Ухвала суду № 56576402, 17.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3436/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В. за участю: секретаряРазінкіної Л.В.Представників апелянтів - Шемякіна О.О., Соколової О.В., Коновалова М.Є.

Представника відповідача - Гаргаун Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Грінтур-Екс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників №0000394050 від 26.08.2015 року, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, в сумі 1 190 881,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не з'ясовано фактичних обставин справи, не зроблено аналізу первинної документації, а висновок про заниження податку на прибуток за 2013 рік є безпідставним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене у справі рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом від 13.08.2015 №41/28-40-40-30/25980435

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 793 921 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Ан Транс».

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000394050 від 26.08.2015 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 190 881,50 грн., з яких 793 921 грн. - за основним платежем, 396 960,50 грн. - за штрафними санкціями.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами не підтверджено факт реальності проведених господарських операцій щодо придбання позивачем послуг у ПП«Ан Транс», отже збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток та застосування до нього штрафних санкцій є обґрунтованим.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга цієї статті).

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у платника права на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні та повні відомості про зміст господарської операції та її учасників.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27.03.2012 року у справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, валові витрати сформовані позивачем на підставі податкових накладних, виданих на виконання господарських операцій з поставки кукурудзи, ячменю, пшениці ПП «Ан Транс».

Окрім податкових накладних на підтвердження того, що господарська операція відбулась, позивачем також надано договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри отриманих податкових накладних, рахунки-фактури, виписки банків та платіжні доручення.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує визначену постачальником вартість товару при обчисленні суми податку на прибуток, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

У даному разі висновок податкової інспекції (який був підтриманий судом першої інстанції) про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку Товариства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтується на тому, що вироком Приморського суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року було засуджено засновника ПП «Ан Транс» року ОСОБА_9 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 статті 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України. При цьому зазначеним вироком встановлено, що назване підприємство було придбано без мети провадження реальної підприємницької діяльності, а з ціллю створення штучного документообігу та прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, всі документи, надані позивачем як в ході перевірки так і до суду, зі сторони ПП «Ан Транс» були підписані директором ОСОБА_9.

Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника Товариства згідно з вироком суду (копію якого долучено до матеріалів справи) суд першої інстанції правильно застосував наведену процесуальну норму та об'єктивно оцінив встановлені цим вироком обставини як свідчення відсутності реального характеру поставок між ПП «Ан Транс» та позивачем; на підставі цього суд зробив правильний висновок, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, адже печатки та рахунки ПП «Ан Транс» використовувались не встановленими особами для здійснення незаконної діяльності, складання і підписання та подання до податкового органу штучної податкової звітності з метою ухилення від сплати податків з використанням прізвища ОСОБА_9, що об'єктивно виключає здійснення цим суб'єктом господарювання підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, операції позивача із придбання товарів у ПП «Ан Транс» не мали реального товарного характеру, а відтак позивач позбавлений права формувати валові витрати за даними господарськими операціями.

При цьому доводи апелянта, що придбаний у ПП «Ан Транс» товар в подальшому був реалізований, а відтак, використаний у господарській діяльності Товариства, а також те, що товарно-транспортні накладні підписувались не ОСОБА_9, а іншими особами, на переконання судової колегії, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося вище, реальною господарська операція може вважатися лише за умов дотримання вимог чинного законодавства.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи, а наявним у справі доказам надано правильну правову оцінку.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: /підпис/І.П. КосцоваСудді: /підпис/І.О.Турецька /підпис/Л.В. Стас