Рішення № 56565564, 15.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/39/11 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/1945/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко М.Р.

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та 1/4 частки земельної ділянки, визнання права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та на 1/4 частку земельної ділянки, стягнення коштів, визнання права власності вцілому на незавершене будівництво та земельну ділянку, а також зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 частину незавершеного будівництва та на 1/4 частину земельної ділянки,-

встановила:

У січні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернулась з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку незавершеного будівництва будинку АДРЕСА_1 та на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1115 га, розташованої за вказаною адресою; визнати за нею право власності на 1/4 частку вказаного незавершеного будівництва та на 1/4 частку земельної ділянки; стягнути кошти в сумі 61 750 грн з депозитного рахунку Шевченківського районного суду м. Львова на користь ОСОБА_4 та визнати право власності на вищезазначене незавершене будівництво та на земельну ділянку в цілому (т. 1 а.с. 144-146, 181-186, 212-213).

В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2007 року за нею визнано право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1115 га, що знаходиться за вказаною адресою. Крім цього, рішенням суду за нею визнано право на спадщину на 1/4 частину вказаних вище незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки. Відтак, їй належить 3/4 частини незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частини земельної ділянки, площею 0,1115 га, за цією ж адресою. Решта 1/4 частина вказаного незавершеного будівництвом будинку та 1/4 частина земельної ділянки належали ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після її смерті спадкоємцем стала дочка ОСОБА_4, з якою у неї склалися неприязні стосунки.

З дня набрання рішенням суду законної сили і до цього часу вона не може оформити право власності на належну їй частину будинку і землі у зв'язку з відсутністю реального поділу майна. Неможливість продовження та закінчення будівництва із-за вказаних вище причин призводить до руйнації будинку. Згідно висновку експерта ТзОВ «Гал-Світ» від 21 вересня 2011 року вартість спірного незавершеного будівництвом житлового будинку в цілому становить 44 тис. грн, вартість 1/4 частини цього будинку складає 11 тис. грн.; вартість всієї земельної ділянки, площею 0,1115 га, на якій стоїть спірний будинок, становить 202 600 грн, а вартість 1/4 частки цієї земельної ділянки складає 50 650 грн. Отже, вартість 1/4 частки спірного майна становить 61750 грн, які вона перерахувала на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Львова. Просила позов задовольнити.

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 1/4 частину незавершеного будівництва та 1/4 частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; виділити в її власність частину будинку та земельної ділянки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 травня 2010 року (т. 1 а.с. 107-108).

Вимоги обгрунтовувала тим, що вона після матері ОСОБА_6 успадкувала за заповітом 1/4 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1115 га, та 1/4 незавершеного будівництвом будинку, що розташований на вказаній земельній ділянці. Інші 3/4 частини зазначеної вище земельної ділянки та 3/4 незавершеного будівництвом будинку, що знаходиться на цій ділянці, належить на праві власності ОСОБА_2 Просила позов задовольнити.

Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Останнім оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та на 1/4 частки земельної ділянки; визнання права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та на 1/4 частку земельної ділянки; стягнення коштів; визнання права власності в цілому на незавершене будівництво та земельну ділянку - задоволено повністю.

Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 та на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1115 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 та на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1115 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Перераховано кошти в сумі 90104 грн. з депозитного рахунку Шевченківського районного суду м. Львова в користь ОСОБА_4, внесені ОСОБА_2, в рахунок вартості 1/4 частки незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,1115 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в цілому на незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,1115 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 частину незавершеного будівництва та на 1/4 частину земельної ділянки, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 січня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в розмірі 533 гривні 4 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 368 гривень.

Рішення суду оскаржила відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не дослідив, що відповідно до висновку повторної судової експертизи від 16.05.2014 року, сума присудженої компенсації 90104,00 грн. є ринковою вартістю її частки будинку та земельної ділянки станом на листопад 2011 року, а вартість частки під час першого розгляду справи в суді апеляційної інстанції (травень 2014 року) становила 188713 грн., сума визначена судом як компенсація за частку не є вартістю належної їй частки на час ухвалення оскаржуваного рішення, що суперечить висновкам і мотивам суду касаційної інстанції, які в силу ст. 338 ЦПК України є обов'язковими.

Крім цього, сума, яка визначена судом, як компенсація за частку спірного майна, не відповідає прохальній частині уточненої позовної заяви, тому в такий спосіб суд вийшов за межі позовних вимог.

При цьому, її представник неодноразово висловлював думку про незгоду з ринковою вартістю частки у спірному майні, оскільки така вартість не є ринковою вартістю майна станом на час ухвалення рішення.

Обгрунтовуючи оскаржуване рішення в частині припинення права на частку у спільному майні суд зазначає, що така частка ОСОБА_4 є суттєво меншою частки позивача ОСОБА_2, що суперечить вимогам закону та матеріалам справи, оскільки згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1583/1584/1585 від 27.05.2010 року частка в будинку є значною та становить 32,87 кв.м. загальної площі.

Крім цього експерт встановив, що житловий будинок можливо поділити відповідно до варіантів, які наближені до ідеальних часток і запропоновано поділ земельної ділянки, які передбачають роздільне ізольоване користування.

Таким чином висновок суду про неподільність будинку є безпідставним та суперечить висновку експертизи.

В свою чергу, представник Брюховицької селищної ради повідомив, що дозвіл на поділ будинку не може бути наданий у зв'язку з тим, що сторони спору та співвласники спірного майна не звертались з цього приводу до виконкому ради та не оформили права власності на майно.

Висновок суду про те, що позбавлення частки в будинку та ділянки не завдасть істотної шкоди її інтересам не відповідає дійсності, оскільки надання їй грошової компенсації в обмін на належну частку в житловому будинку та земельній ділянці позбавить її та сім»ю не тільки можливості використання земельної ділянки, але й можливості облаштувати у спірному будинку повноцінну квартиру.

Вважає, що суд першої інстанції в супереч вимогам закону відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки не сприяв повному і всебічному з»ясуванні обставин справи.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на підтримання доводів скарги, а також пояснення позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить переконання про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що частка спірного майна ОСОБА_4 є суттєво меншою частки майна, яке належить ОСОБА_2, неприязні стосунки між сторонами вказують на неможливість перебування спірного майна у спільному користуванні, а припинення права особи на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників, зокрема ОСОБА_4, оскільки у власності її родини знаходиться двохповерховий будинок по АДРЕСА_2.

Щодо суми компенсації спірного майна суд врахував, що така не визнається відповідачем, однак остання не заявляла клопотання у судовому засіданні про проведення повторної експертизи на предмет оцінки спірного майна, оскільки взагалі заперечувала можливість такого поділу, тому суд при постановленні рішення врахував оцінку спірного майна згідно висновку експерта № 2174/2175/2176 від 24.11.2011 року, яка складає 90104 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що запропоновані експертом варіанти поділу, на які посилаються відповідач та її представник, наближені до ідеальних часток на стадії проектного завдання, зроблені за відсутності робочого проекту будинку та не свідчать про дотримання при цьому будівельних норм, відтак відповідачкою та її представником не доведено суду реальної можливості поділу спірного майна між співвласниками.

Враховуючи наявні у справі та досліджені судом докази, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із висновками місцевого суду, оскільки таких суд прийшов за неповного з»ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, тому оскаржуване рішення суду не може залишатись в законній силі.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2007 року, визнано незавершений будівництвом будинок, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1115 га, за зазначеною вище адресою, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вищевказаного незавершеного будівництвом будинку, 1/2 частину вказаної земельної ділянки та право на спадщину після смерті ОСОБА_7, а саме на 1/4 частину незавершеного будівництвом будинку та 1/4 частину земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.04.2007 року набрало законної сили.

Таким чином ОСОБА_2 належить 3/4 частини незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частини земельної ділянки, площею 0,1115 га, за цією ж адресою.

Решту 1/4 частину незавершеного будівництвом будинку та 1/4 частину земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_7 успадкувала ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем майно якої є ОСОБА_4, яка окрім зазначеного, успадкувала двоповерховий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 106).

Таким чином, позивачу ОСОБА_2 належить 3/4 частини незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частини земельної ділянки пл. 0,1115 га за цією ж адресою, а решта 1/4 частини вказаного незавершеного будівництвом будинку та 1/4 частини земельної ділянки належить відповідачу ОСОБА_4, проте, державна реєстрація права на нерухоме майно, сторонами не проведена.

Статтею 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

В свою чергу, положення статті 365 ЦК України визначають, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За змістом цієї норми закону для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника і членам його сім»ї, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім»ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об»єкта, який є спільним майном.

Власне до цього зводяться правові висновки, висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11 та від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковими для судів при застосуванні таких норм права.

Задовольняючи вимоги первісного позову суд першої інстанції виходив з наявних двох підстав, які передбачені ст. 365 ЦК України, для припинення права відповідача на належну їй частку у спірному будинку, зокрема що частка ОСОБА_4 є суттєво меншою частки ОСОБА_2, неможливість спільного володіння майном у зв»язку із неприязними відносинами, при цьому таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_4 та членам її сім»ї.

Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що враховуючи загальну площу спірного будинку 131,5 кв.м., частка майна, що належить відповідачу ОСОБА_4 складає 32,87 кв.м., відтак не може вважатися незначною, при цьому відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1583/1584/1585 від 27.05.2010 року, її частка може бути виділена в окрему кімнату за корисною площею 32,2 кв.м., що відповідатиме наближено до ідеальної частки, та є більшою ніж мінімальна площа однокімнатної квартири (п. 2.4 БНіП 2.08.89 «Житлові будинки»).

