Рішення № 56572703, 07.05.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/2807/15-ц

Провадження № 2/520/2539/15

Заочне Рішення

іменем України

07 травня 2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі Кудіновій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Ньюз Тревел", треті особи: ФОП ОСОБА_2, ПАТ БАНК "Контракт", про розірвання договору та відшкодування збитків внаслідок не виконання умов договору,

встановив:

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, за текстом якого посилаючись на укладення між сторонами договору про надання послуг та невиконання відповідачем його зобовязань за таким договором, понесені позивачем у звязку з тим збитки та моральні страждання, просив суд розірвати зазначений договір, стягнути з відповідача компенсацію збитків в розмірі 43925,00 та моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн.

Одночасно з тим позивач вказував на понесені ним витрати на правову допомогу та просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію таких витрат в розмірі 10000,00 грн.

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач в судове засідання не зявився, жодних заяв або клопотань не подав.

Зясувавши, що неявка відповідача без повідомлення суду її поважних причин є повторною, суд, враховуючи думку представника позивача та керуючись ч.4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення у справі.

З наданих до суду доказів та письмових пояснень встановлено наступні фактичні та юридичні обставини справи:

Між ТОВ Ньюз Тревел, ліцензія АЕ №272569 від 30 жовтня 2013 року на здійснення тур операторської діяльності, виданої Державною Туристичною Адміністрацією, (Гарантія виконання зобовязання № 1162/10-Г від 28 жовтня 2010 року видана ВАТ Торговельно-фінансовим банком Контракт), від імені та за дорученням якого на підставі Агентського договору № 0522/4 від 22.05.2014 Турагент в особі ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1, в інтересах громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, уклали договір на туристичне обслуговування № 285631 від 27 грудня 2014 року (копія долучена до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2.2. договору третя особа без самостійних вимог за встановлену плату, відповідно до замовлення позивача зобовязується забезпечити бронювання та надання позивачу комплексу послуг, а позивач зобовязується на умовах цього договору прийняти та оплатити третій особі без самостійних вимог вартість замовленого Турпродукту. Всі грошові кошти, що надходять на рахунок третьої особи без самостійних вимог від позивача, з подальшим перерахуванням їх на рахунок відповідача, належать виключно відповідачу та його партнерам, і довірені третій особі без самостійних вимог лише до повного розрахунку за надані послуги. Як зазначено в Додатку №1 до договору, копія якого також долучена до матеріалів справи, позивач разом із сімєю повинен був відправитись до Об'єднаних Арабських Еміратів, міста Дубай та перебувати там на відпочинку з 20.01.2015 по 27.01.2015 р.

Відповідно до п. 4.1. договору: загальна вартість туристичних послуг (Туристичного продукту) становить 50 600 (пятдесят тисяч шістсот) гривень.

Відповідно до пояснень позивача та квитанції до прибуткового касового ордеру № 56 від 27.12.2014 р.(копія якої долучена до матеріалів справи) позивачем з його боку були виконані всі умови договору та внесено 100% передоплату за вказані послуги.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про захист прав споживачів: виконавець, в нашому випадку це відповідач, - субєкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. П. 17 тієї ж ст. 1 дає нам визначення поняття послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи не матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Натомість відповідач, в супереч взятим на себе обовязкам, у погоджені між сторонами строки до виконання договору не приступив, чим порушив його умови.

Виявивши таку недобросовісність зі сторони відповідача позивач 05.02.2015 року звернувся до ФОП ОСОБА_3, про повернення 50 600 (пятдесят тисяч шістсот) гривень, що були сплачені позивачем за вказані послуги, та на таку заяву він отримав відповідь про те, що з 16.01.2015 р. відповідач припиняє відправлення туристів на відпочинок (копії документів долучені до матеріалів справи додаються).

В подальшому відповідачем, за наслідками проведення з ним перемов позивачем, на користь позивача було повернуто кошти в розмірі 6675,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6.1. Договору У випадку порушення своїх зобовязань за договором однією із сторін, сторона, що порушила свої зобовязання, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 23 ЗУ Про захист прав споживачів у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги).

З викладених вище фактичних обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, склались відносини, які являють собою відносини з надання відплатних послуг, які врегульовані главою 63 ЦК України, а також ЗУ Про захист прав споживачів.

