Постанова № 565661, 10.04.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2007 Справа № 13/113-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Скадовському районі

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

за участю представників:

позивача -Шолудько Є.С. (завідуючого юридичним сектором),

відповідача -не з'явився,

про стягнення з відповідача до Державного бюджету фінансових санкцій в сумі 1700 грн,

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на факті порушення відповідачем положень статті 11 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”, що пов'язані з реалізацією, зберіганням алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

Ухвалою суду від 21 лютого 2007 року відповідача зобов'язано прибути в судове засідання, призначене на 22 березня поточного року та надати відзив на позов. Проте він в засідання не прибув, надіславши клопотання про припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості даної справи господарському суду. У зв'язку з неявкою відповідача в судовому засіданні була оголошена перерва до 10 квітня, про що відповідач повідомлений належним чином шляхом направлення повістки про виклик. Не дивлячись на вимоги суду відповідач вдруге не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляд справи з підстав неможливості прибуття через виклик до іншого суду. Дане клопотання судом відхилено, оскільки відсутність відповідача при розгляді справи не порушує його прав та інтересів, так як він належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, а його неодноразова неявка розцінюється судом як спосіб захисту від заявленого позову.

Що стосується непідвідомчості справи господарським судам судом констатується наступне.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

За змістом статті 2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до визначення наданого у пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку що за юридичною природою даний спір має публічно-правовий характер та на нього поширюється просторова сфера дії Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, враховуючи суб'єктний склад оспорюваних правовідносин та нормативно-правовий припис пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, за яким до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, даний спір підвідомчий господарським судам України.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 Державною податковою інспекцією у Скадовському районі проведена перевірка торговельного місця -магазину „ІНФОРМАЦІЯ_2”, котрий розташований по АДРЕСА_1 та який належить відповідачу, з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу, а також додержання положень Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”, за результатами якої складено відповідний акт перевірки НОМЕР_1 (а.с. 6).

Основні засади функціонування та діяльності державної податкової служби в Україні визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні” (надалі Закон № 509-ХІІ).

Зокрема, статтею 1 названого Закону встановлено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України серед іншого виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також роботу пов'язану із проведенням боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Крім того, за пунктом 2 частини 1 статті 11 даного Закону здійснення такого контролю віднесено до прав органів державної податкової служби.

За змістом Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (надалі Закон № 481/95-ВР) ним визначаються основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

За статтею 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням його норм здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, на підставі викладених правових позицій слідує висновок про наявність у податкових органів права на проведення перевірок, які можуть носити плановий або позаплановий характер, щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), а також дотримання норм обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В свою чергу слід зазначити, що, статтями 11-1, 11-2 Закону № 509-ХІІ передбачено підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок. Проте, як слідує з назви статті 11-1: „Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)”, а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

В той же час, згідно до частини 7 статті 11-1 перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265/95-ВР вважаються позаплановими.

З цього приводу необхідно зазначити, що системний аналіз статті 11-1 названого Закону надає можливість стверджувати, що цією статтею законодавцем, при надані визначення як планових, так і позапланових перевірок, передбачені конкретні підстави для їх проведення.

Зокрема, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У зв'язку з цим слідує висновок про урегульованість підстав проведення позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), саме частиною 6 статті 11-1 Закону.

При цьому, віднесення до позапланових -перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265/95-ВР, не означає, необхідність застосування названих вище підстав, викладених в частині 6 статті 11-1 Закону № 509-ХІІ, оскільки за текстом цієї статті, як зазначено вище, підстави проведення позапланових перевірок направлених на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) стосуються лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

В свою чергу, статтею 11-2 Закону № 265/95-ВР посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

За таких обставин дії позивача по проведенню перевірки відповідають діючому законодавству, оскільки здійсненні без порушенням вказаних вище норм.

Під час проведення названої перевірки податковим органом виявлено, що в реалізації відповідача знаходилась одна упаковка (один тетрапак) вина „Кадарка” ємністю 1 л без марки акцизного збору по ціні 8 грн. Відповідно до акту податковим органом зроблено висновок про порушення відповідачем положень статті 11 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”, що пов'язані з реалізацією, зберіганням алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

На підставі даного акту перевірки та виявлених порушень позивачем до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 1700 грн згідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с. 7).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі серед іншого алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України встановлено Законом України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”.

Зокрема за статтею 11 цього Закону алкогольні напої, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. А згідно до статті 17 Закону у випадку зберігання, транспортування, реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору до суб'єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Назване рішення відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржене, а тому воно є чинним.

За змістом статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування штрафних санкцій, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 58-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(проживаючого за адресою: АДРЕСА_2; розрахунковий рахунок невідомий, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31114106600267, код платежу 23030300 в УДК, код 24103683, МФО 852010) -1700 грн. фінансових санкцій.

3.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підпису постанови -11 квітня 2007 року.

Суддя М.К. Закурін