Постанова № 56576864, 14.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 березня 2016 р. Справа № 820/134/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1.,

представника відповідача - Бабенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про стягнення суддівської винагороди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Суддя Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, в якому просить суд:

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2015 року до 31.03.2015 року у розмірі 16443.00 грн, яка підлягає індексації за період, починаючи з 01.01.2015 року по день фактичного розрахунку;

- постанову в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену суддівську винагороду у межах суми стягнення за один місяць - звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1, у період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року перебуваючи на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області, отримав суддівську винагороду, обмежену приписами Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" 7 мінімальними заробітними платами, у розмірі 16843,97 грн. Відповідно до копій розрахункових листів суддівської винагороди за вказаний період позивачем було недоотримано суму коштів у розмірі 16443,00 грн, з них за січень 2015 року - 5481,00 грн, за лютий 2015 року - 5481,00 грн, за березень 2015 року - 5481,00 грн. Зазначене обмеження в отриманні нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди на думку позивача є протиправним.

Представник відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що обмеження суддівської винагороди встановлено Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік", а оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень має виконувати свої повноваження у межах та спосіб визначений законодавством України, то виплата означеної винагороди була здійснена позивачу у відповідності до норм діючого законодавства. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача, в судове засідання прибув ,проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях наданих до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді Коломацького районного суду Харківської області Указом Президента України від 23.01.2012 року за №29.

До штату Коломацького районного суду Харківської області позивача було зараховано наказом в.о. голови Коломацького районного суду Харківської області від 13.02.2012 року.

З наявних в матеріалах справи копій розрахункових листів судом встановлено, що судді Коломацького районного суду Харківської області за спірний період, а саме січень - березень 2015 року нараховано суддівську винагороду у вигляді 7 мінімальних заробітних плат з урахуванням індексації, за січень 2015 року на суму 8784,22 грн, за лютий 2015 року - 8828,06 грн, за березень 2015 року - 8875,57 грн (а.с. 21-22).

Суд зазначає, що правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, питання судоустрою і статусу професійних суддів в Україні регулює та встановлює Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 та 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до приписів ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів частини 2 цієї статті визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат відповідно до приписів ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, відповідно до якого передбачено обмеження заробітної плати державних службовців.

Прикінцеві положення Закону № 76, зокрема, пункт 9 передбачає, що керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів вжити заходів щодо скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.

Пунктом 10 Прикінцевих положень зазначеного закону передбачено що у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, прокурорів, працівників державних органів (крім Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції) та інших бюджетних установ, працівників Національного банку України, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).

Суд зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи штатного розпису станом на 01.01.2015 року скорочення чисельності працівників у Коломацькому районному суді не було (а.с. 23).

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій та статус суддів викладено в новій редакції", а отже зазначені положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII діяли до набрання чинності Законом України від 12.02.2015 року №192-VIII.

Представником відповідача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що в період січень-березень (а саме з 01.01.2015 - 28.03.2015 року) суддям було нараховано суддівську винагороду у вигляді 7 мінімальних заробітних плат, оскільки відповідач як розпорядник бюджетних коштів діє тільки в межах бюджетних асигнувань.

Тобто, діючим законодавством закріплене право судді на отримання суддівської винагороди у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Але на разі спеціальним законом, а саме Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" у спірний період було визначено обмеження даного права.

Також, суд зазначає, що територіальне управління є розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України. А від так, останнє здійснює управління бюджетними асигнуваннями та реалізує будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.

Таким чином, територіальне управління, як орган державної влади, у своїй діяльності керується в межах виключних повноважень, що закріплені у відповідних нормативно-правових актах.

Тобто, суд зазначає, у відповідача не було юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати суддівську винагороду інакше як у відповідності до норм діючого законодавства.

Крім того, слід зауважити, що матеріали справи не містять та судом під час судового розгляду справи не встановлено обставин визнання приписів та положень Закону України "про державний бюджет України на 2015 рік" неконституційними, а отже у суду відсутні підстави для стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 01.01.2015 року до 31.03.2015 року у розмірі 16443,00 грн.

Стосовно вимоги позивача щодо звернення до негайного виконання постанови в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що в даному провадження судом під час судового розгляду не встановлено правомірності первинної позовної вимоги, а оскільки ці вимоги є похідними, то вони задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про стягнення суддівської винагороди не обґрунтовані, правомірність їх не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П ОС Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про стягнення суддівської винагороди - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.