажу 66600 кг (тара 23550 кг), фактична вага виявилася – 84660 кг, тара – 23550кг, нетто 61110кг, нестача вантажу складає 5490кг проти даних залізничної накладної;

Комерційний акт підписано належними особами, а саме: начальником станції, начальником вантажного району та прийомоздавальником.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” №90382024 від 24.07.2015р. з даними щодо вартості продукції – катанка сталева.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі – ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт”, залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом – комерційним актом.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 52353968 вантаж завантажено у вагони відправником, вантаж маркований двома капроновими стрічками, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 61079117 та вантажу не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що нестача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або нестачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Як було встановлено судом, недостача згідно вищезазначеного комерційного акту у вагоні № 61079117 складає 5490кг.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 47046,56 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення суми недостачі в розмірі 47046,56грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь, Донецька область, до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення суми недостачі в розмірі 47046,56грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод ” (87504, м. Маріуполь, пр. Ілліча, буд. 54, блок 4, п/р № 26004962487201 в ПАТ “ПУМБ” м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 00191193) 47046,56грн. – вартості нестачі вантажу; 1218,00 грн. – судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2016р.

Суддя К.С. Харакоз