Ухвала суду № 56576497, 15.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 р.Справа № 524/10424/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.02.2016р. по справі № 524/10424/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області

про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), 29 грудня 2015 року звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії; зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії, а саме, яка була нарахована та виплачена їй на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 червня 2010 року у справі № 2а-1549/2010, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2011 року, за період з 22 травня 2008 року, та, яка визначається як різниця між розміром пенсії, яка була нарахована та виплачена їй на підставі вказаної постанови суду та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року по день фактичної виплати пенсії.

12 лютого 2016 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області - задоволено.

Залишено позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, покладення зобов'язання без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Відповідач на адресу суду апеляційної інстанції надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу позивача - безпідставною, у зв'язку з чим просить ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука по цій справі залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідач просив суд апеляційної інстанції розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 15.03.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, при цьому судом не встановлено обставин для поновлення пропущеного строку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції через таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позову без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними (ч. 1 ст. 100 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2011 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області провести ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду другої групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат з проведенням відповідних виплат з урахуванням виплаченого згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12.

В ході розгляду справи встановлено, що на виконання вказаного судового рішення відповідач здійснив нарахування вказаних видів пенсії позивачеві, які були виплачені одноразовим платежем у квітні 2011 року на загальну суму 120270,59 грн.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач у період з квітня 2011 року до грудня 2015 року не зверталася до відповідача з заявами безпосередньо чи до суду з вимогами про нарахування та виплати компенсації втрати цих видів пенсії за ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Таку заяву позивач подала до відповідача лише у грудні 2015 року, на яку відповідачем була надана відмова (а.с. 7-9).

Отже, звернувшись в грудні 2015 року до суду з вимогами про нарахування та виплати компенсації втрати цих видів пенсії за ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з порушенням строків її виплати, позивач пропустив строк звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин ч. 2 ст. 99 КАС України, не з'ясував, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав, що є невід'ємною частиною для обчислення строку звернення до суду відповідно до зазначеної статті Кодексу, суд не надав жодної оцінки вказаному питанню, що дає колегії суддів підстави вважати, що оскаржувана ухвала про залишення заяви без розгляду прийнята передчасно.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому, компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов'язані із здійсненням компетенції громадян втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Зі змісту позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що при розгляді даної справи суду першої інстанції необхідно з'ясувати, чи має позивач право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії, передбачену ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції неправомірно залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду, чим порушив при винесенні рішення норми процесуального права, тому ухвала від 12.02.2016 р. підлягає скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,п.4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.02.2016р. по справі № 524/10424/15-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в силу ч. 2 ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2016 р.