Постанова № 56576565, 10.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Житомир справа № 0670/5936/12

категорія 12

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шимоновича Р.М., суддів: Капинос О.В., Нагірняка М.Ф.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Головакової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Шкабара Олексій Аркадійович, відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області про визнання наказів протиправними і їх скасування, поновлення на посаді, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

03.09.2012 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати накази Державного агенства земельних ресурсів України № 124 -кт/а від 28.08.2012 про звільнення його з посади начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, та наказ №127-кт /а від 28.08.2012 про поновлення на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області Шкабари Олексія Аркадійовича, поновити його на раніше займаній посаді та відшкодувати моральну шкоду. Вважає своє звільнення з займаної посади незаконним, так як, підстав для спірних наказів не було, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 був лише скасований наказ про звільнення Шкабари О.А. з роботи, проте питання щодо його поновлення на займаній посаді судом не вирішувалось, оскільки і сам Шкабара О.А. не заявляв таких позовних вимог. Крім того, зазначав, що накази видані некомпетентним органом, без погодження з начальником Головного управління Держкомзему в Житомирській області та головою місцевої районної державної адміністрації, без попередження за 2 місяці, без врахування його переваг перед іншими працівниками, в період його тимчасової непрацездатності. Посилався також на те, що Шкабара О.А. поновлений на посаді, на яку не призначався, адже він був лише виконуючим обов'язки начальника відділу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, справу № 0670/5936/12 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (том 2 а.с. 65-67). У судовому засіданні наголошувала на тому, що звільнення ОСОБА_4 відбулось із чітким дотриманням вимог трудового законодавства. Стверджувала, що законодавцем окремо не визначено у межах якого строку повинно бути запропоновано роботу працівнику, який вивільняється на підставі пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. При цьому, відповідачем було запропоновано позивачеві іншу роботу, від якої останній відмовився. На переконання відповідача, оскільки ОСОБА_1 звільнено не у зв'язку зі скороченням штатів, Державне агентство земельних ресурсів України не було зобов'язано попереджати його за 2 місяці до звільнення та враховувати ті чи інші переваги перед іншими працівниками. З огляду на що, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Шкабара Олексій Аркадійович у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив (том 2 а.с. 130).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду направив заяву про розгляд справи без участі його представника (том 2 а.с. 134).

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.12.2011 №409-кт ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області (том 1 а.с. 12).

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 28.08.2012 №124-кт ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області, у зв'язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, відповідно до пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України (том 1 а.с. 9).

Підставою для прийняття вказаного наказу слугувала постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 по справі №2а-6341/09/0670, попередження про вивільнення ОСОБА_1, акт про відмову від підписання попередження про вивільнення ОСОБА_1 від 28.08.2012.

Враховуючи тимчасову непрацездатність позивача в день звільнення, відповідач, усуваючи допущене ним порушення вимог частини 3 статті 40 КЗпП України, своїм наказом від 06.11.2012 №748-кт вніс зміни до наказу від 28.08.2012 №124-кт/а, визначивши днем звільнення позивача наступний робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (том 1 а.с. 146).

Також, відповідачем на виконання вищевказаного рішення суду видано наказ № 127-кт від 28.08.2012, яким Шкабару О.А. поновлено на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області з 29.08.2009 (том 1 а.с. 8).

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України № 127-кт/а від 28.08.2012, Шкабару О.А. поновлено на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області з 28.08.2012 (том 1 а.с. 7).

Вважаючи протиправними перелічені накази, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.

З приводу наказів Державного агентства земельних ресурсів України № 127-кт/а від 28.08.2012 та № 127-кт від 28.08.2012.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, які призначені для неодноразового його застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи та застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім Шкабари О.А.), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим наказів про поновлення на посаді Шкабари О.А. не породжує для останнього і права на звернення із цим адміністративним позовом, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 28.08.2012 № 124-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1.", суд зазначає наступне.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 по справі №2а-6341/09/0670 визнано протиправним та скасовано наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 24.07.2009 №395-кт про звільнення в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Радомишльському районі Шкабари О.А. з роботи з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Указане судове рішення, є безумовною підставою для поновлення незаконно звільненого працівника на попередній роботі.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що Шкабара О.А. приймався на роботу як "виконуючий обов'язки", а тому у відповідача не було підстав для поновлення його на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що з 27.03.2008 Шкабара О.А. виконував обов'язки начальника відділу земельних ресурсів у Радомишльському районі Житомирської області (том 1 а.с. 10).

При цьому, обов'язки начальника відділу земельних ресурсів у Радомишльському районі Житомирської області Шкабара О.А. виконував по день звільнення - 24.07.2009.

Суд зауважує, що згідно роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС "Про порядок оплати тимчасового замісництва", призначення працівника виконувачем обов'язків на вакантну посаду не допускається. Це можливо лише на посаду, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. У цьому випадку керівник підприємства зобов'язаний не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття працівника на роботу подати у вищий орган управління документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний термін з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівника про результати.

Із наведеного слідує, що призначення працівника виконувачем обов'язків можливе до затвердження його на цій посаді вищим органом управління на строк не більше двох місяців. Якщо ж працівник виконує обов'язки більше двох місяців, є підстави вважати, що він затверджений на цій посаді, хоча відповідного документа й не було видано.

Зважаючи на те, що Шкабара О.А. більше року виконував обов'язки начальника відділу земельних ресурсів у Радомишльському районі Житомирської області, відповідач, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 по справі №2а-6341/09/0670 правомірно поновив останнього на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області.

При цьому, відповідачем грубо порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з огляду на наступне.

Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Суд акцентує увагу, що з дати набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 по справі №2а-6341/09/0670 у відповідача виник обов'язок:

1) поновити незаконно звільненого працівника - Шкабару О.А.;

2) з дотриманням процедури, встановленої Кодексом законів про працю України, за два місяці повідомити ОСОБА_1 про наступне вивільнення, запропонувати йому іншу роботу, і у разі відмови останнього від переведення звільнити на підставі пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Натомість, із матеріалів справи слідує, що відповідач попередив позивача про наступне вивільнення та запропонував йому іншу роботу (зазначено в попередженні про звільнення) лише в день винесення спірного наказу про звільнення 28.08.2012 (том 1 а.с. 147).

Такі дії відповідача повністю суперечать наведеним приписам Кодексу законів про працю України та свідчать про протиправність наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 28.08.2012 № 124-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1."

З огляду на що, спірний наказ підлягає скасуванню, а ОСОБА_1, в силу положень статті 235 Кодексу законів про працю України, слід поновити на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області з 03.09.2012.

Також, не підлягає задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 55100,00 грн, з огляду на наступне.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.01.1995 N 4 роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13.01.2000) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У ході судового розгляду справи, позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями та прийняттям відповідачем спірних наказів, а також того, що його звільнення стало наслідком втрати життєвих зв'язків, а тому в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди - суд відмовляє.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 28.08.2012 № 124-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області з 03.09.2012.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Р.М.Шимонович

Судді: О.В. Капинос,

М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 18 березня 2016 р.