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України, на зазначені обставини справи та положення закону уваги не звернув, та вважав обгрунтованою вимогу позивача про позбавлення ОСОБА_4 частки у спірному майні, оскільки вона є значно меншою за частку позивачки та припинення права не завдасть істотної шкоди інтересам останньої.

Крім цього, задовольняючи позов ОСОБА_2 про припинення права ОСОБА_4 на частку в спільному майні та визначаючи вартість її частки в розмірі 90104,00 грн. суд першої інстанції виходив з висновку повторної судової інженерно-технічної експертизи від 16 травня 2014 року, відповідно до якого станом на 24 листопада 2011 року вартість ? частини незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 та ? частини земельної ділянки площею 0,1115 га за тією ж адресою складає відповідно 18259 грн. та 71845 грн., що в цілому становить 90104 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України визначена таким чином грошова сума була внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду.

На переконання колегії суддів, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не роз'яснив позивачу та відповідачу про можливість призначення у справі експертизи для встановлення вартості частки відповідачки у спірному майні станом на час ухвалення рішення у цій справі, натомість помилково послався на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2014 року, якою визначено вартість 1/4 частин спірних недобудованого будинку та земельної ділянки на час ухвалення перший раз рішення судом першої інстанції 24.11.2011 року, та не з'ясував, чи є така грошова компенсація ринковою вартістю належної ОСОБА_4 частки спірного майна на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.

З наведенного слідує, що вимоги позивача про припинення права на частку у спірному майні, сплата відповідної компенсації, а як наслідок визнання права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку за позивачем вцілому, до задоволення не підлягають, а оскаржуване рішення необхідно скасувати у відповідній частині.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог відповідача по зустрічному позову ОСОБА_4 про визнання за нею право власності на 1/4 частину незавершеного будівництва та 1/4 частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та виділення в її власність частини будинку та земельної ділянки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 травня 2010 року, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону з наступнх підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Статтею 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Судом беззаперечно встановлено, що взаємної згоди про поділ незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки між сторонами не досягнуто.

Крім цього, аналіз положень ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки житлового будинку та належних будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішення про зміну часток у праві власності на будинок.

Відповідно до висновку судової будівельної-технічної експертизи № 1583/1584/1585 від 27.05.2010 року спірне майно - незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_6, відповідно до належних їм часток (3/4 та 1/4 відповідно) технічно не можливий.

В свою чергу, експертом запропоновано на розгляд суду три варіанти поділу житлового будинку з наближенням до ідеальних часток на стадії проектного завдання, із виплатою грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки одному із співвласників, а також три варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою з врахуванням ідеальних часток обох співвласників.

Окрім цього, експертом визначено обсяг робіт з перепланування будинку, які необхідно провести відповідно до кожного із варіантів поділу (т. 1 а.с. 70-82).

В свою чергу, у тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку, він провадиться за наявності на це дозволу компетентного органу (ст. 152 ЖК УРСР).

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз»яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК УРСР).

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін відповідно до заявлених вимог, суд повинен запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Серед доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що 24.11.2015 року ОСОБА_4 звернулася до виконавчого комітету Брюховицької селищної ради про надання дозволу на проведення запропонованого експертом перепланування незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1, проте, станом на дату постановлення оскаржуваного рішення ця заява селищною радою не розглянута.

Колегією суддів запропоновано відповідачу ОСОБА_4 та її представнику надати висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із запропонованим експертом поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку, проте, такі документи стороною відповідача не надано, при цьому, представник відповідача пояснив, що відповідач не зверталася у Брюховицьку селищну раду після 24.11.2015 року про результати розгляду її звернення.

Оскільки такі висновки не були отримані як до ухвалення рішення суду першої інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційному суді, позовні вимоги ОСОБА_4 по зустрічному позову до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314 ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2015 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та на 1/4 частки земельної ділянки; визнання права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та на 1/4 частку земельної ділянки; стягнення коштів; визнання права власності вцілому на незавершене будівництво та земельну ділянку - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та 1/4 частки земельної ділянки, визнання права власності на 1/4 частку незавершеного будівництва та на 1/4 частку земельної ділянки, стягнення коштів, визнання права власності в цілому на незавершене будівництво та земельну ділянку- відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Повернути ОСОБА_2 внесені 90104 (дев»яносто тисяч сто чотири) грн. 00 коп. з депозитного рахунку Шевченківського районного суду м. Львова (отримувач територіальне управління ДСА у Львівській області, код отримувача 266306742, рахунок отримувача 37313005000789).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин