Ухвала суду № 56571434, 18.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/49/16-ц Провадження № 22-ц/772/1034/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 5Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Чорного В.І.,

суддів: Медвецького С.К., Чуприни В.О.

при секретарі: Маркевич Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року провадження у справі зупинено на підставі п. 4 ст. 201 ЦПК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаюється на те, що зупинення провадження у справі позбавляє його законного права на розпорядження житловим приміщенням, право на яке він набув на законних підставах, що є порушенням його прав. Вказує, що будь-який результат розгляду справи, на яку посилається суд в ухвалі, не має порушувати його прав, а тому просив зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи клопотання відповідача ОСОБА_3 та псстановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції послався на вимоги п. 4 ст. 201 ЦПК України щодо обовязку суду зупинити провадження у справі та виходив з доцільності такої дії у звязку з тим, що предметом даного позову є виселення з нерухомого майна, яке було реалізовано через державну виконавчу службу, а на даний час в суді вирішується питання щодо правомірності дій державного виконавця щодо реалізації квартири, яке має істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду виходячи з наступного.

Як визначено у п. 4 ст. 201 ЦПК України суд зобовязаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п.4 ч.1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 201 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Отже, на думку колегії, на момент винесення оскаржуваної ухвали у суду не було достатніх підстав для зупинення провадження у справі, оскільки в своїй ухвалі суд першої інстанції не навів достатніх підстав того, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, так як наявність в суді іншої справи про вирішення питання щодо правомірності дій державного виконавця не є тією підставою, з якою повязується неможливість розгляду справи про виселення, тому у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України її слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_4

Судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_6

З оригіналом вірно: