Постанова № 56567295, 15.03.2016, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №340/116/16-а

Номер провадження №2-а/340/14/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого- судді Данилюк М.П.,

з участю: секретаря Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в селищі Верховина справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області про визання неправомірною відмови у призначенні пенсії, зобовязання здійснити призначення пенсії за вислугу років, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області із зазначеним адміністративним позовом до відповідача.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01.04.1988 року він був тимчасово прийнятий на посаду завідуючого ФАП с.Кривопілля. 13.04.1988 року звільнений із займаної посади по ст.36 п.3 КЗпП УРСР в звязку з призовом на дійсну службу в ряди ОСОБА_3, де з 15.06.1988 року по 24.05.1990 року він проходив військову службу і працював на посаді санінструктора, що підтверджується довідкою Верховинського районного комісаріату №392 від 08.10.1990 року. З 08.10.1990 року прийнятий на посаду завідуючого Фельдшерсько-акушерського пункту с. Ходак Верховинського району, де працював до - 01.05.1991 року. 05.05.1991 року прийнятий на посаду помічника епідеміолога в Санітарно-епідеміологічну станцію, де працював по 29.12.2012 року. З 30.01.2013 року перебував на обліку в Верховинській районній службі зайнятості населення по 23.01.2014 року. 11.03.2014 року прийнятий на посаду лаборанта бактеріолога КДЛ у Верховинську ЦРЛ де і продовжує працювати на даний час, що підтверджується записами у трудовій книжці серії БТ-ІІ №0651870, від 01.04.1988 року.

Враховуючи те, що його спеціальний стаж роботи на вищевказаних посадах становить не менше 25 років, що дає йому право для призначення пенсії за вислугу років, 25 вересня 2015 року звернувся до УПФУ у Верховинському районі із відповідною заявою про призначення йому пенсії за вислугу років. Згідно листа - відповіді УПФУ у Верховинському районі за вихідний №3008/03 від 01.10.2015 року йому необгрунтовано відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років та повідомлено, що його спеціальний стаж працівника охорони здоровя становить 23 роки 6 місяців 4 дні при необхідному 25 років.

Вважає дану відмову неправомірною та просить визнати протиправними дії управління ПФУ у Верховинському районі щодо призначення йому пенсії за вислугу років, зобов'язати управління ПФУ у Верховинському районі Івано-Франківської області врахувати до його стажу роботи, який дає йому право на пенсію за вислугу років, роботу за період проходження воєнної служби на посаді санінструктора з 15.06.1988 року по 24.05.1990 року, зобов'язати управління ПФУ у Верховинському районі Івано-Франківської області призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 25.09.2015 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Управління Пенсійного Фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області, ОСОБА_2, в судовому засіданні подав письмові заперечення, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31 грудня 1959 року №1397 відсутня військова частина в якій проходив службу позивач та немає посади, що вказується позивачем - санітарного інструктора. Згідно наданих ОСОБА_1 документів, його спеціальний стаж складає 23 роки 6 місяців 4 дні. Тому вважають, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального права і тому не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані позивачем письмові докази та заслухавши його пояснення, а також заслухавши заперечення відповідача, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

25.09.2015 року позивач, подав до Управління Пенсійного Фонду України у Верховинському районі заяву про призначення пенсії за вислугою років згідно п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви про призначення пенсії ним були додані всі необхідні документи, що вимагаються відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-І з врахуванням наступних змін і доповнень.

Листом УПФУ у Верховинському районі №3008/03 від 01.10.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повідомлено, що його спеціальний стаж працівника охорони здоровя становить 23 роки 6 місяців 4 дні при необхідному 25 років (а.с.5).

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час дослідження судом матеріалів справи встановлено, що з 01.04.1988 року ОСОБА_1 був прийнятий тимчасово на посаду завідуючого ФАП с.Кривопілля. 13.04.1988 року його звільнено із займаної посади по ст.36 п.3 КЗпП УРСР в звязку з призовом на дійсну службу в ряди ОСОБА_3 з 13.05.1988 року (а.с.10,11), де з 15.06.1988 року по 24.05.1990 року при проходженні військової служби працював на посаді санінструктора, що підтверджується довідкою Верховинського районного комісаріату №392 від 08.10.1990 року (а.с.14). З 08.10.1990 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду завідуючого Фельдшерсько-акушерського пункту с. Ходак Верховинського району, де працював до - 01.05.1991 року. 05.05.1991 року прийнятий на посаду помічника епідеміолога в Санітарно-епідеміологічну станцію, де працював по 29.12.2012 року. З 30.01.2013 року перебував на обліку в Верховинській районній службі зайнятості населення по 23.01.2014 року. 11.03.2014 року прийнятий на посаду лаборанта бактеріолога КДЛ у Верховинську ЦРЛ де і продовжує працювати на даний час, що підтверджується записами у трудовій книжці серії БТ-ІІ №0651870, від 01.04.1988 року (а.с.12-13).

Надаючи оцінку вищенаведеним обставинам, суд вважає доведеним належними та допустимим доказами зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 проходження військової служби, а саме, період з 15.06.1988 року до 24.05.1990 року, коли він працював санітарним інструктором, про що свідчить довідка Верховинського районного комісаріату №392 від 08.10.1990 року (а.с.14).

Відповідно до ст.81 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно вимог ст. 101 даного Закону органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій, а в необхідних випадках перевіряти і обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», військова служба зараховується до стажу роботи незалежно від місця її проходження.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Ст. 8 вказаного Закону визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію ЗУ «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, з аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що період проходження громадянами військової служби зараховується до їх спеціального стажу, якщо особа на момент призову на строкову військову службу працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію ЗУ «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності ЗУ«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений Постановою № 909, згідно якого лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) мають право на пенсію за вислугою років.

У примітці другій постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» чітко зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Тому суд дійшов висновку, що час проходження позивачем ОСОБА_1 військової служби на посаді санітарного інструктора повинен бути включено до спеціального трудового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років позивачу і не може бути правомірною підставою для відмови в призначені пенсії позивачу, так як ОСОБА_1 до того як був призваний в ряди ОСОБА_3 армії працював завідуючим ФАП-ом в с.Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.12, запис №1).

Трудовий стаж слід рахувати: 25 років 6 місяців 13 днів зарахувавши період служби в армії з 15.05.1988 р. по 24.05.1990 року та записи в трудовій книжці.

З врахуванням вищенаведених обставин та норм чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі, суд прийшов до висновку про безпідставність та неправомірність відмови УПФУ у Верховинському районі у призначенні ОСОБА_1, пенсії за вислугою років згідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

За вимогами ст.71 КАСУ обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В той же час відповідачем доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не було надано.

Згідно з приписами ст.162 КАСУ у разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити це у судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача. Аналіз положень вказаної статті надає підстави для висновку, що визнання рішення субєкта владних повноважень протиправним є юридичною оцінкою цього рішення, а способом захисту порушеного права є зобовязання відповідача зарахувати період проходження ОСОБА_1 військової служби у спеціальний трудовий стаж.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 71, 86, 94, 160, 161,162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 у спеціальний трудовий стаж, який дає йому право на пенсію за вислугою років, роботу за період проходження військової служби в рядах ОСОБА_3 армії, з 15.05.1988 року по 14.06.1988 року як рядовий та на посаді санінструктора з 15.06.1988 року по 24.05.1990 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 «Про пенсійне забезпечення» з 25.09.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Верховинський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий: _____ М.П.Данилюк