Ухвала суду № 56566001, 01.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

щодо вирішення питання про закриття провадження у справі

01 лютого 2016 року м. Київ№ 826/18763/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представники позивача - Декало А.П., Шемяткіна М.Ю.,

представник відповідача - Безносик А.О.,

представник третьої особи - Логінова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадської спілки «Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва» до Київської міської ради, за участю третьої особи - ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська спілка «Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва» (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач), за участю третьої особи - ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» (далі - третя особа) про визнання незаконним та скасування пункту 22 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419-5/1859 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», зобов'язання відповідача розірвати договір оренди земельних ділянок з ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» 14.03.2006, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №66-6-00328 від 21.03.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушення відповідачем вимог законодавства при прийнятті спірного рішення порушує інтереси територіальної громади міста розпоряджатися землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель.

Крім того, позивач посилаючись на те, що має право на оскарження протиправних рішень суб'єктів владних повноважень, оскільки існування в Україні можливих протиправних рішень органів влади порушує його права та права її членів на правову державу та демократичне суспільство, а також порушує конституційний інтерес позивача у правовій державі. Відтак, вважаючи, що відповідачем у порушення норм діючого законодавства України прийнято протиправне рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та заявив клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що у відносинах, які склались між сторонами, Київська міська рада діяла як учасник договірних правовідносин, а не як суб'єкт владних повноважень, що не входить до юрисдикції адміністративних судів.

Представник третьої особи заперечував проти позовних вимог та підтримав клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 «Про земельну реформу», Закону України «Про оренду землі» та враховуючи матеріали інвентаризації земель, Київська міська рада прийняла рішення від 15.07.2004 №419-5/1859 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Пунктом 22 вказаного Рішення вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва.

Передати відкритому акціонерному товариству «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій», за умови виконання пункту 22.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 21,52 га для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва, в тому числі за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови площею 2,44 га (в тому числі прибережна захисна смуга площею 0,61 га) та площею 19,08 га (в тому числі прибережна захисна смуга площею 0,10 га) за рахунок земель, право користування якими оформлено відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради від 19.11.1998 № 47/148 «Про оформлення права користування земельними ділянками» та посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.05.2001 № 66-5-00054 (лист-згода ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» від 10.04.2002 № 01/174).

На підставі п.22 рішення від 15.07.2004 №419-5/1859, між Київською міською радою та ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» укладено договір оренди земельних ділянок від 14.03.2006, згідно з яким Орендодавець за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цим Договором.

Позивач, вважаючи, що договір оренди земельних ділянок від 14.03.2006 укладено з порушенням вимог законодавства, крім того, на думку позивача орендар порушив умови передачі земельних ділянок, зазначених у рішення Київради, порушив вимоги законодавства про прибережні захисні смуги, порушив умови Договору щодо вчасного завершення будівництва, звернувся з позовом про визнання незаконним та скасувати пункт 22 рішення відповідача та зобов'язати розірвати договір оренди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами частини другої статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Частинами першою та другою статті 83 цього Кодексу встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, згідно пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статтею 172 цього Кодексу встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Міська рада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, міська рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, вбачається, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами, відповідач діяв як учасник договірних правовідносин, міська рада, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 жовтня 2013 року № 21-345а13.

Як встановлено з матеріалів справи, Київською міською радою прийнято рішення від 15.07.2004 №419-5/1859, яким вирішено передати ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій», за умови виконання пункту 22.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 21,52 га для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва.

Водночас, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування чи оренду, (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про цивільне право. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-493а14.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року № К/800/11483/15.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, відтак, клопотання відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання Київської міської ради про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом Громадської спілки « Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва» до Київської міської ради, за участю третьої особи - ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання ухвали.

Суддя В.П. Шулежко