Ухвала суду № 56573691, 15.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2016/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8-190/ФКВІП-07 від 24.05.2007 року у розмірі 319842,82 гривень та судових витрат по справі (а. с. 1-5).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року закрито провадження у справі, у звязку зі смертю відповідача (а. с. 110).

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права (а. с. 113-114).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

До правовідносин, які не допускають правонаступництва, належать ті, які випливають із захисту особистого немайнового права, а також ті, які нерозривно пов'язані з особою самого позивача.

Кредитні правовідносини допускають правонаступництво.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, під яким розуміється правонаступництво не лише в матеріальному, а і в процесуальному праві.

Погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 37 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Процесуальне правонаступництво застосовується лише щодо сторін або третіх осіб.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду про те, що оскільки позов предявлений до ОСОБА_2 після її смерті (ОСОБА_2 померла 13 січня 2010 року, а позов предявлений 27.08.2015 року), а відтак за життя боржниця не набула процесуальних прав і обовязків в межах цієї справи, що унеможливлює вирішення питання процесуального правонаступництва в розумінні ст. 37 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо виконання зобовязань за кредитним договором.

ОСОБА_2 померла 10 січня 2010 року, про що Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблений актовий запис № 280. ЇЇ спадкоємцем за законом є її чоловік ОСОБА_3

Статтями 1216, 1218 ЦК передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, в разі смерті боржника за зобовязаннями,які допускають правонаступництво в порядку спадкування, обовязки померлої особи переходять до іншої особи її спадкоємця, таким чином відбувається передбачена законом заміна боржника в зобовязанні.

Питання правонаступництва у справах про заміну боржника чи кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд вирішує з урахуванням змісту норм статей 1218, 1219, 1282 ЦК України, залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. При цьому суду необхідно посилатись на статті 1218, 1219 ЦК України як на підставу матеріального правонаступництва, оскільки позов стосується майнових зобовязань, які переходять на спадкоємців.

Правонаступництво у спорах про заміну боржника чи кредитора у зобов'язанні ґрунтується також на нормах ст. 1282 ЦК України, відповідно до змісту якої спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво. Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне - заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, означає зміну персонального складу учасників спору. Правонаступництво, в розумінні статей 1218, 1219, 1282 ЦК України, можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд не з'ясував усіх обставин, що мають процесуальне значення для прийняття рішення про закриття провадження у справі та дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст. ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_4