Ухвала суду № 56570497, 17.03.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Бреславського О. Г., Чупікової В. В.

секретар Окармус О. М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2016 року,

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в подальшому позовні вимоги було уточнено.

Зазначала, що між нею та відповідачем 10 серпня 2010 року був укладений договір позики, згідно умов якого вона надала відповідачу грошові кошти у сумі 40 000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 30 грудня 2010 року.

Посилаючись на невиконання умов договору та неповернення коштів, просила стягнути з відповідача гривневий еквівалент спірної суми - 319 720 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10 серпня 2010 року в розмірі 319 720 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

У справі встановлено, що 10 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено письмовий договір позики, згідно з умовами якого

позивачка надала відповідачу грошові кошти у сумі 40 000 доларів США, які

відповідач зобов'язався повернути до 30 грудня 2010 року.

Це стверджується копією договору (а.с. 5-6).

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Підписавши договір позики, відповідач ствердив факт передачі йому грошових коштів у сумі 40 000 доларів США та погодився із викладеними умовами договору.

Встановивши, що відповідач не виконав умови договору на те повернув суму позики, суд першої інстанції у межах заявлених вимог стягнув з відповідача суму позики у гривневому еквіваленті, що відповідає нормі ст. 533 ЦК України.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не отримував у позивачки коштів спростовується змістом договору позики.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір позики, укладений між сторонами не визнаний судом недійсним.

З огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники, не можуть заявляти в суді тотожний позов.

Установлені судовим рішенням, що набрало законної сили, обставини, зокрема й у цивільній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж особи або особа, щодо якої або яких встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 10 серпня 2010 року відмовлено.

Також рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 травня 2015 року, у задоволенні позову вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

Судами при розгляді зазначених справ було встановлено безпідставність доводів ОСОБА_3 про неукладення та недійсність договору позики від 10 серпня 2010 року та про отримання відповідачем позики у розмірі 40 000 доларів США.

Тому доводи апеляційної скарги про неотримання відповідної суми позики, безгрошовість договору позики, відсутність сторони договору є необґрунтованими.

Крім того, згідно із ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами запису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно доводи відповідача про те, що суд не взяв до уваги його показання як свідка про неотримання позики від позивачки не заслуговують на увагу.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: О. Г. Бреславський

В. В. Чупікова