Ухвала суду № 56575606, 16.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/6341/15-ц Провадження № 22-ц/795/669/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Мороз К. В. Доповідач - Острянський В. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСТРЯНСЬКОГО В.І.,суддів:МАМОНОВОЇ О.Є., ШИТЧЕНКО Н.В.,при секретарі:БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.,за участю:представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення Новозаводського районного суду від 15 вересня 2015 року і про постановлення ухвали суду про закриття провадження у справі чи про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що позов не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 121 ЦПК України, оскільки прізвище позивача на даний час ОСОБА_6, а не ОСОБА_6. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання про обов"язок суду зупинити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України, у зв"язку з неможливістю розгляду справи до вирішення інших цивільних справ, які знаходяться на розгляді в суді, а саме справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини та справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_6 також посилається на те, що з липня 2015 року син ОСОБА_9 добровільно перейшов проживати до нього і знаходиться на його утриманні.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 вересня 2015 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів було задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, починаючи з 16 червня 2015 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Також було вирішено питання про судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в силу закону зобов'язаний утримувати своїх дітей, які за наявними доказами у справі проживають з позивачем. При визначенні розміру аліментів судом враховано обставини щодо матеріального стану сторін, відсутність даних про незадовільний стан здоров'я дітей та платника аліментів, відсутність у відповідача інших аліментних зобов'язань.

Такий висновок суду повністю відповідає встановленим по справі обставинам та грунтується на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2014 року розірвано (а.с.10-11). Від шлюбу сторони мають двох спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6, 7).

Згідно з довідкою КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради від 08.06.2015 року №2195 про склад сім'ї діти зареєстровані та проживають разом з матір'ю (а.с.9).

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Апелянт ОСОБА_6 у скарзі посилається на те, що син ОСОБА_9 з липня 2015 року проживає разом з ним, проте не надає на підтвердження цього факту жодного належного та допустимого доказу.

Посилання апелянта на те, що провадження по даній справі необхідно закрити у зв'язку з тим, що прізвище позивача ОСОБА_6, а не ОСОБА_6, не можуть бути законною підставою для скасування рішення суду.

Дійсно, на час ухвалення рішення прізвище позивача було ОСОБА_6 у зв'язку з укладенням 24 липня 2015 року нового шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, наданого до суду апеляційної інстанції, проте зазначене не призвело до порушення принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не є підставою для закриття провадження у справі, вичерпний перелік яких міститься в ст. 205 ЦПК України.

Також не може бути підставою для скасування рішення суду те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі до вирішення інших цивільних справ з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України суд зобов"язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Визнаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов"язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністаривного судочинства, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_6 подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, а не про зупинення провадження у справі (а.с.24).

Також рішення суду у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей було ухвалено 01 вересня 2015 року, а провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини було відкрито 02 вересня 2015 року (а.с.68), а за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дитини провадження відкрито 14 вересня 2015 року (а.с.69), тобто на час ухвалення рішення судом першої інстанції у даній справі у провадженні Новозаводського районного суду м.Чернігова за позовами сторін інших справ, які б впливали на правильність вирішення даної справи не перебувало.

Апеляційна скарга не містить жодних заперечень щодо висновків в частині визначеного судом розміру аліментів.

Відповідно до ст. ст. 180, 181, 184 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи у їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не може взяти до уваги правило ч.4 ст.338 ЦПК України щодо обов"язковості висновків і мотивів, з яких було скасоване попереднє рішення апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: