Рішення № 56573644, 21.03.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7957/15-ц

Провадження № 2/591/322/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

при секретарі Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання недостовірними та такими що ганьблять честь і гідність відомостей, поширених відповідачем в усних висловлюваннях 26.07.2015 року та про зобовязання відповідача у присутності ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію;

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала тим, що ОСОБА_2 26 липня 2015 року в будинку за місцем свого проживання вийшла зі своє квартири в коридор і на ґрунті неприязного відношення голосно висловилась в адресу позивача, що остання відправила на той світ бабу чоловіка ОСОБА_4, батька чоловіка ОСОБА_5, посадила свого чоловіка ОСОБА_6, а потім і його відправила на той світ. Ті самі висловлювання відповідач викрикувала на адресу позивача і на вулиці біля підїзду будинку, де її чули інші сторонні особи, зокрема сусідка з квартири № 81 ОСОБА_3. Позивач вказує, що дані висловлювання містять інформацію, яка не відповідає дійсності, ганьбить честь і гідність позивача як порядної людини. Позивач зазначає, що вона не має відношення до захворювань та смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що підтверджується медичною документацією, висновками експертиз, вироком суду.

Позивач вважає, що відповідач поширює серед невизначеного кола осіб недостовірну інформація про причетність позивача до захворювань та смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, і посилаючись на ст.ст. 21, 28, 32 Конституції України, ст.ст. 272, 275, 297, 299 ЦК України, звертається до суду із позовом про захист честі і гідності.

Вважає, що інформація, поширена відносно неї відповідачем має характер наклепу, ця інформація не є оціночним судженням, а тому підлягає спростуванню.

Просить суд визнати недостовірними та такими що ганьблять честь і гідність відомості, поширені ОСОБА_2 в усних висловлюваннях 26.07.2015 року в коридорі будинку та біля підїзду будинку № 6 по вул. 3-й Парковий проїзд в м. Суми та про зобовязання відповідача у присутності ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію про те, що позивач відправила на той світ бабу чоловіка ОСОБА_4, батька чоловіка ОСОБА_5, посадила свого чоловіка ОСОБА_6, а потім і його відправила на той світ. Зобовязати ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_3 спростувати вказану вище на достовірну інформацію про позивача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, пояснила, що вона нічого не говорила на адресу позивача, а це позивач не дає їй спокою після того, як відповідач скасувала свій заповіт на квартиру, який вона раніше склала на імя ОСОБА_1 Скасувала вона його в звязку з тим, що ОСОБА_1 не виконувала те, про що вони домовились.

Відповідач пояснила, що 26 липня 2015 року її взагалі не було весь день вдома з 7 до 22 години, так як вона була на поминках на 9-й день у сусідів, і повернулась додому лише пізно ввечері. Просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Зі змісту ч. 1 ст. 11 ЦПК України вбачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, членів своєї сімї, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ст. 30 Закону України «Про інформацію», - ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. При цьому, оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Слід зазначити про те, що право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Так, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст.10 Конвенції захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Так, з пояснень позивача вбачається, що інформація щодо неї була нібито поширена відповідачем 26 липня 2015 року в коридорі будинку та біля підїзду будинку №6 по вул. 3-й Парковий проїзд в м. Суми у присутності ОСОБА_3

Однак в судовому засіданні була в якості свідка опитана ОСОБА_3, яка повідомила суду, що вона не чула від ОСОБА_2 жодних образливих висловлювань в адресу ОСОБА_1

Свідок повідомила, що влітку 2015 року, в який день і місяць не памятає, ввечері близько 19 години вона йшла з дачі, пройшла мимо лавочки і пішла додому. Чула, що ОСОБА_1 запитувала ОСОБА_2 «Ти впевнена?», а остання відповіла їй «Так», після чого ОСОБА_1 сказала, що буде судитись.

З якого приводу йшла ця розмова, і в який день і місяць це відбувалось, свідок не памятає.

На уточнююче питання суду свідок ОСОБА_3 повідомила, що у її присутності ОСОБА_2 не висловлювалась якимось чином образливо в адресу ОСОБА_1

Крім того, допитані в суді свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що ОСОБА_2 є їх сусідкою, 26 липня 2015 року була неділя, і ОСОБА_2 весь день провела з ними, оскільки вони просили її, щоб вона почитала молитви на кладовищі на поминках 9-й день після смерті матері ОСОБА_8 ОСОБА_9, яка померла 18 липня 2015 року та надали суду копію свідоцтва про смерть (а.с.41). Зранку вони поїхали на кладовище, потім повернулись на хіммістечко на дачу і там поминали, бо вдома в квартирі була спека. Додому повернулись пізно ввечері після 22 години. ОСОБА_2 вони проводили до самої ї квартири, заносили їй сумки, а потім ще ОСОБА_7 заміряла їй тиск та заварювала траву. При цьому ОСОБА_1 вони не зустрічали і в її адресу ОСОБА_2 взагалі нічого не висказувала.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не доведено факт поширення про неї відповідачем недостовірної інформації, і не надано доказів поширення цієї інформації серед інших осіб.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст. ст. 3, 11-16, 269, 270, 271, 275, 280 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірними та такими що ганьблять честь і гідність відомостей, поширених відповідачем в усних висловлюваннях 26.07.2015 року та про зобовязання відповідача у присутності ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено в пятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Г.В.Кривцова