Рішення № 56577059, 14.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.16р. Справа № 904/208/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення збитків у розмірі 423 000,00грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 3884 від 11.02.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 14-571 юр. від 23.12.2015;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 423 000,00 грн.

Заявлені вимоги, обґрунтовані тим, що Позивачем на виконання умов укладеного між ним та ТОВ «Трансгруп» (Орендодавець) договору оренди № 63А від 24.06.2011 року, відшкодував на користь Орендодавця суму збитків, спричинених втратою залізничного вагону № 57597650. Зважаючи на те, що особою винною у втраті зазначеного вагону є Відповідач у справі, Позивач просить суд стягнути з Відповідача зазначену суму збитків в порядку регресу.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що умовами договору про надання послуг з організації перевезення вантажу №93 від 08.02.14, який було укладено між Позивачем та відповідачем, не передбачено підстав для відшкодування ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" збитків, зазначених в позовній заяві. Крім того, Відповідач зазначає. що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" відшкодовано в повному обсязі збитки в наслідок пошкодження вагону до стану, що не підлягає ремонту, стягнені на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.15 по справі №904/7571/15. Також Відповідач зазначає, що в силу приписів ст. 511 ЦК України, зобовязання Позивача перед ТОВ «Трансгруп», які витікають з договору № 63А від 24.06.2011 року не мають для Відповідача жодних правових наслідків.

В судовому засіданні 17.02.2016 року оголошувалася перерва до 02.03.2016 року, згідно ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду 14.03.2016, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, та встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7571/15 від 12.10.2015 року, відповідно до укладеного між ТОВ ТРАНСГРУП та ТОВ Металургтранс договору оренди № 63А від 24.06.2011 року, Позивачеві було надано в оренду залізничні вагони, в тому числі вагон № 57597650, який належить на праві власності ТОВ «Трансгруп».

02 січня 2013 між ТОВ Металургтранс та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажу №93, відповідно до умов якого ТОВ Металургтранс надавало послуги з організації перевезення вантажу з використанням вагону № 57597650.

22 вересня 2014 року о 19:50, вагон № 57597650 перебуваючи на під'їзній колії ст. Східно-Сортувальна, блокпост №10, яка належить ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", зійшов з рейок, про що складено акт форми №ВУ-25М від 30.09.2014 року, який підписано представником відповідача без зауважень.

Причиною сходу вагону в акті зазначено розширення під'їзної колії через відсутність елементів кріплення на внутрішній нитці кривої. В додатку до акту викладено висновок комісії про стан вагону вагон підлягає виключенню з інвентарного парку, тобто не підлягає ремонту.

Зважаючи на те, що причиною сходження вагону, та як наслідок його пошкодження став неналежний стан під'їзної колії, що належить Відповідачеві, суд дійшов висновку, що особою, винною у спричиненні збитків, є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7571/15 від 12.10.2015 року задоволено позовні вимоги власника вагону № 57597650 - ТОВ ТРАНСГРУП, стягнуто на користь останнього збитки у розмірі вартості втраченого вагону.

ТОВ «Металургтранс» звернулося з даним позовом до суду, та вимагає стягнення з Відповідача збитків в порядку регресу у розмірі 423 000,00 грн., понесених власником вагону ТОВ «Трансгруп» внаслідок неможливості використання втраченого з вини Відповідача вагону, які сплачені Позивачем на користь ТОВ ТРАНСГРУП на виконання вимог п. 9.3. Договору оренди №63А від 24.06.11.

Як убачається з матеріалів справи, 08.11.2012 року між Позивачем та ТОВ «Трансгруп» було укладено додаткову угоду № 9 до договору оренди № 63А від 24.06.2011 року, за змістом якої, п. 9.3. договору було доповнено новими умовами, наступного змісту:

«У випадку втрати приватного вагона або його проведення до стану виключення з (інвентарного парку) експлуатації (далі - втрата), орендар сплачує орендодавцю збитки, визначені неможливістю виконання цього приватного вагона в господарській діяльності, розмір яких сторони погоджуються завчасно в твердій сумі 1 000,00грн. за кожний такий приватний вагон за кожний день с дати втрати приватного вагона до дати надання орендодавцю аналогічного приватного вагону або до дати відшкодування орендодавцю вартості втраченого приватного вагону. Збитки, передбачені цим пунктом договору, підлягають відшкодуванню орендатором орендодавцю незалежно від причин та обставин втрати приватного вагону, крім випадків, коли втрата приватного вагону відбулась з вини орендодавця. Сума збитків повинна бути відшкодована протягом 5 банківських днів з дня отримання орендарем рахунку орендодавця.

Датою втрати приватного вагону сторони приймають дату, зазначену в акті форми ВУ 25М.

Датою надання особою, винною у втраті приватного вагону, орендодавцю аналогічного приватного вагону вважається дата складання акту приймання-передачі приватного вагону.

Датою відшкодування орендодавцю вартості втраченого приватного вагону, є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця від особи, винної в у втраті приватного вагону.»

Як стверджує Позивача, на підставі п. 9.3 Договору оренди № 63А від 24.06.2011, у звязку з пошкодженням вагону до стану виключення його із інвентарного парку Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" нараховані ТОВ Металургтранс збитки за період з 23.09.14 по 20.11.15 у розмірі 423 000,00 грн.

ТОВ Металургтранс сплачені нараховані збитки у розмірі 423 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2800 від 21.12.15.

З огляду на викладені обставини, ТОВ „Металугргтранс звернулося до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з вимогою №34383 від 24.11.15 про відшкодування на його користь сплаченої суми збитків у розмірі 423 000,00 грн. в порядку регресу.

Як на правові підстави заявлених позовних вимог позивач послався на ст.ст. 22, 1166, 1191 Цивільного кодексу України та ст.ст. 225, 228 Господарського кодексу України.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

За змістом положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною другою статті 225 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Питання відповідальності залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, в тому числі щодо визначення розміру відповідальності за збитки спричинені пошкодженням вагонів, регулюються спеціальні норми законодавства, зокрема, "Правилами користування вагонами та контейнерами", затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113.

Відповідно до п. 19 "Привал користування вагонами та контейнерами", підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів).

Згідно п. 22 названих Правил, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Пунктом 23 Правил встановлено, що вартість ремонту та всі витрати, пов'язані з ремонтом пошкодженого вагона, зазначаються в акті про пошкодження вагона, який надається винній стороні для відшкодування збитків за пошкодження вагона.

Пунктом 24 названих Правил передбачено, що у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

Таким чином, спеціальним законодавством, що регулює питання відповідальності залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, встановлено обмежену відповідальність за пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, в розмірі вартості такого вагону.

Як вище встановлено судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.15 у справі №904/7571/15 з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", як особи, винної в пошкодженні вагону, на користь власника цього майна ТОВ «Трансгруп» стягнуто збитки у розмірі вартості пошкодженого вагону, яка становить 827 523,60 грн.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд не убачає підстав для покладення на Відповідача додаткової відповідальності у вигляді обовязку відшкодувати збитки внаслідок неможливості використання втраченого вагону, при цьому, суд звертає увагу, що встановлений умовами договору оренди № 63А від 08.11.2012 року обовязок Позивача зі сплати таких збитків на користь власника вагону - ТОВ ТРАНСГРУП, в силу приписів ст. 511 ЦК України, не створює обовязку для Відповідача, який не є стороною вказаного договору.

З урахуванням викладеного, заявлені позивачем вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 21, 32, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.03.2016

Суддя ОСОБА_3