Рішення № 56573426, 26.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/39/16

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Плавич Н.Д. суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.

при секретарі Коноваленко Х.В.

у відкритому судовому засіданні у присутності ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_2, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.10.2015р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння з господарськими спорудами спільним сумісним майном подружжя, визнання права власності на ? частину домоволодіння з господарськими спорудами, -

ВСТАНОВИЛА:

позивач ОСОБА_3 в жовтні 2015р. звернулася до Роздільнянського районного суду Одеської області до відповідача, ОСОБА_2 з позовом про поділ спільного сумісного майна, визнання за нею права власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.10.1996р. по 16.07.2014р., шлюб було розірвано на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.07.2014р.

Після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_3 змінила прізвище на «ОСОБА_3.», що підтверджується копією паспорта, яка приєднана до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти на підставі договору купівлі - продажу від 24.10.2006р., який посвідчений нотаріусом, вони разом з чоловіком придбали житловий будинок з господарськими спорудами за вказаною вище адресою.

Угода була укладена на ім'я відповідача, її чоловіка, ОСОБА_2

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила визнати що спірне нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя, визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1.

Відповідач позов не визнав, посилається на те, що спірне нерухоме майно є його особистою власністю, було придбано за його особисті кошти в той час, коли сторони припинили свої стосунки як подружжя.

Рішенням суду першої інстанції від 13.10.2015р. позовні вимоги позивача ОСОБА_3 задоволені.

Суд визнав житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, який складається з: «А» вітальні площею 37,90кв.м, житлової площею 9,90кв.м, передньої площею 3,50кв.м, санвузла площею 2,00кв.м, всього загальною площею 52,60кв.м, в тому числі житловою 47,10кв.м.(а.с.135-136).

В апеляційній скарзі апелянт, відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування своєї скарги посилається на те, що спірний житловий будинок є його особистим майном, крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що після припинення стосунків між подружжям він перебудував будинок, добудував частину приміщень, всі добудови і прибудови не прийняті в експлуатацію, суд фактично розділив будинок, який не прийнятий в експлуатацію у встановленому законом порядку.

В апеляційному суді відповідач доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач доводи апеляційної скарги не визнала, вважає рішення законним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи скаргами, заперечення на неї, оглянувши технічні паспорта на спірний будинок, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

По матеріалам справи встановлено, що сторони по справі колишні подружжя, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.10.1996р. по 16.07.2014р., шлюб було розірвано на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.07.2014р.

На підставі договору купівлі - продажу від 24.10.2006р., який посвідчений нотаріусом, на ім'я відповідача (покупець) був придбаний житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1(а.с.38). Право власності відповідача на вказаний об'єкт нерухомості зареєстрований у встановленому законом порядку.(а.с.38-39,48 ).

В договорі купівлі - продажу ( п.3) зазначено, що відчужуваний житловий будинок має розмір жилої площі 46,10кв.м. Загальна площа його становить 46,10кв.м(а.с.38-39).

Відповідно до плану на липень 2006р. ( рік укладання договору купівлі - продажу) спірний житловий будинок складався з: приміщення 1-1 площею 27,90кв.м., 1-2 площею 9,90кв.м, 1-3 площею 8,50кв.м(а.с.51).

При задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_3 суд першої інстанції прийняв до уваги технічний паспорт житлового будинку з господарськими спорудами який складається з: вітальні площею 27,90кв.м, житлової площа 9,90кв.м, житлової площа 8,30 кв.м, санвузол площа 2,00кв.м, веранда площа 19,20кв.м, всього під лі. «А» загальною площею 70,80кв.м, основною площею 46,10кв.м, допоміжні приміщення 24,70кв.м, самовільно збудована та перебудована площа 24,70кв.м.

Таким чином, суд першої інстанції визнав спільним сумісним майном колишніх подружжя перебудований та добудований об'єкт нерухомості.

У відповідності з вимогами ч2ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

У відповідності з вимогами п.п.3,4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012р. « Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України ( Про правовий режим самочинного будівництва» роз'яснюється, що визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку , будівлі, споруди іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані ( будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

При розгляді справи встановлено, що відповідач є власником спірного домоволодіння з господарськими спорудами на підставі договору купівлі - продажу від 24.10.2006р. На час укладання угоди об'єкт нерухомості мав розмір жилої площі 46,10кв.м., загальна площа його також складала 46,10кв.м(а.с.38-39).

Суд визнав спільним сумісним майном подружжя житловий будинок з господарськими спорудами, який був частково добудований і перебудований, за даними технічного паспорту на спірний будинок до будинку добудовані веранда, санвузол. В експлікації до технічного паспорта вказано, що площа самовільно збудована та переобладна становить 24,70кв.м ( а.с.68).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, в апеляційному суді відповідач не надав докази тому, що добудови та переобладнання в будинку були ним здійснені з дозвілом на проведення будівельних робіт, з затвердженням проектної документації.

Суд не вправі був вирішувати питання про визнання перебудованого без належно затвердженої документації об'єкта нерухомості спільним сумісним майном подружжя, вирішувати про поділ цього нерухомого майна, враховуючи, що це нерухоме майно перебудовано, добудовано і ці переобладнання та добудови не прийняті в експлуатацію.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що місцевий суд прийняв рішення про визнання за позивачем права власності на ? частину спірного житлового будинку, частка відповідача у спільній сумісній власності подружжя судом не визначена.

З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, по справі ухвалюється нове рішення про відмову позивачу в позові.

Після прийняття до експлуатації у встановленому законом порядку всіх самочинних прибудов, що проведені у спірному будинку, сторони по справі не позбавлені права звернутися до суду за захистом своїх прав в питаннях про поділ майна колишніх подружжя.

Керуючись ст.ст. 303,307 ч1п 2, 309ч1п.п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.10.2015р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння з господарськими спорудами спільним сумісним майном подружжя, визнання права власності на ? частину домоволодіння з господарськими спорудами скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнання права власності на ? домоволодіння з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська