Постанова № 56565904, 16.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 березня 2016 року Справа № 814/262/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доГоловного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 проскасування рішення про застосування фінансових заходів від 18.08.2015 р. №000065/12-21 , ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі також - відповідач, ДФС) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 18.08.2015 р. № 000065/12-21. В обґрунтування вимог позивач зазначила, що не згодна з висновками проведеної відповідачем перевірки щодо реалізації в барі "Бастіон" алкогольних напоїв, а оскаржуване рішення прийняте з порушенням строків.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що за результатами перевірки встановлено факт здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності, що підтверджується актом перевірки та рахунком на придбання пляшки вина. Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790, не містить строку, протягом якого контролюючий орган повинен прийняти рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності.

У судовому засіданні 16.03.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін і свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

На підставі направлень на перевірку 09.07.2015 р. працівниками відповідача проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у барі "Бастіон" с. Коблево, який належить позивачу. За результатами даної перевірки складено акт № 6/14-07/2350918824. Перевірка проведена в присутності позивача, яка підписала акт перевірки. Перевіркою встановлено факт реалізації однієї пляшки вина "Маренго" 0,75л, а також знаходження в реалізації 148 пляшок пива алкогольного в місці, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, на суму 2072,00 грн. без наявності ліцензії на такий вид діяльності. До акта перевірки додавався рахунок на суму 85,00 грн. за пляшку вина "Маренго".

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 18.08.2015 р. № 000065/12-21, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. Рішення надсилалося позивачу і отримане нею 28.08.2015 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач та її представник у судовому засіданні зазначили, що до 01.07.2015 р. у барі продавалося пиво, однак із зазначеного часу його знято з реалізації, оскільки такий вид діяльності в зв'язку зі змінами в законодавстві потребував наявності ліцензії. Нереалізовані пляшки пива залишилися в барі, однак продажу відвідувачам не підлягали. Працівники ДФС у день перевірки попросили офіціанта купити пляшку вина в сусідньому магазині. Після виконання замовлення представилися співробітниками ДФС і склали акт про факт реалізації алкогольних напоїв.

Допитана в якості свідка ревізор-інспектор ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2), що під час фактичної перевірки встановлено продаж алкогольних напоїв в барі"Бастіон" с. Коблево без наявності ліценції на такий вид діяльності. Так, пляшки з пивом знаходилися на вітрині бару, що давало підстави вважати їх виставленими для продажу. Разом із ревізором ОСОБА_3 вони зробили замовлення і сіли за столик. Офіціант принесла пляшку вина "Маренго" і рахунок, після чого інспектори надали направлення на перевірку та склали акт.

Таким чином, наявними у справі матеріалами (акт перевірки, підписаний позивачем, рахунок), які узгоджуються з свідченнями ОСОБА_2, підтверджено факт реалізації в барі позивача алкогольних напоїв без наявності ліцензії. Позивач свої доводи не підтвердила належними та допустимими доказами.

Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

При вирішенні даної справи суд враховую правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену в постанові від 07.10.2015 р. по справі № К/800/22476/15 про те, що роздрібна торгівля алкогольними напоями включає різні етапи - демонстрація товару покупцеві, його пропонування до продажу тощо, а тому не може обмежуватися виключно завершальною стадією передачі товару покупцеві в обмін на грошові кошти.

З огляду на викладену позицію, зберігання алкогольних напоїв на вітрині в місці провадження господарської діяльності навіть без фактичної їх реалізації потребує наявності ліцензії на такий вид діяльності.

Позивач у судовому засіданні підтвердила факт зберігання пива алкогольного в барі "Бастіон". Посилання позивача на порушення строків прийняття оскаржуваного рішення не спростовують факт вчинення самого правопорушення та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів перед судом законність рішення, яке є предметом розгляду даної справи, у той час як позивач не надала суду належних доказів на підтвердження своєї позиції. За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний