Вирок № 56574640 від 21.03.2016 , Високопільський районний суд Херсонської області

21.03.2016

Справа №650/1743/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Дригваль В.М.,

за участю секретарів - Миценко О.Г., Гапич В.М.,

за участю прокурора - Якимів С.Г.,

за участю потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю обвинуваченого: ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт Високопілля розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, (зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4), українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, працюючого директором ТзОВ «АЛЛПЛАСТ-ЮГ» м.Херсон, раніше не судимого, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.190, ч.2 ст.342 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42013230100000053 від 14.10.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального ОСОБА_4, із змінами, затвердженими заступником прокурора Херсонської області від 31 березня 2014 року (а.п.18-27 т.6) та змінами , внесеними та затвердженими заступником прокурора Херсонської області від 11 лютого 2016 року (а.п.2-12 т.9) ОСОБА_3, обвинувачується в тому, що він, працюючи відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області від 08.10.2008 року № 149 о/с заступником начальника відділу - начальником слідчого відділення Великоолександрівського РВ УМВС України в Херсонській області, маючи спеціальне звання капітан міліції, присвоєного наказом УМВС України в Херсонській області від 31.01.2011р. № 26 О/С, являючись згідно ч.1ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р. № 3781-Х11таст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-Х11,службовою особою державного озброєного органу виконавчої влади (правоохоронного органу), тобто представником влади, будучи зобовязаним: -відповідно дост. 19 Конституції Українидіяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; - згідно із Законом, своїми функціональними обовязками, затвердженими начальником Великоолександрівського РВ УМВС України в Херсонській області та з якими ОСОБА_3 був ознайомлений під розпис 04.01.2011року, відомчими нормативними актами діяти на принципі законності, керуватися тільки законом і діяти в його межах; - відповідно до прийнятої ним 12.10.2001 року присяги працівника ОВС України, затвердженоїпостановою КМУ від 28.12.1991р. № 382, суворо дотримуватисяКонституціїта чинного законодавства України, бути сумлінним і дисциплінованим працівником з високою відповідальністю виконувати свій службовий обовязок, вимоги статутів і наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, зловживаючи владою, шляхом обману заволодів коштами ОСОБА_1 в сумі 6000 грн. та будучи затриманим працівниками правоохоронного органу умисно заподіяв їм легкі тілесні ушкодження при наступних обставинах.

23.11.2010 року прокуратурою Великоолександрівського району за заявою ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу № 570069-10 за ознаками злочину, передбаченогост. 152 ч.1 КК України, яку направлено до слідчого відділення В.Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області для провадження досудового слідства та в цей же день була прийнята останнім до свого провадження. Того ж дня слідчим зазначеного райвідділу міліції проведено огляд автомобіля « Рено 25» 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 Під час огляду вказаний автомобіль було вилучено та поміщено на територію В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області. 25.11.2010 р. слідчим того ж райвідділу міліції вилучений автомобіль визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів справи зазначеної кримінальної справи. Згодом кримінальна справа стосовно ОСОБА_6 прийнята до свого провадження СУ УМВС України в Херсонській області. Заступник начальника відділу - начальник СВ В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області,капітан міліції ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що вищезазначений автомобіль долучений до справи як речовий доказ і що кримінальна справа у відношенні сина власника автомобіля ОСОБА_6 перебуває в проваджені СУ УМВС України в Херсонській області, усвідомлюючи, що у звязку з цим він не має повноважень приймати рішення щодо повернення автомобіля, 01.02.2011 року, використовуючи свої владні повноваження, всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, шляхом обману, запропонував ОСОБА_1 передати йому грошову винагороду у розмірі 1500 доларів США за повернення належного йому вищезазначеного автомобіля. ОСОБА_1, вважаючи, що ОСОБА_3, з використанням свого владного становища, може сприяти у прийнятті рішення щодо повернення автомобіля, погодився передати йому грошові кошти, але повідомив його, що в нього в наявності є тільки 6000 грн. ОСОБА_3, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе та з метою заволодіння майном ОСОБА_1, погодився «вирішити питання» за вказану суму.18.02.2011 р. близько 19.00 год., знаходячись у приміщенні лазні, розташованої у дворі свого будинку в с.Краснолюбецьке Великоолександрівського району Херсонської області, по вул.Виноградна, 35, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 6000 грн., після чого ОСОБА_3 був затриманий працівниками ВВБ у Херсонській області СВБ ГУБОЗ МВС України, а незаконно отримані ним гроші вилучені. Таким чином, заступник начальника відділу - начальник СВ В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області капітан міліції ОСОБА_3, являючись працівником правоохоронного органу, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, заподіяв істотної шкоди державним інтересам, що полягає у підриві авторитету та престижу міліції, яка відповідно до Закону України «Про міліцію» захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що виразилось у створені ним у ОСОБА_1 та інших осіб, яким були відомі факти незаконної діяльності ОСОБА_3, хибної впевненості, що міліція не виконує покладених на неї вищевказаних завдань.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.1 ст.364 КК України - зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам.

А також, ОСОБА_3, володіючи інформацією про те, що кримінальна справа № 570069-10 стосовно ОСОБА_6, за фактом зґвалтування ОСОБА_5, за ознаками злочину, передбаченогост. 152 ч.1 КК України, знаходиться у проваджені СУ УМВС України в Херсонській області, а належний ОСОБА_1 автомобіль « Рено 25», 1987 року випуску державний номерний знак 70164НІ, вилучений та долучений до зазначеної кримінальної справи як речовий доказ і знаходиться на зберіганні у внутрішньому дворі В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області,усвідомлюючи, що він не має владних повноважень приймати рішення щодо повернення автомобіля, 01.02.2011року запропонував ОСОБА_1 передати йому грошові кошти у розмірі 1500 доларів США за сприяння у вирішенні питання про повернення автомобіля. ОСОБА_1, вважаючи, що ОСОБА_3, з використанням свого владного становища, може сприяти у прийнятті рішення щодо повернення автомобіля, погодився передати йому грошові кошти, але повідомив його, що в нього в наявності є тільки 6000 грн.. ОСОБА_3, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння майном ОСОБА_1, погодився « вирішити питання» за вказану суму. 18.02.2011 р. близько 19.00 год., знаходячись у приміщенні лазні, розташованої у дворі свого будинку в с.Краснолюбецьке Великоолександрівського району Херсонської області по вул.Виноградна,35, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 6000 гривень, після чого ОСОБА_3 був затриманий працівниками ВВБ у Херсонській області СВБ ГУБОЗ МВС України, а незаконно отримані ним гроші вилучені.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ст.190 ч.1 КК України,- заволодіння чужим майном шляхом обману(шахрайство).

Крім того, ОСОБА_3, 18.02.2011 року умисно вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обовязків при наступних обставинах:

Так, 16.02.2011 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7, звернувся до ВВБ у Херсонській області СВБ ГУБОЗ МВС України з письмовою заявою відносно того, що заступник начальника В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3 незаконно вимагає у нього 1500 доларів США за повернення вилученого у нього автомобіля «Рено 25» та при наданні пояснення повідомив, що передача грошових коштів має відбутись 18.02.2011 р. у вечірній час за місцем його проживання, куди має приїхати ОСОБА_3

З метою перевірки обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 працівники ВВБ підполковник міліції ОСОБА_7, майор міліції ОСОБА_2, являючись згідно ч.1ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993р. № 3781-Х11, працівниками правоохоронного органу, разом з іншими виїхали за місцем проживання ОСОБА_1, з метою виконання своїх службових (функціональних) обовязків по проведенню оперативно-профілактичних заходів по документуванню протиправних дій ОСОБА_3 18.02.2011 року близько 19.00 годиниу приміщені лазні, розташованої у дворі будинку ОСОБА_1, заступник начальника відділу - начальник СВ В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3, зловживаючи владою, шляхом обману отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 6000 грн. У подальшому ОСОБА_3, вийшов із приміщення лазні та через подвіря швидким кроком попрямував до свого автомобіля, який перебував біля будинку, в якому проживав ОСОБА_1 Двигун у автомобіля був увімкненому стані та у ньому перебував працівник Великоолександрівського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_8, який приїхав до домоволодіння потерпілого разом із ОСОБА_3 Вслід за ОСОБА_3, попрямували працівники ВВБ у Херсонській області ОСОБА_7, ОСОБА_2, слідчий прокуратури Херсонської області ОСОБА_9 та поняті. Працівники ВВБ у Херсонській області, з метою запобігання можливості ОСОБА_3 покинути місце події, оскільки двигун його автомобіля був увімкненому стані, застосували фізичне затримання ОСОБА_3- взяли його за руки. Будучи викритим у вчинені протиправних дій та усвідомлюючи, що у разі проведення огляду місця події будуть отримані докази його неправомірних дій, ОСОБА_3, умисно, з метою перешкоджання провести першочергові слідчі дії, вчинив опір працівникам правоохоронних органів, під час виконання ними службових обовязків. Так, під час затримання ОСОБА_3 почав вести себе агресивно і зухвало. На законні вимоги працівників ВВБ у Херсонській області ОСОБА_7 ОСОБА_2, слідчого Сосновського М.В., не чинити опору та вести себе спокійно не реагував, чинив активну фізичну протидію, яка виражалась у намаганні вирватись , триманні руками за паркан з метою перешкоджання проведення його освідування, огляду місця події та інших першочергових слідчих дій. Внаслідок здійснення ОСОБА_3, під час затримання, пручання - різких рухів тілом, при намаганні вирватись, ним правою рукою було заподіяно удар в обличчя ОСОБА_7 та ліктем руки в голову ОСОБА_2 Згідно висновку СМЕ від 30.03.2011 року №281 ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: забій головного мозку легкого ступеня, крововилив у мякі тканини лівої скроневої області голови, два садна в лівій надбрівній області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Згідно висновку СМЕ від 07.04.2011 р. №363 ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження в вигляді струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.2 ст.342 КК України, опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обовязків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3свою вину в інкримінованому обвинуваченні не визнав та суду пояснив, що кримінальна справа є сфальсифікованою, а причиною для порушення кримінальної справи стали неприязні відносини які склалися у нього з працівниками ВВБ у Херсонській області та потерпілим ОСОБА_1, оскільки особисто ним відносно сина останнього проводилось досудове слідство за скоєння ДТП, а тому ОСОБА_1, з метою помсти, оговорив його у передачі коштів в сумі 6000грн. за вирішення питання щодо повернення арештованого автомобіля ОСОБА_10. Вважає, як на досудовому слідстві так і в ході судових розглядів не добуто жодних доказів його вини у зазначених обвинувальному акті злочинах. Показання свідків та понятих суперечливі, вони не мають бажання зявлятися до суду та відсутні експертні висновкищодо звуко та відеозапису, а також не встановлена належність йому виявлених на землі та вилучених з місця події чоловічих перчаток, які є власністю ОСОБА_8 Тілесних ушкоджень працівникам ВВБ не заподіював, навпаки працівники ВВБ намагалися його затримати та одягти наручники, в ході цього вони падали разом на землю, при цьому працівникам ВВБ допомагав і один із понятих, який тримав його за ногу. Все відбулося із-за того, що в один із днів грудня 2010 року по мобільному телефону йому зателефонував ОСОБА_1, повідомивши, що син останнього обвинувачується у зґвалтуванні та затриманий, також арештований належнийОСОБА_1 автомобіль Рено-25 і просив допомогти в даній ситуації. Відносно сина ОСОБА_1 дійсно була порушена кримінальна справа за згвалтування та до провадження прийнята СУ УМВС України в Херсонській області, а тому він ніяким чином не міг вплинути на ситуацію, про що повідомив ОСОБА_1 і ніяких коштів не вимагав. 18.02.2011 року він на власному автомобілі разом із слідчим Мальчиковим О. у службовій необхідності поїхали в с.Бобровий Кут для відпрацювання слідчих дій по кримінальній справі, що знаходилась у проваджені ОСОБА_8, а також по ОСОБА_1 в с.Краснолюбецьке, тому він зателефонував ОСОБА_1 і домовився про зустріч. Повертаючись із с.Бобровий Кут вони заїхали в с. Краснолюбецьке до ОСОБА_1 тому, що у нього, на розгляді знаходилась заява односельця ОСОБА_1 про притягнення останнього до відповідальності за викрадення акваланга. До будинку ОСОБА_1 вони підїхали коли вже на вулиці темніло. Він викликав з будинку ОСОБА_1 та останній запропонував з нимзайти до приміщення лазні, розташованої на території домоволодіння ОСОБА_1 Знаходячись в лазні ОСОБА_1 завів розмову про свого сина і для вирішення питання став пропонувати гроші, але він відмовився їх брати. Побачивши в кутку лазні пачку з під чаю «Ліптон», звідки виглядав шнур, він запідозрив, що ведеться запис їх розмови та став відволікати ОСОБА_1 від даної розмови на інші теми. При цьому ОСОБА_1 не звертаючи на це уваги продовжував говорити про свого сина, нервував, пропонуючи гроші та намагався покласти гроші до його кишені, але поклав на стіл. Не бажаючи продовжувати дану розмову та відмовившись брати гроші він разом з ОСОБА_1 вийшли на вулицю та він швидкими кроками направився до свого автомобіля. Коли він фактично підійшов до автомобіля і намагався відкрити дверці, то почув позаду крики та побачив як з будинку ОСОБА_1 вибігли працівники ВВБ, які підбігли до нього не повідомивши хто вони, стали силоміць намагатися повернути його до домоволодіння ОСОБА_1, при цьому, як він зрозумів, двоє були цивільні, як потім дізнався це були поняті, один з них держав його за ногу, а другий позаду за куртку. З автомашини вийшов ОСОБА_8, якого він попросив зателефонувати начальнику райвідділу. Хвилин через 2-3 підійшов слідчий показав посвідчення став пояснювати причини затримання. В цей час його дотягнули до забору, він схопився за огорожу(забор), стали його відривати від забору. ОСОБА_8 на мобільний телефон знімав все, що відбувалося. А в цей час він разом з працівниками ВВБ, які його тримали та намагалися відірвати від забору, впали на землю. Всі ці події знімали на відео, але до цього часу відеозапису не має у справі. В цей же час у ОСОБА_8 забрали мобільний телефон та з того часу так і не віддали. Після чого його завели в будинок, але при затриманні відразу не було проведено його огляд при допомозі ультрафіолетової лампи. Як йому потім стало відомо працівник ВВБ ОСОБА_11 знімав на відео все, що відбувалося при затриманні, а також огляд місця події. При проведені огляду на його руках спецзасобу виявлено не було,даний спецзасіб був виявлений на правій кишені його одежі. При огляді у нього були виявлені та вилучені, ключі, гроші в сумі 1400 доларів, які належать його дружині, мобільний телефон, при цьому вилучення вказаних речей працівником ВВБ проводилось одними рукавичками. Після цього було проведено огляд та вилучення 6000 грн., які приблизно на протязі більше двух годин без нагляду, поза межами візуального контролю, як слідчого так і понятих, лежали на вулиці на снігу. Був оглянутий автомобіль в якому нічого не було виявлено. На землі були виявлені чоловічі шкіряні перчатки, які йому не належать, а належать слідчому Мальчикову О., як потім пізніше стало відомо в ході розгляду справи в судовому засіданні, які напевно випали з машини. Гроші в сумі 6000 грн., як він вважає, були підкинуті, ніяких грошей в лазні від ОСОБА_1 не отримував. Таким чином, вважає, оскільки йому не давали змоги самостійно вийти з приміщення, зателефонувати за необхідністю, то його тримали фактично, як підозрюваного, але слідчий йому права не розяснив. Протягом тривалого часу працівники ВВБ ОСОБА_7 та ОСОБА_2 допомагали слідчому упаковувати речові докази та не скаржилися на погане почуття, але в подальшому звернулися в лікарню та зафіксували тілесні ушкодження. При цьому повідомлення до чергової частини від ОСОБА_7, про заподіяння їм тілесних ушкоджень, надійшло в період проведення огляду місця події та вони не мали права продовжувати брати участь в огляді місця події, оскільки з того моменту, як повідомили до чергової частини про злочин відносно них, то вони є потерпілими та підлягали самовідводу. У райвідділі міліції, куди вони прибули після огляду місця події, ще деякий час проводили огляд службового кабінету, а затим відпустили. Наступного дня викликали до обласної прокуратури та тривалий час допитували, як свідка, в тому числі із висловлюванням погроз на його адресу. Затим на три доби затримали і він перебував в ІТТ, після чого звернулися з поданням до суду для обрання запобіжного заходу у вигляді арешту, але суд не підтримав подання та обрав запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання. В цей час, коли він в якості підозрюваного перебував в ІТТ, слідчий призначив ряд експертиз із постановами яких його не було ознайомлено та в подальшому тільки після спливу місяця його ознайомили із постановами та висновками експертиз, що є, як він вважає, порушення його права на захист слідчим прокуратури. При цьому ні його, ні його захисника клопотання не приймалися до уваги та безпідставно відхилялися. Вважає, що у звязку з декриміналізацією ст.364 КК України, він не є субєктом кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, а також його дії у вчиненні цього злочину не доведено доказами. На ці обставини неодноразово звертав увагу апеляційний суд, скасовуючи попередні вироки судів першої інстанції, але працівники прокуратури не звертали на це уваги та нічого по справі не зробили для обєктивного розслідування. Просить суд визнати його невинуватим та ухвалити виправдувальний вирок. А також заперечує у застосуванні ст.49 КК України про закриття кримінального провадження за спливом строків давності, оскільки він є невинуватим.

В судовому засіданні прокурор заявила про необхідність закриття кримінального провадження за ч.1 ст.364 КК відносно обвинуваченого ОСОБА_3, у звязку з декриміналізацією статті, мотивуючи тим, що із внесеними змінами до кримінального кодексу України, в тому числі до примітки ст.364 КК України, в якій пунктом 3, передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367, істотна шкода, є така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тому в даній частині обвинувачення кримінальне провадження слід закрити.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч.1 ст.5 КК України, в якій зазначено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, помякшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, суд вважає, що кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, слід закрити у звязку з декриміналізацією.

Як на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.342 КК України, прокурор в судовому засіданні та сторона обвинувачення покладається на: показаннях свідків та потерпілих про обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, що мали місце 18.02.2011 року в с.Краснолюбецьке В-Олександрівського району Херсонської області, а саме:

- свідок ОСОБА_9 показав в судовому засіданні проте, що він, як слідчий прокуратури Херсонської області дійсно проводив розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 та, у звязку із спливом часу, повністю не може відтворити тих подій, що відбувалися. Якщо у протоколі огляду місця події зазначено, що це було 18.02.2011 року, то він підтверджує це, та пояснив, що у звязку із зверненням до правоохоронних органів ОСОБА_1 із заявою про вимагання коштів начальником СВ В-Олександрівського РВ УМВС ОСОБА_3, він у складі слідчо-оперативної групи виїхав на місце в с.Краснолюбецьке. При цьому дав доручення працівникам ВВБ забезпечити присутність понятих при здійсненні слідчих дій. Затримання ОСОБА_3 в с.Краснолюбецьке відбулося на вулиці неподалік воріт домоволодіння ОСОБА_1, при цьому він вийшов з будинку разом з понятими після того, як працівники ВВБ ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перші направились в напрямку ОСОБА_3 та затримали останнього, який вів себе агресивно, намагався вирватися. Підійшовши до ОСОБА_3, він представився, показав посвідчення слідчого обласної прокуратури та вимагав належної поведінки при проведенні слідчих дій, але ОСОБА_3 не реагував на його вимоги, став вириватися, при цьому падав на землю неодноразово разом з працівниками ВВБ. Чи наносив ОСОБА_3 удари працівникам ВВБ ОСОБА_7 та ОСОБА_2 він не бачив. Все це відбувалося протягом десяти хвилин. Але в подальшому бачив на лівому надбрівю ОСОБА_7 тілесне ушкодження. При цьому повідомив, що на вулиці був мороз, вітер, у звязку з чим відеозапис не можливо було здійснювати по технічним причинам. Тому всі дії відображені у протоколі огляду місця події. В тому числі зафіксовано місце, де знаходились гроші та перчатки, які , як йому повідомили працівники ВВБ, викинув ОСОБА_3, коли помітив, що його переслідують. В подальшому до житлового будинку ОСОБА_3 завели та там же стали проводити огляд долонів рук ОСОБА_3 та його одягу, при цьому робили змиви спеціальним розчином та упаковували речові докази, також оглянуті на вулиці гроші, які перенесені до будинку та більш детально було оглянуто та також упаковано, як речові докази. Не заперечує, що ОСОБА_3 вимагав запросити понятих, які були запрошені, це два місцеві жителі, яких привів ОСОБА_1 Вважає, що всі дії виконувались у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства. По речовим доказам було призначено експертизу. Чи направляли речові докази на дослідження перед призначенням експертиз і хто направляв пояснити не може, так як не памятає. Але стверджує, що речові докази були ним вилучені та знаходились при справі.

- в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала про те, що 23.11.2010 року працівниками міліції був затриманий її син та зі слів слідчого стало відомо, що син обвинувачується у зґвалтуванні. Наступного дня її чоловік, ОСОБА_1, поїхав до райвідділу для зустрічі із слідчим. Тоді ж, зателефонував ОСОБА_3 та зустрівшись з чоловіком, запропонував дати йому 10000 доларів США, а в свою чергу той обіцяє вирішити питання щодо закриття кримінальної справи, порушеної відносно сина за зґвалтування. Зі слів чоловіка їй відомо, що пояснив ОСОБА_3, що в нього в наявності є тільки 5000 доларів США, решту суми треба збирати. 25.11.2010 року чоловіку знов зателефонував ОСОБА_3, сказав, що йому потрібно 1000 доларів США і запропонував зустрітися біля МРЕВ ДАІ. Прибувши на місце зустрічі, а в машині були вона, чоловік та ОСОБА_13, чоловік пішов та сів до салону автомашини ОСОБА_3 і передав останньому 1000 доларів США. Але, не зважаючи на передачу коштів, син був взятий під варту і тоді чоловік став телефонувати ОСОБА_3, повідомивши, що сина взяли під варту на що ОСОБА_3 завірив, щоб не хвилювався і що все вирішиться. Тоді ж чоловік і сказав ОСОБА_3, що неодноразово писав заяви, щодо повернення йому арештованого автомобіля РЕНО-25, але позитивного результату не отримав, на що ОСОБА_3 заявив, що для вирішення цієї проблеми необхідно заплатити. При цьому постійно телефонував чоловікові, погрожував, щоб віддали йому гроші в сумі 10 тис. доларів США, мотивував тим, що з нього требують. Чоловік записав розмову на диктофон та повідомив про це працівників ВВБ. Які приїхали та встановили за її заявою апаратуру. А коли приїхав ОСОБА_3 з ОСОБА_8 по гроші то чоловік вручив йому гроші, а працівники ВВБ затримали ОСОБА_3. Ці фактичні обставини вона не бачила, оскільки перебувала в хаті. В подальшому бачила ОСОБА_3 уже в хаті, який сидів на стільці в кімнаті-прихожій. Не заперечує, що вона хворіє неврастенією та перебуває на обліку у лікаря психіатра.

- показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив суду, що згідно розпорядження начальника РВ УМВС йому необхідно було виїхати в справах в с. Бобровий Кут. До вказаного населеного пункту він поїхав разом з начальником слідчого відділення ОСОБА_3, на автомобілі останнього. Повертаючисьназад із зазначеного села вони заїхали в с. Краснолюбецьке, де підїхали до будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сказав, що йому необхідно поспілкуватися з ОСОБА_1, і пішов до будинку останнього. ОСОБА_14 деякий час до автомобіля підійшов ОСОБА_3, а за ним йшлоще двоє людей. Він, побачивши це, також вийшов з машини та підійшов до них. Біля ОСОБА_3 в цей час вже було четверо людей двоє тримали його за руки, а ще двоє за ноги. ОСОБА_3 запитував де понятті. При цьому він звернув увагу, що один чоловік, який тримав ОСОБА_3 за ногу, назвався понятим. Потім ОСОБА_3, який тримався за забор, повалили на землю, а він за допомогою свого телефону почав фотографувати події що відбувалися, при цьому на вулиці було темно. Коли він хотів зясувати що відбувається, до нього підійшли два працівника ВВБ та намагалися відібрати телефон, в процесі чого він впав на землю, а коли піднявся то телефону у нього вже не було, як і куди подівся не знає по цей час. Бачив, як ОСОБА_3 завели в будинок ОСОБА_1. Звідки на землі зявилися гроші і перчатки, які лежали неподалік від автомобіля ОСОБА_3, та біля яких знаходився він і ще один чоловік, пояснити не може. ОСОБА_14 деякий час ОСОБА_1 привів двох чоловіків, прізвища: ОСОБА_13 та ОСОБА_10 Пізніше всі вийшли з двору ОСОБА_1 і поїхали до райвідділу. В той день у нього зникли належний йому мобільний телефон «Нокія» та шкіряніперчатки. При огляді в одному із судових засідань, вилучених з місця події шкіряних печаток, свідок заявив, що вони належать йому, при цьому не зміг пояснити звідки на них взялися хімічні елементи, якими були поміченігрошові купюри. Повідомив, що він звертався із скаргою до прокуратури Великоолександрівського району, щодо незаконних дій працівників ВВБ з вилученням у нього мобільного телефону «Нокія», при цьому не заперечував, що у своєму зверненні до прокуратури він не вказав, що також у нього зникли і шкіряні перчатки, пояснивши суду, що він цьому не придав особливого значення.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_11, показав про те, що 16.02.2011 року, на підставі заяви ОСОБА_1, разом з іншими працівниками ВВБ поїхали до дому останнього. Знаходячись в помешканні ОСОБА_1, в присутності понятих, були помічені гроші, які були переданні ОСОБА_1 та в приміщення лазні була встановлена аудіо-відео апаратура. До приїзду ОСОБА_3, свідок тапрацівники ВВБ знаходилися в різних приміщеннях будинку. У вечірній час ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та приїхавши зайшов з останнім до приміщення лазні, про що велася мова в лазні він не чув. Коли ОСОБА_3 вийшов з приміщення лазні танаправився до свогоавтомобіля, за ним вийшли працівники ВВБ ОСОБА_7 та ОСОБА_2, в цей час він побачив, як з автомобіля ОСОБА_3 вийшов ОСОБА_8 Всі події він намагавсяфіксувати навідеокамеру, яка була у нього в руках, але відеокамера не спрацьовувала, у зв'язку з прохолодними погодними умовами. Фіксуючи дані події він бачив, що неподалік від автомобіля ОСОБА_3 на снігу лежали перчатки. ОСОБА_8 побачивши що він веде відео фіксування накинувся на нього схопивши за руку намагаючись йому завадити в цьому. При цьому він бачив, як близько 1,5 м від нього, знаходились ОСОБА_3, справа від нього ОСОБА_7, зліва ОСОБА_2, та звернув увагу, як ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_2, все це також бачив слідчий прокуратури ОСОБА_9 , який також знаходився поряд. При огляді місця події слідчий прокуратури давав вказівки, він виконував, здійснював відеозапис. Були також запрошені поняті, місцеві мешканці.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_14, показала про те, що взимку 2011 року, точної дати не памятає вона була запрошена у м.Херсоні, в якості понятого, працівниками міліції у справі про вимагання грошей.. Разом з працівниками міліції вона виїхала до Великоолександрівського району, де в приміщенні будинку потерпілого в присутності її та ще понятого були помічені гроші в сумі 6000 гривень із якогось балончика, номера купюр переписувалися. Потім ці гроші віддали потерпілому. Складалися якісь документи, в яких вона також ставила свій підпис. Після цього більше вона ніякої участі в інших діях не приймала.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав про те, що він у м.Херсоні був запрошений працівниками міліції в якості понятого та послідував з працівниками міліції до Великоолександрівського району, а по дорозі йому пояснили, що хтось вимагає гроші. Перебував у приватному будинку потерпілого, як потім запропонували вийти на подвіря де він звернув увагу, як невідомий вибігав з подвіря, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_3, за ним послідували працівники міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які були одягнені в цивільний одяг, наздогнали ОСОБА_3 та представились, стали затримувати, але ОСОБА_3 став вести себе агресивно, пручався, при цьому падали на сніг. Бачив як ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_2 та ОСОБА_7, але яким чином не може пояснити, оскільки точно ударів не бачив. Бачив розкидані грошові купюри та чорні перчатки. Памятає, що якийсь чоловік знімав все на відеокамеру. Після цього в будинку складали документи, опечатували та все було доступно і зрозуміло. Ніяких сумнівів у нього не виникало. Були присутні ще поняті, яких він не знає. Вважає, що на вулиці були близько 40 хвилин. А складання документів продовжувалось години дві.

- в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав про те, що 23.11.2010 року працівниками міліції був затриманий його син та зі слів слідчого йому стало відомо, що син обвинувачується у зґвалтуванні. Наступного дня він поїхав до райвідділу для зустрічі із слідчим. В цей час йому зателефонував ОСОБА_3 та зустрівшись з останнім, і знаходячись в його машині МАЗДА, ОСОБА_3 запропонував дати йому 10000 доларів США, а в свою чергу той обіцяє вирішити питання щодо закриття кримінальної справи, порушеної відносно його сина за зґвалтування. Він пояснив ОСОБА_3, що в нього в наявності є тільки 5000 доларів США, решту суми треба збирати. 25.11.2010 року йому знов зателефонував ОСОБА_3, сказав, що йому потрібно 1000 доларів США і запропонував зустрітися біля МРЕВ ДАІ. Прибувши на місце зустрічі він сів до салону автомашини ОСОБА_3 і передав останньому 1000 доларів США. Але не зважаючи на передачу коштів, син був взятий під варту і тоді він став телефонувати ОСОБА_3, повідомивши, що сина взяли під варту на що ОСОБА_3 завірив, щоб не хвилювався і що все вирішиться. Потім ОСОБА_3 зник, і як стало йому відомо, знаходився на курсах в м.Херсоні. Коли ОСОБА_3 появився на роботі, то він зустрівся з ним, при цьому ОСОБА_3 заявив, що питання щодо звільнення сина із-під арешту можливо вирішити через апеляцію. Крім того, він сказав ОСОБА_3, що неодноразово писав заяви, щодо повернення йому арештованого автомобіля РЕНО-25, але позитивного результату не отримав, на що ОСОБА_3 заявив, що для вирішення цієї проблеми необхідно заплатити 5000 доларів США. Він відповів, що такої суми грошей у нього немає, на що ОСОБА_3 сказав, що він може сказати, що я єродичем його дружини і тому можна одразу буде заплатити 2500 доларів США, а пізніше решту суми. ОСОБА_14 деякий час він поїхав до м.Донецька для оформлення документів на продаж належного йому автомобіля ВАЗ 2108. Весь цей час ОСОБА_3 телефонував вимагаючи якнайшвидше виплатити всі гроші. Повернувшись із Донецька з грошима він зателефонував ОСОБА_3, повідомивши останнього, що в разі знаходження неподалік села він може заїхати і забрати гроші. В цей же день він звернувся із заявою до працівників ВВБ щодо вимагання грошей ОСОБА_3 Працівники ВВБ разом з ним поїхалив село, де в його будинку вручили помічені гроші та в лазні встановили аудіо та відео апаратуру. Підготувавши все, він разом з працівниками ВВБ чекали приїзду ОСОБА_3,який коли стало темніти на своєму автомобілі підїхав до будинку. ОСОБА_3 зайшов на подвіря і він запросив його до приміщення лазні. Знаходячись в приміщенні лазні вони стали розмовляти про можливість вирішення питання щодо повернення автомобіля РЕНО, після чого він виклав на стіл гроші в сумі 6000 грн., які перед цим отримав від працівників ВВБ, та які були помічені хімічною речовиною, ОСОБА_3 в свою чергу одів на руки шкіряні перчатки взяв зі столу гроші і поклав собі в кишеню. Не затримуючись ОСОБА_3 вийшов із приміщення лазні і швидко пішов в напрямку свого автомобіля. В цей час з будинку вийшли працівники ВВБ та направились вслід. Останній, побачивши їх, викинув на сніг гроші та шкіряні перчатки, що були у нього на руках. Також він заявив, що бачив як ОСОБА_3 при затриманні наніс удар рукою в область голови працівнику ВВБ ОСОБА_7. Гроші та перчатки були вилучені. Розмова щодо вирішення питання повернення автомобіля та затриманого сина, була записана на диктофон.Просив стягнути на його користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 8000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., міру покарання залишив на розсуд суду.

- в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, показав про те, що 16.02.2011року до ВВБ з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1, щодо дій начальника СВ Великоолександрівського РВ ОСОБА_3, який вимагає гроші, при цьому надавши диктофон з записом розмови його зі ОСОБА_3 від 01.02.2011 року та який ним був вилучений. 18.02.2011року до ВВБ зателефонував ОСОБА_1, та повідомив, що ввечері до нього приїде ОСОБА_3 Взявши із собою понятих він разом з іншими працівниками ВВБ в складі оперативно слідчої групи, був слідчий прокуратури області, виїхали за місцем проживання ОСОБА_1 в с.Краснолюбецьке. Знаходячись у будинку ОСОБА_1 останньому були передані помічені гроші в сумі 6000 грн., які належали ОСОБА_1 та в лазні була встановлена звукова та відеоапаратура. Складалися відповідні процесуальні документи. Близько 18.15 год. ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та останній вийшов із будинку, щоб зустріти ОСОБА_3, після чого вони зайшли до приміщення лазні. Він разом з іншими оперативними працівниками знаходився в іншому приміщені будинку ОСОБА_16 та звідти спостерігали та чули через відеоапаратуру, які події відбувалися в приміщені лазні. Розмова між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 йшла за гроші. Коли ОСОБА_3 вийшов з лазні і направився до свого автомобіля, він разом з працівником ВВБ ОСОБА_7затримали ОСОБА_3, який став чинити їм опір не дивлячись на те, що він предявив ОСОБА_3 своє службове посвідчення. Під часу опору ОСОБА_3 наніс удар йому ліктем руки в голову, а рукою наніс удар в обличчя ОСОБА_7, пошкодивши останньому брову. На місці події був присутній слідчий прокуратури області, яким було оглянуто місце події та вилучені речові докази. У звязку із нанесеним ударом ліктем руки в область голови у нього стався струс мозку, внаслідок чого він звертався за медичною допомогою. Не заперечує у зміні обвинувачення ОСОБА_3 на ч.2 ст.342 КК України. Претензій матеріального та морального характеру не має, міру покарання залишив на розсуд суду. На додаткові питання повідомив, що кошти для вручення ОСОБА_3 використовувались потерпілого, оскільки фінансова частина УМВС не має можливості виділити такі кошти для проведення оперативно-слідчих дій. Щодо залучення коштів потерпілого ніяких документів не складали. Щодо відсутності дозволу суду для застосування оперативно технічних засобів при документуванні дій ОСОБА_3 пояснив тим, що у звязку з терміновим проведенням таких дій, не було можливості отримати дозвіл від суду, але після проведення таких дій було повідомлено прокуратуру області. Щодо розбіжності в датах складення процесуальних документів пояснив тим, що після проведення оперативно-слідчих дій не склали своєчасно необхідні документи. Щодо речових доказів, пояснив те, що слідчий з місця події всі речові докази, які були вилучені склав до чемодану та забрав із собою, яким чином і хто направляв речові докази з місця події на дослідження йому не відомо.

- В судовому засіданнібуло проголошено показання потерпілого ОСОБА_7А.( а.п.65-69 т.4, а.п.39 т.7), у звязку з відсутністю останнього на території України та незабезпеченням явки останнього в судове засідання стороною обвинувачення, в яких ОСОБА_7 в ході досудового розслідування повідомив про те, що в лютому 2011 року до ВВБ надійшла заява від ОСОБА_1 відносно неправомірних дій ОСОБА_3, щодо вимагання 1500 доларів США, у зв'язку з чим, було відкрито оперативно-розшукову справу. З метою відпрацювання заявиОСОБА_1 працівники оперативно-розшукової службивиїхали за місцем проживання останнього, де повинна бути здійснена передача грошей. До складу оперативної групи входив слідчий обласної прокуратури та поняті, яких вони взяли із собою із м.Херсона. Знаходячись за місцем проживання ОСОБА_1 в присутності понятих були помічені гроші та переданні ОСОБА_1, а в приміщенні лазні була встановлена аудіо-відео апаратура, самі жоперативні працівники та понятті розмістилися в іншому помешканні домоволодіння ОСОБА_1, де чекали на приїзд ОСОБА_3 По приїзду ОСОБА_3, останній та ОСОБА_1 прослідували до приміщення лазні. Знаходячись у приміщенні лазні між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулася розмова, яка тривала близько 10 хвилин, в якій йшлося про гроші в сумі 6000 грн., про що чулипрацівники ВВБ, що знаходились в іншому приміщенні будинку.Коли ОСОБА_3 вийшов з помешкання лазні і направився до автомобіля з будинку вийшли він з іншим працівником ВВБ ОСОБА_2 тапредставившись, що вони є працівниками ВВБ, стали затримувати ОСОБА_3, при цьому останній став чинити опір, під час якого, звільнивши руку від утримання, наніс йому удар в області обличчя, при цьому пошкодивши брову. Не дивлячись на опір останнього ОСОБА_3 був доставлений до приміщення будинку ОСОБА_1, де відмовився давати пояснення, щодо отриманих від ОСОБА_1 грошей в розмірі 6 тис. грн. В ході затримання, ОСОБА_3, рухаючись до свого автомобіля, викинув на сніг гроші та шкіряні перчатки. Данні речі були вилученні з місця події, та в приміщенні будинку ОСОБА_1 в присутності понятихоглянуті за допомогою лампи, та на яких було світіння спеціального хімічного засобу. У зв'язку з нанесенням удару в обличчя він отримав закриту травму голови та звертався за медичною допомогою. Вважає, що незаконними діями ОСОБА_3 йому спричинено матеріальну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 2325,05 грн., та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яку він просить стягнути з ОСОБА_3

В судовому засіданні булим досліджені показання свідка ОСОБА_10Б.( а.п.77-80 т.2, а.п.242 т.8), якого також сторона обвинувачення не доставила в судове засідання, при цьому не виконано Ухвалу суду про примусовий привід свідка в судове засідання. Який в ході досудового розслідування в своїх свідченнях підтвердив, що коли він разом з ОСОБА_13, був запрошений в якості понятого, та підійшовши до будинку ОСОБА_1, побачив стоячий автомобіль ОСОБА_3. Між автомобілем та хвірткою будинку ОСОБА_1, на снігу лежали гроші номіналом по 100, 200, 500 грн., біля яких знаходились працівник ВВБ та слідчий Великоолександрівського РВ Мальчиков О. Неподалік від грошей на снігу лежали шкіряні чорні перчатки. За той час, коли свідок підійшов до будинку ОСОБА_1 і до вилучення грошей слідчим прокуратури до них ніхто не торкався.Після вилучення грошей та перчаток свідок разом з іншим понятим були запрошені до будинку ОСОБА_1, де гроші в сумі 6 000 грн., перчатки і куртка ОСОБА_3 були освітленні лампою та на них було специфічне світіння.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги показання потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10, дані ними в ході досудового розслідування, оскільки відповідно до вимог ст.23 КПК України (суд досліджує докази безпосередньо, в тому числі учасників кримінального провадження усно. Не можуть бути визнані доказами, що містяться в показаннях, речах документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду).

Також суд не досліджував, як докази та не приймає до уваги, показання свідків обвинувачення, які були допитані в ході досудового розслідування, ОСОБА_17 , ОСОБА_13, ОСОБА_18, які не були доставлені в судове засідання, згідно Ухвал суду про примусовий привід, а тому обвинувачений позбавлений права задавати питання та безпосередньо досліджувати їх показання в судовому засіданні.

Досліджені також в судовому засіданні показання свідків сторони захисту, а саме:

- в судовому засіданні свідок ОСОБА_19, показав про те, що ним дійсно затримувався син ОСОБА_1 за зґвалтування, внаслідок чого йому почали надходити погрози. У зв'язку із затриманнямсина у ОСОБА_1 був вилучений автомобіль належний останньому та знаходився на території райвідділу, як речовий доказ. Справа щодо сина ОСОБА_1 у провадженні його знаходилась не більше 7 днів. Він повідомив ОСОБА_1, що належний йому автомобіль може бути повернутим тільки слідчим відділом УмВС, але ОСОБА_1 просив, щоб він допоміг повернути автомобіль за що натякав на те, що відблагодарить, а також телефонував з цього питання. У провадженні ОСОБА_3 справа не знаходилась. 18.02.2011 року він знаходився в райвідділі і йому було відомо, що ОСОБА_8 поїхав разом зі ОСОБА_3 В подальшому по райвідділу стали ходити слухи що нібито було затримано ОСОБА_3 за вимагання грошей, на місце події він не виїздив, тому не знає про ці обставини.

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав про те, що точно дати не памятає, десь близько 21.00 год. начальник райвідділу підійшов до нього та спитав, чи знає дорогу на Краснолюбецьке, на що він відповів, що знає, тоді той запропонував поїхати та по дорозі повідомив, що якесь непорозуміння виникло зі ОСОБА_3 у ОСОБА_1. По приїзду зупинився неподалік автомашини ОСОБА_3, вийшов ОСОБА_8, щось сказав та начальник пішов до будинку ОСОБА_1. Він же, разом з ОСОБА_8 сіли в автомобіль ОСОБА_3 та від останнього дізнався, що якісь люди затримали ОСОБА_3, а він це знімав на телефон, але десь не має телефона, тоді він зателефонував зі свого телефона, але телефон ОСОБА_8 не відповідав. Звернув увагу, що з правої сторони від калітки лежала якась куртка, потім вийшли з будинку проводили огляд, щось шукали. В подальшому підїхав білого кольору мікроавтобус та також зупинився. Він пройшовся та помітив на снігу якісь перчатки, про це звернув увагу водія мікроавтобуса, але той відповів, що це не його справа. В подальшому всі поїхали до райвідділу там проводили огляд кабінету ОСОБА_3

Крім того, прокурор, як сторона обвинувачення, вважав винуватість ОСОБА_3 у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.190 та ч.2 ст.342 КК України, доведеною, посилаючись на надані докази, які були зібрані в ході досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що частина наданих доказів є недопустимими, частина - неналежними, а інша частина недостатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.4 КПК України (в редакції 1960 р.), на час розслідування даної справи, суд, прокурор, слідчий і орган дізнаннязобов'язанів межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину і до їх покарання.

Згідно з ч.1 ст. 22 КПК України (в редакції 1960 р.) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язанівжитивсіхпередбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають,так і ті, що виправдовуютьобвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. А тому, суд не приймає до уваги повідомлення прокурора в ході судового розгляду про не призначення додаткової чи повторної експертизи по справі під час досудового розслідування, у звязку з відсутністю клопотань від обвинуваченого, що спростовується винесеними протягом досудового розслідування постановами про відмову у задоволенні клопотань обвинуваченого та його захисника ( а.п. 262 т.1, а.п.16, 22, т.2, а.п.137-139, 170-171 т.4).

У відповідності до ч.3 ст.66 КПК України (в редакції 1960 р.) у передбачених законом випадках прокурор в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних,які можуть бути доказамиу кримінальній справі.

Приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення окремих громадян, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (п.п.1, 5 ч.1 ст. 94 КПК України (в редакції 1960 р.). Заява або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності (ч.5 ст. 97 КПК України в редакції 1960 р.).

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину ведеться тільки одна оперативно - розшукова справа.Без заведення оперативно - розшукової справи проведення оперативно - розшукових заходів, крім випадку, передбаченої ч.4 цієї статті,забороняється.Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватисьлише за рішенням судущодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства. Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність» Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»заборонено приймати рішенняпро проведення оперативно-розшукових заходівпри відсутностіпідстав, передбачених у статті 6 даного Закону, а саме за відсутності достатньої інформації,одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів та засобів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року (справа № 1-31/2011) визнаватись допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення в справі.

Така правова позиція викладена і в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути,повиннітлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані,суд зобов'язанийпостановити виправдувальний вирок.

З метою однозначного застосування судами законодавства, яке регулює надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів,Верховний суд України 28 березня 2008 року прийняв Постанову Пленуму «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» за № 2, якою розяснив судам що відповідно до пунктів 7, 9 ч. 1, ч. 2 ст.8 Закону України«Про оперативно-розшукову діяльність» за вмотивованим рішенням суду можуть бути застосовані такі обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями30,31, 32Конституції України, як застосування інших технічних засобів одержання інформації, під якими слід розуміти такі засоби, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв'язку розмови, дії, обстановку.

Так в ході судового розгляду досліджена заява ОСОБА_1 від 16.02.2011року до ВВБ у Херсонській області у якій посилається на те, що ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище заступника начальника В.Олександрівського РВ незаконно вимагає в нього 1500 доларів США за повернення його автомобілямарки «РЕНО» та не притягнення до кримінальної відповідальності його сина ОСОБА_6 ( а.п.35 т.1).

Зазначена заява не може бути доказом по даному кримінальному провадження, але є відповідно до вимог ст. 94 КПК України ( в редакції 1960 р,) приводом для порушення кримінальної справи, а також для проведення оперативно-розшукових заходів відповідно до ч.5 ст.97 КПК України ( в редакції 1960 р.) та датується 16.02.2011 року, зареєстрована у відділі внутрішньої безпеки в Херсонській області СВБ ГУВМС України та зазначено, що дану заяву прийняв ст.о/у з ОВС ОСОБА_2, що спростовується показаннями в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_1, проте, що в той день ОСОБА_2 не бачив та заяву він передавав до приймальні. Сам же ОСОБА_2 не міг в судовому засіданні ні підтвердити, ні спростувати про фактичні обставини отримання заяви від ОСОБА_1

При цьому, згідно повідомлення Департаменту Внутрішньої безпеки ВВБ в Херсонській області від 09.07.2015 року (а.п.41 т.8), зясовано, що оперативно-розшукову справу, категорії «Захист» порушено 11.02.2011 року та згідно рапорту від 18.02.2011 року, були проведені невідкладні оперативно-розшукові заходи, направлені на документування протиправної діяльності фігуранта справи без дозволів апеляційного суду Херсонської області з послідуючим повідомленням прокурора Херсонської області про такі заходи, одночасно з повідомлення про наявність порушеної оперативно-розшукової справи, від 19.02.2011 року. А також те, що грошові кошти для документування фігуранта відділом внутрішньої безпеки не отримувались та були надані добровільно заявником. Такі твердження, як невідкладні оперативно-розшукові заходи, спростовуються як інформацією про заведення оперативно-розшукової справи від 11.02.2011 року, так і наданою заявою потерпілого ОСОБА_1, зареєстрованої у відділі СВБ від 16.02.2011 року, та свідчить про достатність часу для звернення до суду на отримання дозволу про проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів контролю.

Також судом не може бути прийнято до уваги та вважатись належними та допустимим доказом, письмові заяви свідка ОСОБА_12 про надання дозволу на проведення огляду працівникам ВВБ та прокуратури її домоволодіння та встановлення аудіо та відео апаратури. Заява адресована на прокурора Херсонської області, має підпис заявника із розшифровкою та відсутня дата написання (а.п.16 т.1). Та аналогічного змісту заява адресована на начальника ВВБ УМВС України в Херсонській області із зазначенням дати 18.02.2011 року та підписом.

Суд вважає недопустимими доказами по справі, це акт добровільної видачі диктофону «ОЛІМПУС» від 16.02.2011року за допомогою якого ОСОБА_1 за власною ініціативою записав свою розмову із ОСОБА_3 щодо умов передачі останньому грошей, яка відбулася між ними 01.02.2011року (т.1 а.п.36), та постанову про залучення до матеріалів справи в якості речового доказу диктофону «ОЛІМПУС» із записом розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка відбулася 01.02.2011 р.(а.п.41 т.1), з розмови, яка зафіксована за допомогою диктофону «ОЛІМПУС», оскільки в даному випадку, як про це зазначив у своєму рішенні Конституційний Суд України, визнаватись допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Ці докази зібрані з порушенням вимог кримінально процесуального кодексу України, чинного на той час.

Судом в судовому засіданні досліджено протокол позначки грошових купюр від 18.02.2011року згідно якого працівниками ВВБ, за присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_21, була проведена позначка грошових купюр з врученням їх ОСОБА_1 для вручення ОСОБА_3 (а.п.43 т.1), при цьому джерело походження даних коштів, ні в одному процесуальному документі не зазначено. А тому суд, також не може посилатись на даний ОСОБА_4, як на допустимий доказ винуватості обвинуваченого, оскільки здійснено такі дії з порушенням вимог кримінально-процесуального кодексу України, чинного на той час.

Суд також відхиляє як недопустимі докази по кримінальному провадження, як такі, що добуті з порушенням конституційних прав громадян, а саме без надання дозволу суду, що є обовязком працівників правоохоронних органів, в тому числі відділу ВВБ УМВС та є припущенням останніх про невідкладність проведення оперативно-розшукових заходів, що спростовується датами заведення оперативно-розшукової справи та зверненням із заявою потерпілого ОСОБА_1, а саме: протокол огляду та вручення технічних засобів від 18.02.2011року, згідно якого, працівниками ВВБ в присутності понятих у приміщені будинку, належного ОСОБА_1 були вручені останньому диктофон та відеокамеру «Соні» з розясненням останньому правил користування вказаною технікою. (а.п.44 т.1) та протокол про наслідки застосування технічних засобів від 04.03.2011року, згідно якого працівником ВВБ ОСОБА_2, 04.03.2011року у присутності понятих були отримані від ОСОБА_1 технічні пристрої з аудіо та відео фіксації протиправних дій з боку ОСОБА_3, які йому було вручено 18.02.2011 року для технічної фіксації розмови між ним та ОСОБА_3, яка відбулася у господарському приміщенні будинку ОСОБА_1 У протоколі зазначено, що після видачі ОСОБА_1 технічних засобів останні були включені в режимі прослуховування та перегляду та встановлено, що фонограма звукозапису та відеозапис містять розмову та дії осіб наступного змісту: ОСОБА_3 цікавиться у ОСОБА_1 - чи приготував він всю суму грошей для розрахунку із ним за сприяння у вирішені питання щодо повернення ОСОБА_1вилученого автомобіля. ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_3, що в нього в наявності лише половина суми. ОСОБА_3 одягає на руки шкіряні рукавиці, бере зі столу гроші, які поклав туди ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виходять із приміщення ( т.1 а.п. 45-46), постанову про долучення до матеріалів справи в якості речового доказу відеокамеру «JVC GZ-MS BER», диктофон «SONY», компакт диски « ARITA 8-16X DVD-R» та «ELLITEX DVD+ RV 4X 4,7 Gb». (т.1 а.п.57). Крім того, суд звернув увагу при дослідженні зазначених доказів на той факт, що Протокол про наслідки застосування технічних засобів, складено 04.03.2011 року, що не відповідає дійсності, оскільки ні поняті, ні потерпілий ОСОБА_1 не перебували у службовому приміщенні ОСОБА_2 у зазначений в протоколі час, а апаратура було вилучена відразу після закінчення огляду місця події від 18.02.2011 року. Щодо відеозапису, як речового доказу до Протоколу, то якість відображення та відсутність належного звуку не дають чіткого відтворення фактичних обставин, що відбувалися у лазні домоволодіння ОСОБА_1, між останнім та ОСОБА_3, при цьому, в який момент зі столу зникли грошові купюри, належним чином не зафіксовано, оскільки саме в цей момент ОСОБА_1 спиною закрив відеокамеру. Крім того, якщо брати до уваги складений Протокол від 04.03.2011 року то, в даному випадку ОСОБА_2, по кримінальній справі порушеній 22.02.2011 року за ч.2 ст.345 КК України, є потерпілим по справі, у звязку з чим не мав процесуальних повноважень на проведення таких оперативно-розшукових чи слідчих дій.

Суд також відхиляє, як недопустимий доказ копію протоколу огляду та затримання транспортного засобу з довідками старшого слідчого в ОВС-криміналіста СУ УМВС України в Херсонській області, якими підтверджується, що 23.11.2010 року дійсно була порушена кримінальна справа відносно синазаявника ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченогост. 152 ч.1 КК Українипо якій 23.11.2010 рокубув вилучений автомобіль марки «РЕНО-25», належний ОСОБА_1 та який було долучено до вказаної кримінальної справи, як речовий доказ і зберігався в подальшому на території господарського двору В-Олександрівського РВ УМВС, а дана кримінальна справа перебувала у проваджені СУ УМВС України В Херсонській області. (а.п.96-101 т.1), Даний факт свідчить про відсутність у ОСОБА_3 повноважень щодо розпорядження автомобілем марки «РЕНО-25», як такі, що добуті з порушенням вимог кримінально процесуального кодексу України, чинного на той час, оскільки не відображено джерело походження таких документів у даній справі.

З цих же підстав, суд відхиляє, як належний та допустимий доказ - стенограму розмови ОСОБА_1 зі ОСОБА_3, яка мала місце 18.02.2011року (а.п.53-56 т.1)

В судовому засіданні досліджено протокол огляду місця події від 18.02.2011 року, яким встановлено, що місце події є територія розташована напроти будинку, належного ОСОБА_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8. Так в ході огляду, який проводився 18.02.2011року, з 20.16 год. до 22.06 год., за присутності понятих, ОСОБА_15 та ОСОБА_17, а також за участю працівників ВВБ, ОСОБА_22, ОСОБА_4, ОСОБА_2, при цьому інших учасників, чи понятих у протоколі не зазначено, із застосуванням технічних засобів: цифрової відеокамери «JVC», в приміщенні будинку зясували дані на затриманого ОСОБА_3 та його мету прибуття до ОСОБА_1, а також на прохання слідчого, ОСОБА_3 вийняв із карманів одягу службове посвідчення, чотири ключі з кільцем, 1400 доларів США, купюри яких були внесені до протоколу із зазначенням номерів та серій, які належать, як пояснив ОСОБА_3, його дружині. А також працівник ВВБ надав мобільний телефон «Нокіа 6700», який також належить ОСОБА_3 В подальшому із застосуванням лампи ультрафіолетового випромінювання були освітлені долоні рук ОСОБА_3 на яких нічого не було виявлено, а також було освітлено перчатки, куртку, на яких виявлено сліди зеленуватого-салатового кольору (при цьому не вказано джерело походження перчаток при огляді), сам же ОСОБА_3 належність йому перчаток заперечує. З карман та манжетів рукавів куртки, де були виявлені сліди нашарування спеціальної речовини, зроблені змиви на спеціальні паперові фільтри, а також такі ж змиви зроблені з перчаток та долонів рук ОСОБА_3 Після цього відеозапис зупинено о 20.47 год. та всі учасники огляду прослідували на подвіря, а затим на вулицю, де відеозапис відновлено о 20.54 год., на відстані приблизно 3-х мвід вхідної хвіртки у двір будинку в напрямку автомобіля МАЗДА-3 на снігу були виявлені та вилучені грошові купюри на загальну суму 6000 грн. номіналом по 500 грн., 200 грн., 100 грн., які були освітлені ультрафіолетовою лампою та на них виявлено характерне освітлення зеленуватого-салатового кольору. У звязку з сильним вітром, грошові купюри були зібрані в прозорий файл для подальшого огляду. Відеозапис знову зупинено в 21.00 год. та відновлено в 21.06 год. У приміщені будинку, вилучені зазначені грошові купюри були розкладені на столі та освічені лампою з ультрафіолетовим світінням на яких виявлено характерне світіння. Всі речові докази були поміщені до спеціальних файлів, прошиті, скріплені печаткою і підписами учасників та понятих. У ОСОБА_3 було вилучено службове посвідчення працівника міліції, гроші в сумі 1400 доларів США, а у працівника ВВБ мобільний телефон «Нокіа6700», якийналежить ОСОБА_3(а.п.17-21 т.1).

Судом встановлено, що при проведенні даного огляду місця події було порушено ряд вимог Кримінально процесуального кодексу України ( в ред. 1960 року). Так, судом встановлено, що під час огляду місця події, в порушення ч.3 ст. 106 КПК України ( в ред. 1960 року) ОСОБА_3, фактично був затриманий, оскільки йому не дозволяли ні вийти з будинку, ні скористатись мобільним звязком, ні запросити захисника, а також оглядався сам ОСОБА_3, оскільки з його рук, його куртки, робились змиви. У зв'язку з цим, було порушено його право на захист, оскільки він за таких обставин мав право на побачення із захисником з моменту його затримання. Окрім того, відеозапис огляду місця події в будинку велась таким чином, що всіх учасників слідчої дії не було видно, при цьому вилучення коштів відбулося пізніше, після того, як було закінчено оформлення речових доказів в приміщенні будинку, в той час як грошові кошти знаходились на вулиці та більш як тридцять хвилин були поза візуальним контролем учасників слідчої дії, які внесені до протоколу, в тому числі і понятих. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, в порушення вимог ст.127 КПК України (в редакції 1960 року) до участі в проведенні огляду місця події залучено понятих, які приймали участь у затримання обвинуваченого ОСОБА_3, що суперечить ч. 3, зазначеної статті, оскільки, як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. На ці обставини звертав увагу і сам затриманий ОСОБА_3 та вимагав запросити не заінтересованих понятих, але в цьому йому було відмовлено, оскільки у протоколі таких понятих не було залучено. А тому такий доказ суд не може прийняти як допустимий на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні останнім кримінального правопорушення.

Суд також не приймає, як належні та допустимі докази, похідні речові докази, які були вилучені, з очевидним для всіх учасників слідчої дії, огляду місця події, порушенням норм кримінально процесуального кодексу України.

А саме, оглянуті в судовому засіданні шкіряні перчатки чорного кольорута постанова про залучення до матеріалів справи в якості речових доказів шкіряних перчатокчорного кольору, які так і не доведено в судовому засіданні належність саме ОСОБА_3, службового посвідчення ОСОБА_3, грошей в сумі 6000 грн., мобільного телефону «Нокіа-6700» (а.п. 23-24 т.1).

Із дослідження в судовому засіданні висновку судово-компютерно-технічної експертизи №362 від 12.04.2011 року, згідно якої в памяті мобільного телефону «Нокіа-6700», вилученого у ОСОБА_3, виявлений список сеансів звязку з іншими абонентами, серед яких виявлений вихідний дзвінок, здійснений 18.02.2011 року о 18.08 год. абоненту, власник якого, ОСОБА_1, при цьому зєднання відбулося 13 секунд. (а.п.25-29 т.2). Зазначений висновок експерта є належним доказом зєднання абонентів стільникового звязку, який не заперечувався і самим обвинуваченим, але не підтверджує того, що ОСОБА_3 перед своїм приїздом попередив ОСОБА_1 про своє прибуття за грошима.

Із дослідженого в судовому засіданні: висновку судово-хімічної експертизи №295-х від 23.02.2011 року, з якого вбачається, що на грошових купюрах у сумі 6000 грн., на фрагменті паперу зі змивами з правої руки ОСОБА_3, на фрагментах паперу зі змивами з правої та лівої перчаток, на фрагменті паперу зі змивами з кишень та манжетів куртки ОСОБА_3, на поверхні перчаток, виявлене нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка не має поширення у побуті. Спеціальна хімічна речовина, виявлена на грошових купюрах у сумі 6000 грн., на фрагменті паперу зі змивами з правої руки ОСОБА_3, на фрагментах паперу зі змивами з правої та лівої перчаток, на фрагменті паперу зі змивами з кишень та манжетів куртки ОСОБА_3, на поверхні перчаток, а такожспеціальна хімічна речовина (люмінофор), надана як зразок порівняння, мають спільну родову належність за хімічним складом. (а.п. 235-259 т.2). А також висновку судово-технічної експертизи грошових купюр №337 від 23.02.2011 року, з якого вбачається, що вилучені грошові купюри в сумі 6000 гривень, купюрами 100, 200, 500 гривень відповідають банкнотам Національного банку України, що знаходяться в офіційному обігу (а.п.5-13 т.2).

Зазначені висновки експертів є недопустимими доказами, оскільки як встановлено в судовому засіданні отримані в порушення вимог кримінально-процесуального кодексу України ( в редакції 1960 р.)

По перше: перед призначенням даних експертиз, речові докази, які вилучені з місця події слідчим прокуратури ОСОБА_9, у невстановленому судом порядку, потрапили на первісне дослідження до НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області, не від слідчого прокуратури області, а від начальника ВВБ в Херсонській області СВБ ГУБОЗ МВС України підполковника міліції ОСОБА_23 на підставі відношення від 19.02.2011 року, у звязку з чим проведено попереднє дослідження та отримано висновки спеціалістів №215 від 20.02.2011 року, щодо технічного дослідження грошових купюр (а.п.60-69 т.1) та за №374-х від 20.02.2011 р. хімічного дослідження речових доказів (а.п.73-98 т.1), що є недопустимим порушенням вимог кримінально процесуального кодексу України, в тому числі вимог щодо збереження речових доказів, вилучених з місця події слідчим прокуратури Херсонської області.

По-друге: в ході огляду місця події було проведено огляд самого обвинуваченого ОСОБА_3 із застосуванням ультрафіолетової лампи та при освітлені долонів рук обвинуваченого характерного світіння не було виявлено та в протоколі про це зазначено.

По-третє: при призначенні експертиз, як судово-технічної грошових купюр так і судово-хімічної, з постановами про призначення від 21.02.2011 року, обвинуваченого, який перебував під вартою, у вказаний період часу, як підозрюваний, було ознайомлено тільки 21 березня 2011 року разом із висновками зазначених експертиз (а.п.230-232, 260 т.1 та а.п.1-2, 14 т.2), тобто через місяць, що суперечить вимогам ст.197 КПК України (в редакції 1960 року) та є порушенням права на захист обвинуваченого, про що було також зазначено і в Ухвалі апеляційного суду Херсонської області від 03.09.2013 року (а.п.331-336 т.3) з направленням справи на додаткове розслідування. При цьому заявлені клопотання обвинуваченого в ході досудового розслідування залишені без задоволення.

Досліджені в судовому засіданні: висновок службового розслідування від 25.02.2011року, затвердженого т.в.о. начальника УМВС України в Херсонській області, згідно якого вчинення ОСОБА_3 протиправних дій знайшло своє підтвердження за що ОСОБА_3 звільнено з ОВС. (а.п. 120-122 т.1) та висновок службового розслідування від 24.02.2011року, затвердженого начальником ВВБ в Херсонській області, згідно якого умисне заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень працівникам ВВБ ОСОБА_7 та ОСОБА_2 знайшло своє підтвердження, а застосування працівниками ВВБ фізичного впливу стосовно ОСОБА_3.Л. визнано правомірним.( т.2 а.п. 125-129), суд вважає внутрішніми документами установи УМВС України в Херсонській області та не є доказами по справі, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення встановлюється вироком суду.

Відповідно дост.62 Конституції Українитаст.17 КПК України, закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КПК Українизакріплено найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК Українивстановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також у ст. 17 КПК України, зазначено, щоніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч.3ст.373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, згідно з п.2 ч.1ст.373 КПК Україниухвалюється виправдувальний вирок.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободта практика Європейського суду з прав людини відповідно дост.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується при розгляді справ як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

З таких обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого зач. 1ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), не доведеною стороною обвинувачення та прокурором в судовому засіданні, а тому слід ухвалити виправдувальний вирок за недоведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні ним зазначеного кримінального правопорушення.

Разом з тим, дослідивши в судовому засіданні показання свідків обвинувачення, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, послідовність дій працівників ВВБ та слідчого прокуратури у звязку із затриманням обвинуваченого ОСОБА_3 в с.Краснолюбецьке по вул.Виноградна В-Олександрівського району Херсонської області, суд вважає такими, що підтверджують факт вчинення опору обвинуваченим ОСОБА_3, відносно працівників ВВБ, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 при виконанні ними своїх функціональних обовязків, при цьому до фізичного затримання були фактично залучені і поняті, в тому числі і свідок по справі ОСОБА_15, що не заперечується свідком ОСОБА_8, який повідомив суду, що бачив, як четверо людей тримали ОСОБА_3, при цьому не заперечується і самим обвинуваченим, що його намагались із застосуванням сили відірвати від забору та він падав разом з працівниками ВВБ, при цьому вимагав присутності сторонніх понятих, тобто з очевидним, як особисто для себе так і сторонніх, усвідомлення протиправності своїх дій відносно працівників правоохоронного органу, та намагався із застосуванням фізичної сили звільнитися від затримання, спричинивши при цьому працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні було досліджено висновок судово-медичної експертизи №363 від 07.04.2011 року (а.п.42 т.2) згідно якої у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, які виникли від дії тупого предмету (предметів), не виключено 18.02.2011року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. З Постановою про призначення зазначеної експертизи від 09.03.2011 року обвинуваченого було ознайомлено 21.03.2011 року (а.п.38-39 т.2), а з висновком судово-медичної експертизи обвинуваченого ознайомлено 13.04.2011 року (а.п.43 т.2). Тому даний доказ підтверджує факт вчинення опору працівникам правоохоронного органу при виконанні ними службових обовязків, є належним та допустимим.

- В судовому засіданні було досліджено висновок судово-медичної експертизи: №281 від 30.03.2011 року(а.п. 35-36 т.2), згідно якої у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, крововиливи в мякі тканини лівої скроневої області голови, два садна в лівій надбрівні області, які виникли від дії тупого предмету (предметів), не виключено 18.02.2011 року при нанесені удару рукою (кулаком) в обличчя, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. З Постановою про призначення даної експертизи від 09.03.2011 року обвинуваченого було ознайомлено 21.03.2011 року. З висновком судово-медичної експертизи, яка закінчена 30.03.2011 року обвинуваченого ознайомлено 13.04.2011 року (а.п.37 т.2) Тому даний доказ підтверджує факт вчинення опору працівникам правоохоронного органу при виконанні ними службових обовязків, є належним та допустимим.

Досліджено також в судовому засіданні Постанову від 04.03.2011 року прокуратуриВ-Олександрівського району Херсонської області про відмову в порушені кримінальної справи стосовно працівників ВВБ за фактом затримання ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.125,122,345,365 КК України. (а.п.166-167 т.1). Постанова не оскаржена обвинуваченим ОСОБА_3, а тому набрала законної сили та на момент розгляду справи є належним доказом правомірності працівників ВВБ по затриманню обвинуваченого ОСОБА_3, що мало місце 18.02.2011 року в с.Краснолюбецьке по вул.Виноградна, В-Олександрівського району Херсонської області.

Досліджені також в судовому засіданні і службові документи, якими підтверджується, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на день затримання ОСОБА_3 є працівниками ВВБ в Херсонській області СВБ ГУБОЗ МВС України та 18.02.2011року виконували свої службові обовязки по проведенню оперативно-розшукових заходів документування протиправної діяльності ОСОБА_3 по оперативно-розшуковій справі та за заявою ОСОБА_1 ( а.п.130-141 т.2),

Досліджені також в судовому засіданні і службові документи, якими підтверджується, що на момент затримання ОСОБА_3 був працівником правоохоронного органу ( а.п.204-217 т.1), а тому на момент затримання, достеменно знав про здійснення заходів оперативно-слідчих дій працівниками правоохоронних органів та усвідомлював про вчинення опору працівникам правоохоронного органу при виконанні ними своїх службових обовязків.

За таких обставин, невизнання вини ОСОБА_3у скоєнні опору працівникам ВВБ УМВС України при виконанні ними своїх функціональних обовязків, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту з метою ухилитись від відповідальності.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3, що справу порушено з порушенням вимог кримінального процесуального кодексу та йому про це не вручено копію постанови, що є порушенням ст. 98-2 КПК України (в редакції 1960 р.), що дана кримінальна справа порушена відносно нього є фальсифікацією, а причиною для порушення кримінальної справи стали неприязні відносини які склалися у нього з працівниками ВВБ у Херсонській області та потерпілим ОСОБА_1, суд до уваги не приймає, оскільки, як убачається із Постанови про порушення кримінальної справи за ч.2 ст.345 КК України від 22.02.2011 року (а.п.7-8 т.1 ) обвинувачений ОСОБА_3 отримав 21.03.2011 р., про що свідчить протокол вручення копії постанови про порушення кримінальної справи (а.п.10 т.1) в якому ОСОБА_3 особисто зазначив про свою незгоду с постановою, як такою що порушено передчасно, але разом з тим, в судовому порядку зазначену Постанову не оскаржив та вона набрала законної сили. Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 щодо відводу(самовідводу) прокурора Якимів С.Г. то таке питання ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду кримінального провадження не вирішувалось.

Згідно ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального ОСОБА_4. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи.

За таких обставин, суд вважає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у тому, що він умисно вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обовязків при наступних обставинах: так, 16.02.2011 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7, звернувся до ВВБ у Херсонській області СВБ ГУБОЗ МВС України з письмовою заявою відносно того, що заступник начальника В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3 незаконно вимагає у нього 1500 доларів США за повернення вилученого у нього автомобіля «Рено 25» та при наданні пояснення повідомив, що передача грошових коштів має відбутись 18.02.2011 р. у вечірній час за місцем його проживання, куди має приїхати ОСОБА_3 З метою перевірки обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 працівники ВВБ підполковник міліції ОСОБА_7, майор міліції ОСОБА_2, являючись згідно ч.1ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993р. № 3781-Х11, працівниками правоохоронного органу, разом з іншими виїхали за місцем проживання ОСОБА_1, з метою виконання своїх службових (функціональних) обовязків по проведенню оперативно-профілактичних заходів по документуванню протиправних дій ОСОБА_3 18.02.2011 року близько 19.00 годиниу приміщені лазні, розташованої у дворі будинку ОСОБА_1, заступник начальника відділу - начальник СВ В-Олександрівського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3, зловживаючи владою, шляхом обману отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 6000 грн. У подальшому ОСОБА_3, вийшов із приміщення лазні та через подвіря швидким кроком попрямував до свого автомобіля, який перебував біля будинку, в якому проживав ОСОБА_1 Двигун у автомобіля був увімкненому стані та у ньому перебував працівник Великоолександрівського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_8, який приїхав до домоволодіння потерпілого разом із ОСОБА_3 Вслід за ОСОБА_3, попрямували працівники ВВБ у Херсонській області ОСОБА_7, ОСОБА_2, слідчий прокуратури Херсонської області ОСОБА_9 та поняті. Працівники ВВБ у Херсонській області, з метою запобігання можливості ОСОБА_3 покинути місце події, оскільки двигун його автомобіля був увімкненому стані, застосували фізичне затримання ОСОБА_3- взяли його за руки. Будучи викритим у вчинені протиправних дій та усвідомлюючи, що у разі проведення огляду місця події будуть отримані докази його неправомірних дій, ОСОБА_3, умисно, з метою перешкоджання провести першочергові слідчі дії, вчинив опір працівникам правоохоронних органів, під час виконання ними службових обовязків. Так, під час затримання ОСОБА_3 почав вести себе агресивно і зухвало. На законні вимоги працівників ВВБ у Херсонській області ОСОБА_7 ОСОБА_2, слідчого Сосновського М.В., не чинити опору та вести себе спокійно не реагував, чинив активну фізичну протидію, яка виражалась у намаганні вирватись , триманні руками за паркан з метою перешкоджання проведення його освідування, огляду місця події та інших першочергових слідчих дій. Внаслідок здійснення ОСОБА_3, під час затримання, пручання - різких рухів тілом, при намаганні вирватись, ним правою рукою було заподіяно удар в обличчя ОСОБА_7 та ліктем руки в голову ОСОБА_2 Згідно висновку СМЕ від 30.03.2011 року №281 ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: забій головного мозку легкого ступеня, крововилив у мякі тканини лівої скроневої області голови, два садна в лівій надбрівній області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Згідно висновку СМЕ від 07.04.2011 р. №363 ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження в вигляді струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обовязків.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, данні про особу обвинуваченого ( на а.п.203-215, 224-232 т.2, а.п.110-112 т.4) характеристики, згідно яких позитивно характеризується, наявність на утриманні малолітньої дитини та відзнаки за відмінну участь в роботі що є обставиною, як вважає суд, яка помякшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, при цьому обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено, не визнання своєї вини, відсутність каяття, кримінальне правопорушення вчинене ним, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, вперше вчинив кримінальне правопорушення, а томувважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі, відповідно до санкції статті. Разом з тим, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості. За таких обставин, враховуючи, що з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло фактично пять років, то обвинувачений ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України (в редакції 2010 року) підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, але останній заперечував про застосування відносно нього строків давності та просив суд постановити виправдувальний вирок, тому суд відповідно до вимог ст.49 КК України, ухвалює вирок та звільняє обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст.74, п. 2 ч. 1 ст.49 КК України.

Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_7А.( а.п. 121-122 т.2, а.п. 8-9, 179-180 т.4) суд вважає залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_7, як потерпілий по справі та цивільний позивач не зявився в судове засідання без поважних причин та не підтримав в судовому засіданні належними та переконливими доказами позовні вимоги.

Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_1, та постановленням по даному епізоду виправдувального вироку за не доведенням винуватості обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, то суд вважає, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 (а.п.34, 36-38 т.3, а.п. 10, 181 т.4) залишити без розгляду.

Речові докази, що знаходяться в справі (а.п. 23-24 т.1), шкіряні перчатки, тампони зі змивами знищити, мобільний телефон «Нокія 6700-С-1»повернути власнику ОСОБА_3.

Речові докази, що знаходяться у справі (а.п.23 т.1),службове посвідчення ОСОБА_3 повернути до відділу кадрів Головного управління національної поліції України в Херсонській області.

Речові докази, що знаходяться у справі (а.п.23, 41 т.1),грошові кошти в сумі 6000 гривень та диктофон «Олімпус»повернути власнику ОСОБА_1.

Речові докази, що знаходяться в справі (а.п.57-58 т.1),компакт диски у кількості 2 шт. із записом огляду місця події та отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_1 від 18.02.2011 року залишити при матеріалах справи.

Процесуальні витрати по справі в сумі 158,00 гривень за проведення судово-медичної експертизи №363 від 07.04.2011 року відносно ОСОБА_2 та судово-медичної експертизи №281 від 30.03.2011 року(т.2 а.п.35-36), відносно ОСОБА_7, стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунальної Установи «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради.

В іншій частині процесуальні витрати в сумі 2513,88 гривень за проведення судових експертиз віднести за рахунок держави.

Постанову про накладення арешту на майно від 22 лютого 2011 року слідчого прокуратури Херсонської області (а.п.178 т.2), якою накладено арешт на все майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, скасувати.

Вилучене майно у ОСОБА_3, на яке накладено арешт, а саме: мобільний телефон бувший у використанні «NOKIA-6700» у сріблястому корпусі, 1400 доларів США, передані на зберіганні, згідно прибуткового ордеру №4 від 15.04.2011 року прокуратури Херсонської області (а.п.187-188 т.2) - повернути ОСОБА_3.

На підставі ст.5, ст. 49, ст.74 КК України, керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції Організації Обєднаних Націй проти корупції» від 21.02.2014 року, п.3 Примітки до ст.364 КК України , який набрав чинності 28.02.2014 року, на підставі ч.1 ст.5 КК України, (Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, помякшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності), кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, закрити у звязку з декриміналізацією.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим по предявленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.190 КК Україниівиправдати за недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.342 КК Україниу звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази, що знаходяться в справі (а.п. 23-24 т.1), шкіряні печатки, тампони зі змивами - знищити, мобільний телефон «Нокія 6700-С-1»повернути власнику ОСОБА_3.

Речові докази, що знаходяться у справі ( а.п.23, 41 т.1),грошові кошти в сумі 6000 гривень та диктофон «Олімпус»повернути власнику - ОСОБА_1.

Речові докази, що знаходяться в справі (т.1 а.п.57-58),компакт диски у кількості 2 штук із записом огляду місця події та отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_1 від 18.02.2011 року залишити при матеріалах справи.

Процесуальні витрати по справі в сумі 158,00 гривень за проведення судово-медичної експертизи №363 від 07.04.2011 року відносно ОСОБА_2 та судово-медичної експертизи №281 від 30.03.2011 року( а.п.35-36 т.2), відносно ОСОБА_7, стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунальної Установи «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради.

Цивільні позови у кримінальному провадженні заявлені ОСОБА_7А.( а.п. 121-122 т.2, а.п. 8-9, 179-180 т.4) та ОСОБА_1 (а.п.34, 36-38 т.3, а.п. 10, 181 т.4) залишити без розгляду.

Вилучене майно у ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон бувший у використанні «NOKIA-6700» у сріблястому корпусі, 1400 доларів США, передані на зберіганні, згідно прибуткового ордеру №4 від 15.04.2011 року (а.п.187-188 т.2)- повернути ОСОБА_3.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Херсонської області через Високопільський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручаєтьсяобвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

СуддяВ.М.Дригваль

Часті запитання

Який тип судового документу № 56574640 ?

Документ № 56574640 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 56574640 ?

Дата ухвалення - 21.03.2016

Яка форма судочинства по судовому документу № 56574640 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 56574640 ?

В Високопільський районний суд Херсонської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 56574640, Високопільський районний суд Херсонської області

Судове рішення № 56574640, Високопільський районний суд Херсонської області було прийнято 21.03.2016. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 56574640 відноситься до справи № 650/1743/13-к

Це рішення відноситься до справи № 650/1743/13-к. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 56511420

Наступний документ : 56903401

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Вирок № 56574640, 21.03.2016, Високопільський районний суд Херсонської області