Рішення № 56569810, 21.03.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/240/16-ц

Провадження № 2/644/789/16

21.03.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Ілові А.В.,

За участю позивача ОСОБА_1,

Відповідача ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму квартири, виселення, стягнення орендної плати, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано до суду відповідний позов. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є власником квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1. 25.12.2013 року через агенцію він уклав договір найму даної квартири з відповідачем ОСОБА_2 строком на 1 рік до 25.12.2014 року із сплатою орендної плати по 800 грн щомісяця, але пізніше в квартирі зявилась та почала проживати ще його донька. В червні 2014 року коли він приїхав до м.Харкова то дізнався, що відповідач не сплачує орендну плату. Через декілька днів в червні 2014 року відповідач сплатив йому в рахунок орендної плати 1200 гривень, пояснюючі це відсутністю роботи, коштів, просив почекати. В грудні 2014 року коли позивач приїхав вдруге до м.Харкова відповідачем було сплачено йому 2000 гривень. Домовились, що залишок орендної плати відповідач погасить повністю в лютому, загальна сума заборгованості за оренду в 2014 році склала 4800 гривень. В лютому 2015 року коли він знову приїхав до м.Харкова відповідач оплачувати орендну плату взагалі відмовився. Строк дії договору оренди сплив 24.02.2014 року. Він неодноразово звертався до відділу поліції з приводу незаконного зайняття відповідачем його квартири. Посилався на те, що борг відповідача станом на 03.03.2015 року складав 6400 гривень, де 1600 гривень за січень та лютий вже 2015 року. 30.08.2015 року відповідач надав йому ще 2000 гривень в рахунок погашення заборгованості. В грудні 2015 року позивач знову звертався до органів поліції з приводу неправомірних дій відповідача, на той момент він також зясував, що відповідач змінив замок на дверях його квартири та не надав йому ключ.

Також позивачем в позові зазначено, що відповідачем за період з 25.12.2013 року по 25.12.2015 року було проведено наступні оплати 25.12.2013 року при укладанні договору 1600 гривень, в червні 2014 року 1200 гривень, на початку грудня 2014 року 2000 гривень, 30.08.2015 року 2000 гривень, тобто на загальну суму 6800 гривень, борг за оренду в 2014 році склав 2800 гривень (800 грн х12 місяців 6800 грн). Борг за 2015 рік за оренду склав 9600 гривень. Окрім того, відповідачем не сплачувались послуги за електроенергію на загальну суму наявний борг -1872 грн 07 копійок. Просив суд виселити відповідача із квартири. В ході розгляду справи позивач доповнив свої вимоги, також просив стягнути з відповідача 4000 грн на поїздки (по 1000 грн за кожну поїздку), а також сплачений судовий збір в сумі 1102 грн 40 копійок. Також в ході розгляду справи просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

Оскільки відповідач не сплачував орендну плату й в 2015 році, й в 2016 році, а продовжував мешкати в квартирі, вважав, що сума за оренду повинна складати з розрахунку по 1500 грн на місяць, оскільки оплата за послуги ЖКГ зросла, сума заборгованості складає 14 місяців ( весь 2015 рік 12 місяців та 2 місяці 2016 року). Тобто, відповідач протягом 14 місяців не доплачує за оренду по 700 гривень, тобто 9800 гривень. Що фактично дорівнює розміру моральної шкоди. Просив стягнути з відповідача витрати на проїзд в сумі 4000 гривень, 1600 гривень за січень, лютий місяці, моральну шкоду в сумі 10000 гривень та судовий збір в сумі 1102 гривні 40 копійок.

Остаточно в судовому засіданні 09.03.2016 року надав суду доповнений позов та просив розірвати договір найму квартири, виселити з квартири відповідача, стягнути орендну плату в сумі 14000 гривень, витрати на проїзд «Ростов н/Д Харьков» в сумі 4000 гривень, моральну шкоду в сумі 10000 гривень, оплату за електроенергії в сумі 1472 гривні 07 копійок та судові витрати за сплату судового збору в сумі 1653 гривні 60 копійок.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням останніх уточнень підтримав, просив їх задовольнити, суду пояснив, що уклав з відповідачем договір оренди, домовились про оренду на один рік, також просив відповідача кошти за оренду передавати сусідці, яка б сплачувала комунальні послуги. Оскільки сам є громадянином ОСОБА_3 Федерації та мешкає в іншій державі, не мав можливості приїжджати та отримувати орендну плату від відповідача самостійно. В червні 2014 року він приїхав до відповідача та зясував, що оплата оренди не проводиться, на його пропозицію відповідачу провести оплату той просив надати час, оскільки грошей він не мав, складно з роботою, лише через 12 днів він сплатив 1200 гривень, тобто частково. В грудні 2014 року коли він знову приїхав отримати орендну плату та проконтролювати сплату електроенергії, то відповідач йому повідомив, що грошей не має, треба зачекати, через декілька тижнів надав йому 2000 гривень, тобто знову частково. В лютому 2015 року він приїхав та попросив відповідача звільнити квартиру, оскільки останній мав заборгованість по оренді та не проводив оплату електроенергії, але відповідач всупереч укладеному договору відмовився й звільнити приміщення, й провести оплату квартири, дотепер проживає в квартирі. З цього приводу він звертався до правоохоронний органів, до юридичної консультації, та оскільки строк перебування в Україні його як іноземця обмежений поїхав, вважав, що це питання буде вирішуватись юристом. В серпні 2015 року він знову приїхав до Харкова та звернувся до відповідача, який продовжував проживати в його квартирі, він передав в рахунок оплати заборгованості 2000 гривень. Тобто, загальна заборгованість за 2014 рік склала 2800 гривень, за 2015 рік відповідач орендну плату не сплачував, хоча продовжував проживати в квартирі. Також пояснив, що він не має наміру продовжувати строк дії договору із відповідачем, оскільки він змінив замок на дверях його квартири, про що дізнався лише в грудні 2015 року, має заборгованість по електроенергії, також дізнався в обленерго, що відповідач взагалі жодного разу не платив за послугу та його відключали, а він самостійно підключався, не сплачує орендну плату, з ним проживає окрім сина й донька, про яку вони не домовлялись. Просив вимоги позову задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав. Посилався на те, що дійсно між ним та позивачем був укладений договір оренди квартири до кінця 2014 року, але з позивачем вони домовлялись усно про більш тривалий термін оренди. Домовились про розмір оренди, були розмови про те, що позивач забезпечить в квартиру холодильник. Коли позивач після укладання договору поїхав він навіть не знав кому сплачувати орендну плату, випадково від сусідки дізнався, що позивач є громадянином ОСОБА_3 Федерації, в рахунок оренди він передавав сусідці гроші для оплати комунальних послуг. Також в 2014 році він один раз оплатив електроенергію, а позивачу передав квитанцію. Зазначав, що доводи позивача щодо нібито самостійного підключення до енергопостачання є надуманими. Дійсно в 2015 році за електроенергію не сплачував, оскільки не мав можливості . Також не заперечував, що дійсно існує заборгованість за орендною платою. Але не в тому розмірі як визначає позивач, він частково сплачував позивачу орендну плату, розписок не брав, окрім того із позивачем вони домовлялись про проведення ремонту в квартирі в рахунок орендної плати. Фактично позивач декілька разів приїжджав та завжди частково він йому сплачував орендну плату. Не заперечував й проти тієї обставини, що дійсно змінив один з замків у дверях, оскільки побоювався, що у його відсутність буде самостійно зібрано його речі та винесено за межі квартири на вулицю.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне. Позивач у справі є власником квартири, що розташована за адресою м.Харків бульвар Івана Каркача, 77/355, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.03.1997 року /а.с.10/.

Відповідно до вимог ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

25.12.2013 року між сторонами було укладено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 /а.с.9/.

За умовами зазначеного договору встановлено розмір орендної плати в 800 гривень щомісячно /п.2.1./, окрім плати за користування наймач сплачує телефонні переговори та спожиту електроенергію /п.2.2./. Наданий позивачем примірник не містить в собі показників лічильника на початок дії договору оренди. Визначено, що всі інші комунальні платежі здійснює власник. Всі платежі здійснюються наймачем до 25 числа текучого місяця /п.2.3./. Плата за користування квартирою за перший 1 місяць проживання в розмірі 800 гривень сплачується перед вселенням. Розділом 3 договору визначено обовязки сторін, в тому числі визначено, що наймач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування квартирою, сплачувати спожиту електроенергію та телефонні розмови, за згодою сторін не змінювати замки на вхідній двері, звільнити займане приміщення за спливом строку договору /п.3.2./. Пунктом 4.1. договору визначено, що договір вступає в дію 25.12.2013 року та закінчується 25.12.2014 року. Пунктом 4.2. передбачено дострокове розірвання договору. Пунктом 6 договору визначено, що з наймачем в квартирі буде проживати ОСОБА_4.

Відповідно до вимог ст. 815 ЦК України визначено обов'язки наймача житла. Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму. При подачі позову позивачем визначено, що заборгованість по орендній платі за 2014 рік становить 2.800 гривень.

Також позивач посилався на те, що на його думку з відповідача підлягає стягненню й орендна плата за 2015 рік та 3 місяці 2016 року, оскільки відповідач продовжує користуватись квартирою. Розмір орендної плати на думку позивача повинен становити за цей період в сумі 1500 гривень щомісяця, оскільки вартість оренди в районі збільшилась.

Відповідно до вимог ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

В укладеному між сторонами договору найму було обумовлено суму орендної плати в розмірі 800 гривень щомісяця із строком сплати до 25 числа кожного місяця. В ході розгляду справи встановлено, що між сторонами не переукладався договір оренди, не узгоджувалась зміна розміру орендної плати, а тому суд вважає, що розмір орендної плати між сторонами є узгодженим у розмірі 800 гривень, тому доводи позивача в частині необхідності стягнення з відповідача заборгованості за орендну плату виходячи з 1500 гривень є безпідставними.

У звязку із викладеним з відповідача на користь позивача підлягає стягенню заборгованість за орендну плату за 2014 рік в сумі 2800 гривень, за 2015 рік із розрахунку по 800 гривень на 12 місяців =9600 гривень, за 3 місяці 2016 року по 800 гривень =2400 гривень, а всього 14800 гривень.

Відповідно до вимог ст. 821 ЦК України встановлено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років. В договорі найму визначено строк 1 рік з 25.12.2013 року по 25.12.2014 року.

Відповідно до вимог ст. 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.

Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач, як наймодавець не попереджав відповідача про відмову від укладання договору на новий строк, а відповідач, як наймач, не звільнив помешкання у строк встановлений укладеним договором найму. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що договір найму між сторонами укладений на таких же самих умовах та на такий же самий строк, тобто до 25.12.2016 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

В судовому засіданні відповідач не заперечував проти того, що дійсно має заборгованість по сплаті оренди, за період з 25.12.2013 року відповідачем було сплачено лише частково оренду плату за перший рік оренди, тобто має місце невнесення наймачем плати за житло за шість місяців. Доводи відповідача з приводу того, що позивач є громадянином ОСОБА_3 Федерації та він не мав можливості своєчасно проводити оплату суд розцінює критично, оскільки сторонами не заперечувалось, що позивач приїжджав до відповідача, але сума заборгованості не була сплачена. Договором чітко встановлено строк проведення оплати до 25 числа кожного місяця.

Тобто, є підстави для розірвання договору на підставі рішення суду за позовом позивача. Позивач в судовому засіданні категорично заперечував проти наміру продовжувати договір оренди, оскільки відповідачем не виконуються його зобовязання.

Відповідно до вимог ст.826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Враховуючи зазначене суд також вважає, що вимога позивача в частині виселення відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В ході розгляду справи відповідач пояснив, що він лише один раз провів оплату за послуги електропостачання. Але при цьому доказів проведеної оплати суду не надав. Так само, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату комунальної послуги за електропостачання, як передбачено договором найму, але при цьому у якості доказу було надано лише одну квитанцію про нараховану оплату за електроенергію за період з 20.11.2015 року по 20.12.2015 року в сумі 104 гривні 78 копійок. З квитанції вбачається, що за відповідним рахунком відкритим на імя позивача наявна заборгованість. Доказів того, що дана заборгованість утворилась саме за період оренди квартири суду не надано, не містить даних про вихідні показники лічильника й договір найму, клопотань до суду про витребування такої інформації позивачем не заявлялось. Тобто, з урахуванням викладеного, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення заборгованості частково, лише за період з 20.11.2015 року по 20.12.2015 року в сумі 104 гривні 78 копійок, що було доведено в судовому засіданні.

Також суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення витрат на проїзд, оскільки в ході розгляду справи позивачем відповідні витрати не доведені.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні було встановлено, що протягом тривалого часу відповідач не виконує свої зобовязання щодо сплати оренди, користується квартирою, має заборгованість по електроенергії, окрім того, всупереч вимогам встановленим договором змінив замок на вхідних дверях. Позивач не має можливості оглянути свою власність, відповідач не заперечував, що змінив замок. Але враховуючи тривалість неправомірних дій відповідача, принцип розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму в 500 гривень.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати судовий збір пропорційно задоволеним вимогам на суму 1653 гривні 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 16, 23, 810, 815, 820, 821, 822, 825, 826, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 215-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір найму квартири АДРЕСА_3, що був укладений 22.12.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в сумі 14.800 гривень, що утворилась за період з 23.12.2013 року по 18.03.2016 року, заборгованість по сплаті за електроенергію за період з 20.11.2015 року по 20.12.2015 року в сумі 104 гривні 78 копійок, моральну шкоду в сумі 500 гривень, сплачений судовий збір в сумі 1653 гривні 60 копійок, а всього 17058 (сімнадцять тисяч пятдесят вісім) гривень 38 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 21 березня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Харківської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачi апеляцiйной скарги.

Головуючий : суддя Бугера О.В.