Ухвала суду № 56576335, 17.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р.Справа № 820/11723/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2016р. по справі № 820/11723/15

за позовом ОСОБА_1

до Східного територіального управління Національної Гвардії України

третя особа Т.в.о. начальника Східного територіального управління полковник Плетко Костянтин Васильович

про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Східного територіального управління Національної Гвардії України (далі - відповідач), третя особа: т.в.о. начальника Східного територіального управління полковник Плетко Костянтин Васильович, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника Плетко Костянтина Васильовича про продовження дії Контракту від 22.11.2012 року стосовно ОСОБА_1; зобов'язати Східне територіальне управління вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за закінченням дії строку Контракту від 22 листопада 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом не надано належної оцінки поясненням позивача, а також долученим до матеріалів справи документам.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

3-я особа до суду апеляційної інстанції не прибула, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2012 р. між ОСОБА_1 та командиром військової частини 3027 управління Північного територіального командування Внутрішніх військ МВС України полковником Чумаком Василем Васильовичем укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ, який набрав чинності 22.11.2012 року.

Відповідно до п. 3 контракту зазначений контракт укладено на три роки.

Після закінчення дії контракту, позивач із рапортом звернувся до відповідача з повідомленням про небажання продовжувати службу у лавах Національної гвардії України.

Позивач отримав від Національної гвардії України Головного управління лист за № 3/18/2-Ш-154-3 від 02.09.2015 року, яким повідомлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби відповідно до пункту "б" ч.2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Як вбачається з витягу із наказу від 24.11.2015 року №260, оголошено про продовження строку контракту про проходження військової служби у разі настання особливого періоду відповідно до частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу: молодшому сержанту ОСОБА_1 (Г-015043) інструктору (помічнику снайпера) встановлені строки на період до оголошення демобілізації з 22 листопада 2015 року.

Підставою для продовження строку дії контракту послугував контракт молодшого сержанта ОСОБА_1 від 22.11.2012 року, розпорядження ГУНГУ від 27.06.2014 року №3/18/2-1002.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятим наказом про продовження дії контракту, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом обґрунтовано продовжено строк дії контракту ОСОБА_1 до оголошення демобілізації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991р. за 1932-XII "Про оборону України", особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, за змістом наведеної норми особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.

Указом Президента України від 14.01.2015р. №15/2015 "Про часткову мобілізацію" (далі - Указ Президента №15/2015), з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Відповідно до пункту 9 Указу Президента №15/2015, цей Указ набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Законом України від 15.01.2015р. №113-VIII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" (далі - Закон України №113-VIII), відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України постановила затвердити Указ Президента України від 14 січня 2015 року №15 "Про часткову мобілізацію"; цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Закон України №113-VIII опубліковано 20.01.2015р. (Голос України 2015, №8 від 20.01.2015). Таким чином, у даному випадку особливий період настав 20.01.2015р.

За приписами частини 2 статті 23 Закону України від 25.03.1992р., №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-XII), для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України №2232-XII, звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом здійснюється на підставах, передбачених частиною 6 цієї статті.

Так, згідно з частиною 6 статті 26 Закону України №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв'язку із закінченням строку контракту; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; через службову невідповідність; у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу), під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України.

Зазначений перелік підстав є вичерпним.

Відповідно до частини 9 статті 23 Закону України №2232-XII, у разі настання особливого періоду: 1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки: у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону; 2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Зі змісту даних норм вбачається, що продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації пов'язане з моментом настання особливого періоду.

При чому, зазначена норма обмежує можливість продовження дії контракту понад встановлені строки щодо певної категорії осіб, визначених частиною 8 статті 26 Закону України №2232-XII.

Так, відповідно до частини 8 статті 26 Закону України №2232-XII, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:

1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України. Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої та пунктами "в", "г", "е", "є" частини сьомої цієї статті; також з військової служби звільняються військовослужбовці, які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання;

2) під час воєнного стану: а) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; б) визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі; г) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;

3) після прийняття рішення про демобілізацію: а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України; б) у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач не належить до жодної із категорій осіб, визначених частиною 8 статті 26 Закону України №2232-XII; будь-якого документального підтвердження належності до вказаних вище осіб відповідачу не надавав.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що продовження дії Контракту було можливим виключно за умови внесення відповідних змін чи доповнень до нього, оскільки продовження дії контракту у випадках, встановлених частиною 9 статті 23 Закону України №2232-XII, не потребує внесення додаткових змін до Контракту.

Щодо посилання позивача на те, що Указом Президента №15/2015, окрім оголошення та проведення протягом 2015 року часткової мобілізації, також було постановлено проведення демобілізації, а відтак дію Контракту не було підстав продовжувати, колегія суддів зауважує на таке.

Указом Президента №15/2015 постановлено провести в період з 18 березня по 1 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 "Про часткову мобілізацію". Позивач не належить до військовослужбовців, яких було мобілізовано відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 "Про часткову мобілізацію".

Таким чином, підстави для звільнення позивача з військової служби за контрактом до оголошення демобілізації, відсутні.

Крім того, згідно з ст. 251, п. 2 ст. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р., прийнятим на виконання Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період. У разі оголошення мобілізації усі військовослужбовці, які перебувають на цей час на військовій службі у Збройних Силах України, звільненню в запас не підлягають, за винятком військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до 16 років (такі військовослужбовці-жінки можуть продовжувати військову службу тільки за власним бажанням). Військовозобов'язані, призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених зі списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку, в запас у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено таке покарання, у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.

Таким чином, зазначене Положення пов'язує продовження перебування військовослужбовців на військовій службі також саме з моментом оголошення мобілізації, а не з періодом її дії чи проведення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржуваним наказом обґрунтовано продовжено строк дії контракту ОСОБА_1 до оголошення демобілізації, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2016р. по справі № 820/11723/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2016 р.