Так, за договором про надання послуг (ст. 901 ЦК України) одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязузться оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання, зокрема застосування таких положень відноситься і до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У звязку з тим що між сторонами не може бути досягнута домовленість та враховуючи положення п.1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції і відповідно до закону: звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав, у позивача не має іншого виходу, крім як звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Як зазначено у ст. 10 того ж закону споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобовязання за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Кореспондуючі положення містить ч.2 ст. 651 ЦК України, відповідно до яких договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ч.5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розірвання укладеного між сторонами договору та стягнення з відповідача на користь позивача збитків, понесених таким позивачем, в загальному розмірі 43925,00 грн.

Відповідно до положення ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначення моральної шкоди міститься у положенні ст. 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги посилання позивача на те, що в наслідок невиконання відповідачем договору з надання послуг йому було завдано моральних страждань, які виразилися у переживаннях з приводу того, що відповідач не збирається виконувати взяті на себе зобовязання, у думках про те, що значна сума коштів фактично втрачена, які постійно порушували життєвий спокій позивача, у почутті сорому перед членами його родини та погіршенні родинних стосунків, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації спричиненої моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., що у сукупності з задоволенням судом інших вимог позовної заяви, за переконанням суду, є достатньою сатисфакцією моральної шкоди позивача.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення у справі, зобовязаний розподілити між сторонами понесені ними судові витрати пропорційно, відповідно до задоволеної частини вимог. Розподілу підлягають тільки документально підтверджені витрати.

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України, досудових витрат належать витрати по сплаті судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до положень ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 439,25 грн. за розгляд судом майнових вимог (п .1.1 ч.2 ст.4 Закону України Про Судовий збір) та 243,60 грн. за розгляд судом вимог про відшкодування моральної шкоди (п. 1.6 ч.2 ст.4 Закону України Про Судовий збір).

Разом з тим з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені таким позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 5472,15 грн, що випливає з обгрунтованої позивачем суми 10000,00 грн., яка відповідно до договору про надання правової допомоги та прибуткового касового ордеру №1 від 11.02.2015 року була сплачена позивачем на користь адвоката ОСОБА_6, та частини задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 74, 79, 88, 169, 208-209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 525, 526, 530. 610, 611, 626, 651, 653, 901, 906, 1167, суд, ст.ст. 1, 22, 23 Про захист прав споживачів, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Ньюз Тревел", треті особи: ФОП ОСОБА_2, ПАТ БАНК "Контракт", про розірвання договору та відшкодування збитків внаслідок не виконання умов договору задовольнити частково.

Розірвати Договір на туристичне обслуговування № 285631 від. 27.12.2014 р. що укладено між ТОВ Ньюз Тревел, ліцензія АЕ №272569 від 30 жовтня 2013 року на здійснення туроператорської діяльності, виданої Державною Туристичною Адміністрацією, (Гарантія виконання зобовязання № 1162/10-Г від 28 жовтня 2010 року видана ВАТ Торговельно-фінансовим банком Контракт) та ОСОБА_1.

Стягнути з ТОВ Ньюз Тревел, ліцензія АЕ №272569 від 30 жовтня 2013 року на здійснення туроператорської діяльності, виданої Державною Туристичною Адміністрацією, (Гарантія виконання зобовязання № 1162/10-Г від 28 жовтня 2010 року видана ВАТ Торговельно-фінансовим банком Контракт) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 43925,00 гривень.

Стягнути з ТОВ Ньюз Тревел, ліцензія АЕ №272569 від 30 жовтня 2013 року на здійснення туроператорської діяльності, виданої Державною Туристичною Адміністрацією, на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ Ньюз Тревел ліцензія АЕ №272569 від 30 жовтня 2013 року на здійснення туроператорської діяльності, виданої Державною Туристичною Адміністрацією (Гарантія виконання зобовязання № 1162/10-Г від 28 жовтня 2010 року видана ВАТ Торговельно-фінансовим банком Контракт) на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат в розмірі 5472,15 гривень.

Стягнути з ТОВ Ньюз Тревел ліцензія АЕ №272569 від 30 жовтня 2013 року на здійснення туроператорської діяльності, виданої Державною Туристичною Адміністрацією (Гарантія виконання зобовязання № 1162/10-Г від 28 жовтня 2010 року видана ВАТ Торговельно-фінансовим банком Контракт) на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 682,85 грн.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров