Рішення № 56571980, 16.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7879/15-ц 16.03.2016 16.03.2016 16.03.2016

Провадження №22-ц/784/306/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Буренкової К.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання: Гордійчук С.С.,

за участі: ОСОБА_1 - представника позивача за первісним позовом, Кіян О.В. - представника ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості за договором поставки товару із урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних та зустрічним позовом ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до ОСОБА_3, селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості за договором поставки товару із урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних.

В обгрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що 18 лютого 2011 року між селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» (далі - СФГ «Волощакевич») та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» був укладений договір поставки №К-4/19, згідно умов якого постачальник (СФГ «Волощакевич») зобов'язався поставити відповідачу в жовтні 2011 року 259320 т пшениці (А2 кл.) на загальну суму 466776 грн., а останній зобов'язався здійснити приймання товару та його оплату. Позивач зазначав, що СФГ «Волощакевич» свої зобов'язання за вказаним договором виконало в повному обсязі та належним чином.

Проте, відповідач не в повному обсязі оплатив вартість вказаного товару. У зв'язку з чим заборгованість відповідача на користь СФГ «Волощакевич» становить 105 000 грн.

ОСОБА_3 також зазначав, що відповідно до умов договору поставки відповідач повинен сплатити СВГ «Волощакевич» пеню в розмірі 8053 грн. за прострочення зобов'язань по оплаті товару, а також відповідно до ст. 625 ЦК України збитки від інфляції за період з листопада 2011 року по серпень 2015 року в розмірі 77255 грн. 25 коп. та 3% річних з 08 листопада 2011 року по 28 вересня 2015 року, що складає 12263 грн. 42 коп.

Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що 08 вересня 2015 року між ним та СФГ «Волощакевич» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого він набув право вимоги за вказаним договором поставки товару.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_3 просив стягнути на його користь із відповідача заборгованість за договором поставки товару в розмірі 202572 грн.

В листопаді 2015 року ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, СФГ «Волощакевич» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» в зустрічному позові посилався на те, що вказаний договір укладено сторонами з порушенням вимог ст. ст.514, 516, 519 ЦК України. Крім цього, на момент укладення договору про відступлення права вимоги були припинені зобов'язання за договором поставки продукції, укладеним між ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» та СФГ «Волощакевич».

Посилаючись на наведене та положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» просило про задоволення зустрічного позову та стягнення із СФГ «Волощакевич» і ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_3 заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 182255 грн. 25 коп., 3% річних за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 12263 грн. 42 коп., пеню у розмірі 8053,36 грн. та 2025 грн. 72 коп. судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до ОСОБА_3, СФГ «Волощакевич» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, наявним у ній доказам та положенням матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» та задовольняючи первісний позов ОСОБА_3, суд керувався тим, що оспорюваний договір відступлення права вимоги укладено з додержанням вимог закону.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не відповідає положенням цивільного та цивільного процесуального права.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, то новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2011 року між СФГ «Волощакевич» та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» був укладений договір поставки №К-4/19 на строк до 31 грудня 2011 року, згідно умов якого СФГ «Волощакевич» як постачальник зобов'язався поставити відповідачу в жовтні 2011 року 259320 т пшениці (А2 кл.) на загальну суму 466776 грн., а останній - здійснити приймання товару та його оплату.

Судом встановлено, що СФГ «Волощакевич» свої зобов'язання за вказаним договором виконало в повному обсязі та належним чином, а відповідач оплату вказаного товару в повному обсязі не здійснив (а.с. 8 - 10).

Згідно п.10.5 цього договору жодна зі сторін не може передати права та обов'язки за даним договором третім особам за виключенням законних правонаступників.

Всупереч вказаним умовам договору поставки 08 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та СФГ «Волощакевич» було укладено договір відступлення права вимоги за вказаним договором поставки (а.с.6). Тобто, між ОСОБА_3 та СФГ «Волощакевич» було укладено договір, який суперечить п. 10.5 договору поставки .

В матеріалах справи відсутні докази щодо згоди ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» на укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги. Наявна у справі копія повідомлення СФГ «Волощакевич» від 17 вересня 2015 року на адресу ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» свідчить, що на укладення вказаної угоди останнє згоди не давало, оскільки повідомлення було направлено йому після її укладення оспорюваного договору (а.с.7).

Наведені обставини свідчать, що оспорювана угода про відступлення права вимоги укладена між СФГ «Волощакевич» і ОСОБА_3 всупереч п. 10.5 договору поставки та по закінченню строку його дії, а також без згоди ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», що суперечить ч.1 ст. 516 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги укладено між ОСОБА_3 і СФГ «Волощакевич» з порушенням умов п.10.5 договору поставки від 18 лютого 2011 року, без згоди ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» як покупця товару і по закінченню дії договору поставки, що відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

Оскільки договір відступлення права вимоги є недійсним, то у ОСОБА_3 не має права вимоги щодо стягнення із ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» заборгованості за договором поставки товару, укладеним 18 лютого 2011 року між останнім та СФГ «Волощакевич».

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, не дав належної правової оцінки доказам, які надали сторони, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, наявним у ній доказам і положенням матеріального та процесуального права, що відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦК України є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення, яким слід задовольнити зустрічний позов ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», а в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» із СФГ «Волощакевич» та ОСОБА_3 слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову та апеляційної скарги в розмірі по 2393 грн. з кожного.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва суду від 22 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Зустрічний позов ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до ОСОБА_3, селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 08 вересня 2015 року між селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» і ОСОБА_3.

В позові ОСОБА_3 до ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості за договором поставки товару із урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних відмовити.

Стягнути на користь ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» із ОСОБА_3 та селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» по 2393 (дві тисячі триста дев'яносто три) грн. з кожного витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову та апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: К.О. Буренкова

Судді : Т.В. Крамаренко

О. О. Ямкова