Постанова № 56565899, 21.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року 810/648/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси"

до

Головного управління ДФС у Київській області

третя особа

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

про

визнання нечинним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бадваси" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги №171/10/10-36-10-01-04 від 22.01.2016 про часткове задоволення скарги та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 13.11.2015 №0016021501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги №171/10/10-36-10-01-04 від 22.01.2016 є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому останнім наголошено, що контролюючому органу не надано право приймати таке рішення як часткове задоволення скарги платника податків та скасування рішення контролюючого органу, яке оскаржується.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення ГУ ДФС у Київській області в розумінні положень КАС України не є тим рішенням, яке може бути оскаржено до адміністративного суду. Крім того зазначив, що дане рішення не спричиняє для позивача правових наслідків, а тому відсутнє порушене право, яке підлягає захисту.

Третя особа будь-яких письмових пояснень з приводу заявленого позову суду не надала.

У судове засідання, призначене на 14.03.2016, з’явився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа, які належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення засідання до суду не звертались.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бадваси" (ідентифікаційний код 34779207) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

В жовтні 2015 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість платника податку на додану вартість - ТОВ "Бадваси", за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 09.10.2015 №103/10-13-15-01/34779207.

При перевірці своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань податковим органом встановлено, що позивач порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

З Акта перевірки вбачається, що позивач порушив граничні терміни сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 235874,40 грн., а саме:

- згідно декларації з ПДВ від 18.03.2014 №9013866993 (граничний термін сплати 31.03.2014) сума податкового зобов’язання у розмірі 501,00 грн. сплачена 28.05.2014;

- згідно декларації з ПДВ від 22.04.2014 №9022528940 (граничний термін сплати 05.05.2014) сума податкового зобов’язання у розмірі 491,00 грн. сплачена 28.05.2014;

- згідно декларації з ПДВ від 20.05.2014 №9028818868 (граничний термін сплати 02.06.2014) сума податкового зобов’язання у розмірі 6528,90 грн. сплачена 27.06.2014;

- згідно декларації з ПДВ від 21.07.2014 №9041908608 (граничний термін сплати 31.07.2014) сума податкового зобов’язання у розмірі 6606,30 грн. сплачена 13.08.2014;

- згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ від 19.02.2014 №9008480573 (граничний термін сплати 19.02.2014) сума податкового зобов’язання у розмірі 7000,00 грн. сплачена 20.02.2014;

- згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ від 19.02.2014 №9008480573 (граничний термін сплати 19.02.2014) сума податкового зобов’язання у розмірі 208167,30 грн. сплачена 20.02.2014;

- згідно декларації з ПДВ від 19.06.2014 №9035294982 (граничний термін сплати 01.07.2014) сума податкового зобов’язання у розмірі 6579,90 грн. сплачена 30.07.2014.

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 235373,40 грн., прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2015 №0016021501, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 23537,34 грн., що становить 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області №3271/10/10-36-10-01-04 від 15.12.2015 продовжено строк розгляду скарги ТОВ "Бадваси" від 23.11.2015 №574/5 (вх. №8149/10/10-36 від 25.11.2015) по 22.01.2016.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги №171/10/10-36-10-01-04 від 22.01.2016 частково задоволено скаргу ТОВ "Бадваси" від 23.11.2015 №574/5 та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 13.11.2015 №0016021501.

Також, вказаним рішенням зобов’язано ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області винести нові рішення у відповідності до вимог п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України.

Вважаючи рішення ГУ ДФС у Київській області №171/10/10-36-10-01-04 від 22.01.2016 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарги платника податків. При цьому, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Тобто, стаття 56 Податкового кодексу України встановлює порядок та строки оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначає, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З огляду на зазначене, платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, яким збільшено/зменшено суму грошового зобов’язання платника податків у суді незалежно від того чи проводиться процедура адміністративного оскарження такого податкового повідомлення-рішення або рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Позивач не зазначає, яким чином рішення ГУ ДФС у Київській області, прийняте за результатами розгляду скарги, порушує його права, враховуючи можливість оскарження рішення контролюючого органу, що було предметом розгляду скарги, у судовому порядку.

Отже, рішення про результати розгляду скарги №171/10/10-36-10-01-04 від 22.01.2016 не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року (номер судового рішення в ЄДРСР - 44320586).

При цьому, суд вважає, що безпосередній вплив на права та обов’язки позивача буде мати саме податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішення за результатами розгляду скарги позивача, а тому належним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги все викладене вище, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.