Постанова № 56576673, 17.03.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м.ПолтаваСправа № 816/3470/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2015 року фізична особа- підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2015 року №0102301701,

- скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

14 березня 2016 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №4063/16) згідно якої ФОП ОСОБА_3 просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2015 року №0102301701 в частині донарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 738405,01 грн., з яких 590724,01 грн. сума основного платежу та 147681 грн. штрафні санкції,

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмкти) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 54019,57 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення та вимога є неправомірними в частині оскарження, оскільки при формуванні податку на доходи фізичних осіб та визначенні суми єдиного внеску позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування. Наполягав на тому, що факт придбання та подальшої реалізації продукції підтверджується наявними у позивача податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками тощо.

Протокольною ухвалою суду від 15 березня 2016 року замінено Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3, якою встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 599059,01 грн. та єдиного соціального внеску на 74265,28 грн. Стверджував, що показники щодо одержаного доходу платником податку, що зазначені у податковій декларації не підтверджуються належними та допустимими первинними документами. Вказував, що згідно наданих до перевірки первинних документів контролюючим органом не встановлено факту перерахування коштів контрагентам позивача, а тому не можливо і встановити факту понесення витрат за придбаний товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 18 березня 2010 року, номер запису 2 588 000 0000 025234 (т.1 а.с. 50-51).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності ОСОБА_3, є: оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, виробництво борошно-круп'яної промисловості (т.1 а.с. 51).

ДПІ у м.Полтаві, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), підпункту 2, пункту 1 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2664-VI, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотриманням законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 22 червня 2015 року №583/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 (т.4 а.с. 163-192), за висновками якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_3:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 164, статті 167, пункту 177.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 599059,01 грн., у тому числі по періодам: за 2014 рік у сумі 599059,01 грн.,

- пункту 2 частини першої статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок у сумі 74265,28 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік у сумі 2482,80 грн., за 2014 рік у сумі 71782,78 грн.

На підставі акту перевірки від 22 червня 2015 року №583/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2015 року №0102301701 (т.1 а.с. 48), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7483823,76 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 599059,01 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 149764,75 грн.,

- вимогу про сплату боргу №Ф 0084551701 (т.1 а.с. 46), якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальну суму 74265,28 грн.

Збільшуючи ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган виходив з того, що "у ході перевірки та згідно руху коштів встановлено завищення доходу від провадження господарської діяльності у 2012 році у сумі 42055 грн., у 2013 році у сумі 22570,83 грн. та у 2014 році у сумі 425607,19 грн. по причині формування величини доходу ФОП ОСОБА_3 по першій події, тобто по даті відвантаження товарно-матеріальних цінностей та виписки документів, а не по факту надходження коштів на банківський рахунок. Проведеною перевіркою відображених показників у рядку 4 "усього" колонок 4, 5, 6 розділу III додатка 5 до декларації за 2012-2014 роки "вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю" у загальній сумі 5452857,92 грн. на підставі таких документів: податкові декларації про майновий стан і доходи за 2012, 2013 та 2014 роки, банківські виписки, приходні касові ордери, видаткові накладні, акти виконаних робіт та ін., встановлено їх завищення всього у сумі 4027413 грн. Завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів відбулося по причині включення до їх складу суми витрат, які не підтверджені первинними документами"

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 09 липня 2015 року №0102301701 в частині нарахування грошових зобов'язань в розмірі 738405,01 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 54019,57 грн. згідно вимоги від 22 червня 2015 року №0084551701, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення та вимоги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом позивач у спірному періоді здійснював господарські операції з оптової торгівлі продуктами харчування.

На підставі здійснених господарських операцій позивачем задекларовано у 2012 році суму одержаного доходу в розмірі 46077 грн. та суму витрат в розмірі 42055 грн. (т.1 а.с. 65-69), у 2013 році суму одержаного доходу в розмірі 27812,50 грн. та суму витрат в розмірі 25520,50 грн. (т.1 а.с. 59-64) і у 2014 році 5406182,42 грн. та суму витрат в розмірі 5385285,42 грн. (т.1 а.с. 54-58).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Згідно пункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.3. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованих як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4. статті 174 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України)

Згідно підпункту 135.5.15. пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження понесених витрат та отриманого доходу ФОП ОСОБА_3 надано суду:

- договора купівлі-продажу та договора поставки (т.1 а.с. 74-110),

- накладні (т.1 а.с. 117-121, 125-129, 136-140, 144-145, 148-150, 152, 154-155, 157-158, 160-162, 164-165, 167-174, 177, 179, 181, 182, 184-186, 188-191, 193-194, 197-198, 200, 202, 204, 206-210, 212-213, 215-217, 220-213, 225-227, 230-231, 233, 235-237, 239-241, 243, 245, 247-248, 250, 252-253, 259, т.2 а.с. 3-5, 7-10, 12-13, 15-21, 24-30, 32-35, 37-65, 67, 69-71, 73-77, 79-81, 83-96, 99-102, 104-105, 108, 110, 112, 114-116, 118-120, 122-128, 130, 133-137, 140-141, 143-144, 149, 156, 158, 162, 171-175, 180, 182-184, 189, 191, 193-195, 199-205, 213-218, 221-230, 232-234, 236-237, 240-241, 243-249, т.3 а.с. 1-2, 5-6, 8, 11-12, 14-19, 22-24, 29-32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 60-63, 65-67, 69, 81-83, 85-86, 96-100, 102-110, 116, 118-122, 124, 126, 128-130, 132, 134, 141-142, 151-153, 155-158, 160-161, 163, 166-168, 170-178, 196, 202, 205, 207-212, 220-222, 227-228, 235-236),

- акти надання послуг (т.1 а.с. 124, 143, т.2 а.с. 185-186, 208-210, 235, т.3 а.с. 10, 111, 113, 137, 143-144, 146, 181, 184, 189-192, 224, 232, 234),

- акти переробки зерна (т.4 а.с. 17-40),

- товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 151, 163, 178, 180, 203, 205, 211, 214, 234, 242, 244, 249, 251, 254-256, 260-261, т.2 а.с. 6, 11, 14, 64, 72, 82, 107, 109, 111, 113, 117, 121, 138-139, 145, 147, 155, 157, 163, 167-169, 196-198, т.3 а.с. 21, 46-55, 71-73, 88, 90, 93-94, 135, 219, 238-250, т.4 а.с. 1-16),

- довіреності (т.1 а.с. 153, 156, 159, 166, 183, 187, 192, 199, 201, 224, 232, 238, 246, т.2 а.с. 31, 36, 68, 78, 103, 106, 129, 142),

- рахунки-фактури (т.2 а.с. 148, 154, 170, 187, 190, 192, 206-207, 211-212, 220, 239, 250, т.3 а.с. 3-4, 20, 56, 64, 68, 70, 89, 91-92, 95, 101, 112, 117, 119, 123, 125, 127, 131, 133, 136, 138-139, 145, 154, 159, 162, 165, 169, 179-180, 182-183, 185-188, 193, 195, 203-204, 206, 218, 223, 225-226, 233),

- квитанції до прибуткових касових ордерів (т.2 а.с. 150-153, 159-161, 164-165, 175-179, 242, т.3 а.с. 7, 9, 25-28, 33, 37, 39, 41, 43, 45, 57-59, 74-80, 115, 148-150, 198-201, 213-217, 229-231),

- податкові накладні (т.2 а.с. 181, т.3 а.с. 164),

- банківські виписки (т.4 а.с. 41-101),

- оборотно-сальдові відомості (т.4 а.с. 193-214, 238),

- журнал проводок (т.4 а.с. 219-221).

Згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з пунктом 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (пункт 7 Положення).

Дослідивши вищевказані документи суд приходить до висновку, що витрати понесені ФОП ОСОБА_3 підтверджуються первинними документами наданими позивачем до суду.

Щодо завищення доходу від провадження господарської діяльності у спірному періоді у зв'язку із формуванням величини доходу позивача по першій події, тобто по даті відвантаження товарно-матеріальних цінностей та виписки документів, а не по факту надходження коштів на банківський рахунок, суд зазначає слідуюче.

Відповідно до пункту 137.1. статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, зобов'язанням продавця у договорі купівлі-продажу та поставки є передача у власність певного товару, а значить виконанням цього зобов'язання є передача права власності.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України таке зобов'язання вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За загальним правилом статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку, тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Документи, що підтверджують факт надання товару покупцеві, є, зокрема, акт про передачу, видаткова накладна, розписка покупця про отримання товару, транспортні документи, що посвідчують прийняття товару перевізником, або поштова квитанція тощо.

Таким чином, висновки контролюючого органу, що величина доходу повинна формуватися лише по факту надходження коштів на банківський рахунок не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, за даними експертизи (висновок №916 судово-економічної експертизи від 29 січня 2016 року (т.4 а.с. 247-260) висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 червня 2015 року, які стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 09 липня 2015 року №0102301701 документально не підтвердилися.

Що стосується заперечень відповідача на висновок судово-економічної експертизи від 29 січня 2016 року, то останній взятий судом до уваги, як один із доказів, поряд з висновками акту перевірки, первинними документами тощо, на підставі яких судом встановлено наявність та відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та було надано цим обставинам належну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2015 року №0102301701 в частині донарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 738405,01 грн., з яких 590724,01 грн. сума основного платежу та 147681 грн. штрафні санкції, є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI , суд зазначає слідуюче.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон України №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI).

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У зв'язку із визнанням протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2015 року №0102301701 в частині, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про скасування вимоги від 22 червня 2015 року №0084551701 про сплату боргу (недоїмкти) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 54019,57 грн.

Зважаючи на те, що вимога від 22 червня 2015 року №0084551701 є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправною і скасувати вимогу від 22 червня 2015 року №0084551701 про сплату боргу (недоїмкти) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 54019,57 грн.

Щодо вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 при подані позовної заяви сплачено згідно платіжного доручення №315 від 25 серпня 2015 року судовий збір в розмірі 487,20 грн. та згідно платіжного доручення №419 від 18 листопада 2015 року позивачем понесені витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 5544 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача судові витрати, понесені останнім у зв'язку зі сплатою судового збору та з проведенням судової експертизи у розмірі 6031,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 09 липня 2015 року №0102301701 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 738405,01 грн., з яких 590724,01 грн. основний платіж та 147681 грн. штрафні санкції.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 червня 2015 року №0084551701 в частині сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 54019,57 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 у зв'язку зі сплатою судового збору та з проведенням судової експертизи у розмірі 6031,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 21 березня 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко