Постанова № 56576455, 21.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року м. Київ справа № 826/19919/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина»

до 1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

2. Черкаської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Росшина» (далі - ТОВ «Росшина», позивач) з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), Черкаської митниці ДФС (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення посадової особи митного посту «Черкаси-північний» Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів ОСОБА_1 № 92060000/2013/205702/2 від 24 липня 2013 року;

- визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200470/2 від 25 липня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Черкаської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень - відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2015 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року справа № 826/19916/13-а була прийнята до провадження судді Погрібніченка І.М. та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Росшина» для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, а відтак відповідачами неправомірно прийнято оскаржувані рішення, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Черкаська митниця ДФС, в своїх запереченнях просила суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Росшина» повністю відмовити, оскільки при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача 2 заперечував проти позовних вимог, на просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача 1, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2012 року між компанією «Shandong Add Import And Export Co., Ltd.» (Китай) (за контрактом - продавець) та ТОВ «Росшина» (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № Better EU-01, згідно умов якого, продавець продає, а покупець придбає товар (диск сталевий колеса) у кількості за цінами та умовами поставки згідно конкретного замовлення, що зазначаються у відповідних інвойсах та специфікаціях.

ТОВ «Росшина» при ввезенні на митну територію України товарів, придбаних за контрактом № BETTER EU-01 від 21 травня 2012 pоку, було задекларовано в Київській регіональній митниці та на митному посту «Черкаси-північний» Черкаської митниці митну вартість сталевих дисків коліс не укомплектованих шинами з фарбовим покриттям виробництва Shandong Better Wheel Co. Ltd.

Так, 24 липня 2013 року позивачем через свого митного брокера було подано до Черкаської митниці Міндоходів митну декларацію № 902060000/2013/205702 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № Better EU-01 року від 21 травня 2012 року, а саме:

1. Сталеві диски колес ходових, не укомплектовані шинами, з фарбовим покриттям, розмірами обода: 6,00х17,5 (технічні параметри: CBD 164; PCD 222/25; offset 125) - 500 шт. Торговельна марка - BETTER. Виробник: Shandong Wheel Co., LTD. Країна виробництва CN (далі - Товар 1).

2. Обод сталевого диска колес ходових розміром 8.25х22.5, offset 120 - 2 шт. з фарбовим покриттям. Торговельна марка - JT. Виробник: Shandong Wheel Co., LTD. Країна виробництва CN (далі - Товар 2).

Згідно зазначеної митної декларації вартість товару заявлена в розмірі 96 935, 79 грн. (12 127, 59 доларів США).

Також, 25 липня 2013 року позивачем через свого митного брокера подано до Київської регіональної митниці Міндоходів декларацію митної вартості № 100260000/2013/108186, згідно якої була вартість товару заявлена в розмірі 94 477, 26 грн. (11 820,00 доларів США).

Для підтвердження митної вартості товарів за ціною договору по митній декларації № 902060000/2013/205702 від 24 липня 2013 року позивачем до Черкаської митниці Міндоходів згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) надано такі документи: контракт від 21 травня 2012 року № BETTER EU-01, специфікацію від 06 березня 2013 року № 6; декларацію митної вартості від 24 липня 2013 року № 902060000/2013/205702, платіжне доручення від 18 січня 2013 року № 79, платіжне доручення від 24 квітня 2013 року № 95, комерційний інвойс від 06 березня 2013 року № EU-6, довідку перевізника про транспортні витрати від 09 квітня 2013 року № 96539, коносамент від 8 березня 2013 року № ТА096160.

Для підтвердження митної вартості товару за основним методом по митній декларації № 100260000/2013/200470 від 25 липня 2013 року позивачем до Київської регіональної митниці Міндоходів згідно ч. 2 статті 53 далі - МК України, надано наступні документи: контракт № BETTER EU-01 від 21 травня 2012 року; специфікація № 7 від 29 травня 2013 року; декларація митної вартості № 100260000/2013/108186 від 25 липня 2013 року; платіжне доручення № 96 від 07 травня 2013 року; платіжне доручення № 99 від 08 липня 2013 року; комерційний інвойс № EU-7 від 29 травня 2013 року; довідка перевізника про транспортні витрати №1523 від 15 липня 2013 року; коносамент №QDFE007826 від 29 травня 2013 року.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «Росшина» документів відповідачем 2 встановлено, невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками митне оформлення яких було здійснено у максимально наближений період до ввезення, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджено документально, у наданих декларантом документах відсутні всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

На підставі викладеного, Черкаською митницею Міндоходів було запропоновано декларанту надати додаткові документи для її підтвердження, а саме:

- виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, зокрема сертифікат якості від виробника товару;

- декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів встановлено, що документи, подані декларантом містять розбіжності та не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим контролюючим органом було запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

В обох випадках, декларантом позивача не було надано органу доходів і зборів додатково витребуваних документів, у зв'язку із чим, на виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів та Черкаською митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару.

Підставою для відмови у митному оформленні були прийняті відповідачами рішення про коригування митної вартості товарів № 902060000/2013/205702/2 від 24 липня 2013 року, яким митну вартість товару було збільшено до 47 711,32 доларів США та рішення про коригування митної вартості товару № 100260000/2013/200470/2 від 25 липня 2013 року, яким митну вартість товару збільшено до 53 077, 95 доларів США.

В подальшому відповідачами надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Незгода із прийнятими відповідачами рішеннями про коригування митної вартості товарів обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами ТОВ «Росшина», виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені чинними на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 34-1 ч.1 статті 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 статті 54 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 статті 55 МК України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішеннями про коригування митної вартості товарів № 902060000/2013/205702/2 від 24 липня 2013 року та № 100260000/2013/200470/2 від 25 липня 2013 року митну вартість товару 1 за МД від 24 липня 2013 року та за МД від 25 липня 2013 року визначено із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваних рішеннях фактично зазначено дві підстави для сумніву у задекларованій вартості, у зв'язку із чим було розпочато процедури консультацій та застосовано резервні методи визначення митної вартості задекларованих товарів, а саме: наявність відомостей про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару, а також розбіжності у поданих декларантом документах.

Під час розгляду даної справи Вищий адміністративний суд України встановив, що перша із наведених підстав не відповідає положенням ч. 3 статті 53 МК України, тому, сама по собі, не наділяє Митницю правом витребування додаткових документів.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року по справі № 21-270а13, відповідно до якого, наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів не може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Водночас, суд касаційної інстанції вказав про необхідність встановлення суті розбіжностей та їх наявність у поданих ТОВ «Росшина» документах.

Так, з матеріалів справи вбачається що контролюючим органом під час здійснення контролю наданих до митного оформлення ТОВ «Росшина» документів було встановлено, що на інвойсі від 06 березня 2013 року № EU-6, сертифікаті походження від 07 березня 2013 року № ССРІТ125007818 13С3705В0320/00 та на специфікації № 6 від 06 березня 2013 року до контракту підпис відрізняється від того, який наявний у зовнішньоекономічному договорі № BETTER EU-01 від 21 травня 2012 року.

Проте, суд зазначає, що відмінності підписів на інвойсі та сертифікаті походження від підпису на контракті, не є перешкодою для встановлення числового значення заявленої митної вартості, а наявність такої відмінності обґрунтована тим, що контракт підписаний у 2012 році, а інвойс в 2013 році.

Про наявність яких-нібито інших розбіжностей у наданих декларантом позивача до митного оформлення документах в оскаржуваних рішеннях не зазначено.

Таким чином, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

У відповідності до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідачів про коригування митної вартості товарів № 902060000/2013/205702/2 від 24 липня 2013 року та № 100260000/2013/200470/2 від 25 липня 2013 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принци Відповідно до статей 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачі в обґрунтування правомірності своїх висновків не надали достатніх доказів порушень норм закону позивачем, а тому суб'єктами владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали сторонами у справі солідарно у розмірі 69,00 грн., що становить по 34,50 грн. з кожного.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасування рішення посадової особи митного посту «Черкаси-північний» Черкаської митниці ДФС та Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів ОСОБА_1 № 92060000/2013/205702/2 від 24 липня 2013 року.

3. Визнати протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200470/2 від 25 липня 2013 року.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,50 грн. (тридцять чотири гривні п'ятдесят копійок).

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,50 грн. (тридцять чотири гривні п'ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко