Ухвала суду № 56576776, 15.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р. Справа № 876/7925/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Волинській області, про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, в якому просила скасувати постанову держаного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2013 року ВП № 37424679.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що постанова Управління інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», є виконавчим документом і підлягає виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження». Будь-яких передбачених цим Законом обставин, які б перешкоджали відкриттю виконавчого провадження, судом не встановлено. За таких обставин суд дійшов висновку, що державний виконавець виніс оскаржувану постанову правомірно і з дотриманням вимог даного Закону.

Постанову в апеляційному порядку оскаржила позивач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки суд порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 25.01.2013 року № 018 не є виконавчим документом, на підставі якого державний виконавець повинен був відкрити виконавче провадження, оскільки не є постановою органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а тому державний виконавець не мав підстав і повноважень для відкриття виконавчого провадження на підставі вказаної постанови. Зокрема, позивач вважає, що даною постановою не неї накладено не адміністративний штраф, а фінансові санкції у вигляді відсотків від вартості продукції та відповідному розмірі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже в разі її невиконання суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення цих санкцій.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

25.01.2013 року заступник начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області на підставі ст. ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177, прийняв постанову № 018, якою застосував до ФОП ОСОБА_1 штраф в загальному розмірі 260375,00 грн.

Як встановив суд і не спростовано позивачем, зазначену постанову у встановлені законодавством порядок і строк вона не оскаржила.

Відповідно до п. п. 6, 7 зазначеного вище Положення суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держспоживінспекцію або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення.

У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності.

У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.

В зв'язку з несплатою позивачем штрафу у встановлений законодавством термін Інспекція з питань захисту прав споживачів у Волинській області направила дану постанову до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області разом із заявою про її примусове виконання.

Постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області від 09.04.2013 року ВП № 37424679 було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеної постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про стягнення з ФО ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 260375,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови відповідача з таких підстав.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм зазначена вище постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 25.01.2013 року № 018 є виконавчим документом в розумінні наведених вище норм законодавства та підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Вимоги до виконавчого листа встановлені ст. 18 цього Закону, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 якої у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 26 цього Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи, що рішення (постанова) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб, про накладення стягнення, визначене у ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», є виконавчим документом, зазначена вище постанова відповідає всім вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не закінчився строк пред'явлення її до виконання, вимога була пред'явлена до органу державної виконавчої служби з дотриманням правил підвідомчості, а також були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, встановлені ст. 26 даного Закону, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, виносячи оскаржувану постанову, державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області діяв відповідно до норм чинного законодавства України.

Посилання позивача на ту обставину, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 25.01.2013 року № 018 не є постановою органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, на думку колегії суддів, є безпідставним і не спростовує висновку суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови відповідача, зважаючи на таке.

Пунктами 6 і 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Таким чином, даною статтею передбачено, що виконанню органами державної виконавчої служби підлягають не лише постанови у справах про адміністративні правопорушення, а й інші рішення органів державної влади про застосування штрафів, якщо це передбачено відповідним законом.

А як зазначено вище, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» безпосередньо передбачено виконання рішень органів Інспекції з питань захисту прав споживачів, визначених у ст. 26 цього Закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі № 803/935/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Волинській області, про скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 21.03.2016 року