Рішення № 56572568, 18.03.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/16674/15-ц

Провадження № 2/520/620/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М..,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та просив суд ухвалити рішення, яким: витребувати майно з чужого незаконного володіння, а саме: зобовязати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєстрація: проспект Маршала Жукова, буд. 79, корпус А, кВ. 3 м. Одеса повернути (передати) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, реєстрація: АДРЕСА_1, автомобіль Mazda CX7 номер кузова НОМЕР_3, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєстрація: проспект Маршала Жукова, буд. 79, корпус А, кВ. 3 м. Одеса, в якості відшкодування збитків грошові кошти в сумі 10000 дол. США що еквівалентно 238846 гривень.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 11 травня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір № 1, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобовязання здійснювати платежі загальною сумою 36347 дол. США замість нього по кредитному договору № НОМЕР_5 від 11 червня 2007 року, а той в свою чергу зобовязався передати відповідачу в володіння та користування автомобіль марки Mazda CX7 номер кузова НОМЕР_3, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4.

Позивач стверджує, що він виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання за вищевказаним договором, а саме передав спірний автомобіль відповідачу, однак останній умови договору не виконує, тобто не здійснив жодного платежу по кредитному договору, а також відмовився повернути автомобіль.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_4 позов підтримала, надавши суду письмові пояснення.

Представник третьої особи ПАТ «УкрСиббанк» у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 18 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11171682000, відповідно до умов якого Банк зобовязався надати Позичальнику, а Позичальник зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 49950 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж дня 18 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого останній передав в заставу Банку автомобіль марки Mazda CX7 номер кузова НОМЕР_3, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4, що належав йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВНС № 044527 зареєстрований РЕВ -2 ДАІ м. Одеси, УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Пунктом 2.3.4. Договору застави встановлено, що без попередньої письмової згоди Заставодержателя не здійснювати наступної застави, дій, повязаних зі зміною права власності на предмет застави, а також дій, повязаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава.

Згідно зі ст. 585 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

У відповідності зі ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченого виконання, а у випадках, передбачених законом чи договором,- неустойку, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Інші особи, що не є заставодержателями мають право задовольнити вимоги за рахунок застави, якщо вартість застави перевищує заборгованість заставодержателя та в інших випадках.

Проте, не зважаючи на вищевказаний пункт Договору застави, 11 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір № 1, відповідно до умов якого останній зобовязався здійснювати за ОСОБА_1 платежі за Договором кредиту № 11171682000 від 18 червня 2007 року на придбання автомобіля Mazda CX7, на протязі 10 днів з моменту підписання даного договору, власник зобовязується видати ОСОБА_6 довіреність на управління автомобілем марки Mazda CX7 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію ВНС044527, видане 16.06.2007 року в Одеській області від червня 2007 року, та передати автомобіль у власність та користування ОСОБА_6 з наступною перереєстрацією автомобіля на імя ОСОБА_2

В пункті 4 вказаного договору, сторони домовились, що залишкова сума погашення кредиту за Договором № 11171682000 від 18 червня 2007 року складає 36347 дол. США.

Пунктом 8 договору передбачено, що у випадку прострочення за платежами кредитного договору більше 3-х місяців автомобіль переходить ОСОБА_1 без будь-яких відшкодувань.

Аналізуючи вказаний договір, що був укладений між сторонами, суд вважає, що такий договір є нікчемним та не відповідає вимогам закону, так як ОСОБА_1 не мав повноважень, необхідних для його укладання, а ПАТ "УкрСиббанк" взагалі про існування зазначеного договору повідомлено не було та згоди на його укладання не надавало, що суперечить вимогам договору застави транспортного засобу від 18.06.2007 року.

Разом з тим слід зазначити, що 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах та договорах забезпечення, зокрема і за Договором про надання споживчого кредиту № 11171682000 від 18.06.2007 року укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

Даючи оцінку Договору № 1 суд зазначає, що вказаний договір фактично призводить до зміни боржника у зобовязанні за Договором кредиту № 11171682000 від 18 червня 2007 року, а саме з ОСОБА_1 на ОСОБА_2.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Представник ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомила, що жодної згоди на заміну боржника ні АТ «УкрСиббанк», ні тим більше АТ «Дельта Банк» не давали, тому в даному випадку має місце порушення прав кредитора.

Крім того ст.. 521 ЦК України встановлено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положеньстатті 513цього Кодексу.

Так ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що договір № 1, укладений між сторонами, є нікчемним правочином, оскільки суперечить вимогам закону, а саме його не було посвідчено нотаріально.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК України разінедодержаннясторонамивимогизаконупро нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1ст. 236 ЦК Українинікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідност. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на норми ст. 387 ЦК України якою передбачено, що власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним.

Суд погоджується з твердженнями позивача у цій частині та вважає, що спірний автомобіль опинився в користуванні відповідача без будь-якої законної підстави, хоча і був переданий позивачем добровільно.

При цьому суд враховує, що позивач діяв недобросовісно, та знаючи про те, що будь-які дії щодо спірного автомобіля без дозволу заставодержателя заборонені, згоди банку не отримав, заходів для збереження предмету застави не вжив, а навпаки, навмисно, передав заставний автомобіль сторонній особі та, більш того, зобов'язався видати відповідачеві довіреність на право керування та користування.

Разом з тим, суду приходиться враховувати наявний в матеріалах справи висновок по факту заяви про кримінальне правопорушення від 21.11.2014 року, яким встановлено, що спірний автомобіль у позивача відсутній.

Що стосується вимоги про відшкодування збитків, суд зазначає, що вказана вимога є недоведеною та необґрунтованою так як не зрозуміло, з чого виходив позивач визначаючи суму збитків в такому розмірі.

Більш того, у судовому засіданні представник позивача взагалі не зміг пояснити, про які 10 000 доларів США йде мова, з чим пов'язані збитки, нанесені позивачеві, тощо.

Згідност. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи

Частиною 1статті 58 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Відповідно до ч. 2ст. 59 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогамистатті 60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В п.27Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"розяснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно дост.1 Цивільного процесуального кодексу Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини першоїст.11 Цивільного процесуального кодексу Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.638,639,1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,15,59-61,88,212-215,218,223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль Mazda CX7 номер кузова НОМЕР_3, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4.

В решті позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Куриленко О. М.