Ухвала суду № 56567282, 17.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/1703/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/505/К/16 Ковтун Н.Г.

Категорія № 5 (1) Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Митрофанової Л.В.,

при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, який неодноразово уточнювала та в останній редакції позовної заяви від 27 листопада 2015 року (а.с. 54-55) просила суд припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, враховуючи, що нею внесено на депозит суду 38160 грн. компенсації, що складає вартість належної ОСОБА_4 1/4 частини вищевказаної квартири; визнати за нею право власності на 1/8 частину АДРЕСА_1; визнати за неповнолітньою ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 березня 2013 року за записами у реєстрі № 241 та № 242, вона та її неповнолітня донька ОСОБА_6 стали співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 кожна окремо по 3/8 частині, що разом складає 3/4 частини. Інша 1/4 частина квартири належить відповідачу ОСОБА_4 Протягом восьми років позивачі не можуть заселитися до квартири, у зв'язку з чим звертались до Жовтоводського міського суду, рішенням якого від 23 червня 2015 року їх вселено до вищезазначеного житла. На даний час вона з донькою, як співвласники, не мають змоги користуватися належною їм власністю, оскільки відповідач вселила до даної квартири своїх чоловіка, доньку та онуку, створює неналежні санітарні умови. Вона неодноразово пропонувала відповідачу компенсувати їй вартість 1/4 частини квартири, але відповідач не погоджується. Частка відповідача у спірному майні є незначною, відповідно до розміру часток кожного із співвласників у спірному майні, виділити їх в натурі неможливо, спільне володіння та користування спірним майном також неможливо, припинення права власності не вчинить суттєвої шкоди інтересам відповідача та членам її сім"ї. На даний час нею внесено на депозит суду на ім'я ОСОБА_4 38 160 грн., що складає вартість належної їй 1/4 частини квартири.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності - задоволено у повному обсязі.

Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, з виплатою їй грошових коштів у розмірі 38160 грн., внесених ОСОБА_2 на депозит суду.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44, 9 кв. м., що становить 1/2 частки, яка належала ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44, 9 кв. м., що становить 1/2 частки, яка належала ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування і недоведеність обставин,що мають значення для справи, ставить питання про зміну рішення суду в частині виплати їй грошової суми у розмірі 38160 грн., внесених ОСОБА_2 на депозит суду, збільшивши вказану суму до розміру дійсної вартості 1/4 частки квартири, встановленої судовою будівельно-технічною експертизою на день її призначення. Зазначає, що не згідна з розміром компенсації за її частку квартири в сумі 38160 грн., визначної на підставі звіту про оцінку майна від 17 квітня 2015 року, яку вважає однобічною та заниженою, в той час як саме судова будівельно-технічна експертиза може визначити справедливу ринкову вартість 1/4 частки спірної квартири.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності за законом від 21.03.2013 року, позивачу ОСОБА_2 та її доньці ОСОБА_6 на праві власності кожній належить по 3/8 частці квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-7).

Відповідачу ОСОБА_4, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2011 року, на праві власності належить 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-32).

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна ТОВ «Консалтингова компанія «Константа» від 17 квітня 2015 року, ринкова вартість 1/4 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,9 кв.м., становить 38160 грн. (а.с. 19-26).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у виниклих правовідносинах мають місце обов'язкові умови для припинення права власності відповідача на частку в спільному майні та визнання за позивачем та її донькою права власності за вказану частку майна.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності, які не є вичерпними, оскільки згідно ч. 2 даної статті, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 сформулював правову позицію від 15.05.2013 року, згідно з якою для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки між сторонами склалися напружені стосунки, що підтверджується рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року, відповідно до якого було усунуто ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перешкоди в користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та вселено їх у зазначену квартиру (а.с. 52).

Також, на думку колегії, суд вірно зазначив в рішенні, що частка відповідача ОСОБА_7 - 1/4 у спільному майні є незначною, оскільки позивачу ОСОБА_2 та її доньці ОСОБА_6 належить по 3/8 частки квартири і сторонами не надано доказів того, що частка відповідача може бути виділена в натурі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції, не заперечувала проти виплати їй компенсації вартості її частки у праві власності на квартиру, що свідчить про те, що припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам.

Частиною 2 ст. 365 ЦК України передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_2 внесено на депозит суду вартість 1/4 частки квартири адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 38160 грн. (а.с. 41).м

Колегія суддів вважає, що в даних правовідносинах наявні всі обов'язкові умови для припинення права на частку, які передбачені ст. 365 ЦК України та погоджується з висновком суду про те, що є правові підстави для припинення права власності відповідача на 1/4 частку в спільному майні та визнання за позивачем та її донькою права власності по 1/8 частки квартири, за кожною.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на не згоду з розміром компенсації за її частку квартири в сумі 38160 грн., визначної на підставі звіту про оцінку майна від 17 квітня 2015 року, яку вважає однобічною та заниженою, в той час як, на її думку, саме судова будівельно-технічна експертиза може визначити справедливу ринкову вартість 1/4 частки спірної квартири, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, оцінка спірної квартири була проведена під час розгляду справи, після чого позивач надала уточнену позовну заяву, копія якої була вручена відповідачу та ОСОБА_4, надаючи суду заперечення, зазначала, що згодна на грошову компенсацію її спадку (а.с. 30).

Доводи апеляційної скарги про те, що в суді першої інстанції ОСОБА_4 не погоджувалась з розміром вартості її 1/4 частки квартири та мала бажання заявити клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, але не була повідомлена про час слухання справи, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що у відповідача була можливість заявити клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції, оскільки вона була своєчасно повідомлена про час розгляду справи (а.с. 36) однак в призначений час, слухання справи неодноразово відкладалось за її нічим не підтвердженими заявами з посиланням на перебування за межами м. Кривого Рогу (а.с. 42 53), але з тих підстав, що вона не мала грошей на проведення експертизи, як відповідач пояснила апеляційному суду.

Таким чином, колегія дійшла до висновку, що переконливих підстав щодо призначення апеляційним судом судової будівельно-технічної експертизи і обґрунтованості її сумнівів щодо встановленої судом першої інстанції вартості спірного майна, відповідач не надала.

Отже, колегія вважає, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

Л.В. Митрофанова