Рішення № 56565403, 14.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/2167/15-ц

Провадження № 22-ц/792/542/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів П'єнти І.В., Талалай О.І.

секретар Бондар О.В.

за участю представника апелянта ОСОБА_1., представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» Надольської А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі Банк) звернулося до суду із позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір №014/4101/74/326, за яким Кредитор надав позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 22 500 доларів США терміном до 29 листопада 2017 року під 13% річних. Цього ж дня між Банком та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №014/4104/74/526/1, за яким Поручитель зобов'язався відповідати солідарно з Позичальником по його борговим зобов'язанням, що виникають з Кредитного договору. Позивач зазначає, що відповідно до Кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки частинами, а у разі прострочення - сплатити пеню, крім того, зобов'язався достроково погасити кредит на вимогу Кредитора. Як вказує позивач, з листопада 2014 року позичальник припинив виконувати свої грошові зобов'язання і так як відповідачі відповідають перед Банком як солідарні боржники, тому позивач просив суд винести рішення, яким стягнути в солідарному порядку з останніх 18 996,86 доларів США.

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору поруки припиненим. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що до цього договору слід застосовувати норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, адже її порука є припиненою, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання виконання основного зобов'язання не пред'явив вимог до поручителя. ОСОБА_4 вказує, що у зв'язку із порушенням ОСОБА_5 графіка погашення платежів та виникнення заборгованості між Банком та ОСОБА_5 було укладено додаткові угоди від 18 квітня 2009 року та від 30 червня 2010 року, якими пролонговано дію Кредитного договору до 29 вересня 2023 року, тобто змінено строк виконання основного зобов'язання, а у разі зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання шестимісячний строк підлягає обрахування з цієї дати. Оскільки Банк звернувся до суду з позовом до поручителя лише 12 червня 2015 року, то відповідно дію договору поруки необхідно вважати припиненим.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 18996,86 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі 401 449 грн. 15 коп. В зустрічному позові ОСОБА_4 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки припиненим відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_4, не погоджуючись із вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову є незаконним з підстав невідповідності висновку суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку із чим рішення в цій частині просить скасувати і задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянтка зазначає, що суд не врахував та не провів аналізу договору поруки і в рішенні не обґрунтував позицію щодо її пояснень. Про укладення додаткової угоди № 1 від 18 травня 2009 року, № 2 від 30 червня 2010 року та нові умови споживчого кредиту, його орієнтовану сукупну вартість апелянтка повідомлена не була. Вважає, що Банком пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя щодо виконання ним солідарно з боржником зобов'язань.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав і просить її відхилити.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Встановлено, що апелянтом ОСОБА_4 оскаржується рішення Шепетівського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року в частині відмови у зустрічному позову. В решті рішення сторонами не оскаржується.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що в зв»язку із невиконанням відповідачами взятих на себе зобов»язань за кредитним договором та договором поруки заборгованість останніх перед банком станом на 05 травня 2015 року складає 18996,86 доларів США, що еквівалентно 401449 грн. 15 коп., а тому ця сума боргу підлягає до стягнення із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Банку в солідарному порядку. І відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору поруки припиненим з підстав пропуску строку.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині щодо стягнення суми боргу в солідарному порядку із відповідачів. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зустрічний позов не підлягає до задоволення за безпідставністю.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Як слідує із положень ст. 526 ЦК України зобов»язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 30 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014/4104/74/526, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 22500 доларів США на строк до 29 листопада 2017 року під 13% річних. Згідно п. 1.3 та п. 5.1. цього договору позичальник зобов»язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом щомісячно, шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів відповідно до графіка погашення кредиту, а у разі прострочення грошового зобов'язання - сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (П.10.1 кредитного договору). Крім того, ОСОБА_5 зобов'язався достроково погасити кредит (у 30-денний термін) на вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору та або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. ( Підпункт 1 пункту 5.5 зазначеного вище кредитного договору). (а.с. 17-29).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 30 листопада 2007 року укладено договір поруки № 014/4104/74/526/1, відповідно якого остання поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань і зобов'язувалася відповідати солідарно з позичальником по його борговим зобов'язанням, що виникатимуть з кредитного договору. (а.с. 37-38).

Встановлено, що Банк виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту і ця обставина сторонами не заперечується.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 30-32) 18 травня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №014/4104/74/526/1 від 30.11.2007 року, якою досягнуто згоду про зміну умов погашення кредиту: тимчасово, на період з 15.06.2009 року до 15.06.2010 року зменшено розмір щомісячного платежу та змінено строк його сплати.

Також, 30 червня 2010 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору №014/4104/74/526 від 30.11.2007 року, відповідно до якої пролонговано дію кредитного договору до 29 вересня 2023 року, капіталізовано прострочену заборгованість по кредиту та тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу (надано «кредитні канікули»), у зв'язку з чим Графік погашення було викладено у новій редакції у додатку до зазначеної угоди. (а.с. 3-36).

Як встановлено судом першої інстанції, позичальник ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує і станом на 05 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 18996,86 доларів США, із них: 17038,20 доларів США - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 457,99 доларів США, 1226 доларів США - заборгованість по відсотками; 732,66 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків. Сума боргу підтверджується розрахунком та сторонами не оспорюється.

А тому, на думку колегії суддів, позовні вимоги Банку щодо стягнення із ОСОБА_5 кредитної заборгованості підлягають до задоволення.

Разом з тим, не підлягають до задоволення вимоги Банку щодо стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_4, виходячи із слідуючого.

Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Колегією суддів встановлено, що в результаті укладення між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору № 014/4104/74/526 від 30.11.2007 року збільшується обсяг відповідальності поручителя та ця обставина до відома ОСОБА_4 доведена не була. І зазначені обставини визнаються представниками сторін та згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають. А тому, колегія суддів приходить до висновку, що порука ОСОБА_4 є припиненою.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не підлягає до задоволення зустрічна позовна заява ОСОБА_4 про припинення поруки з підстав ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки Банком не пропущено шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення вимоги до поручителя. Адже строк виконання основного зобов'язання визначений умовами кредитного договору № 014/4104/74/526, що укладений 30 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 та Додатковою угодою № 2 до вказаного кредитного договору і настає 29 вересня 2023 року (а.с. 17 - 22, 33-34), а позов Банком направлено до суду 12.06.2015 року. І доводи апеляційної скарги апелянтки не спростовують зазначених вище висновків суду.

Посилання апелянта на те, що в зв'язку із укладенням 18.05.2009 року та 30.06.2010 року між Банком та ОСОБА_5 Додаткової угоди №1 та відповідно Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору №014/4104/74/526 від 30.11.2007 року обрахування шестимісячного строку повинно обчислюватися саме з дат укладення додаткових угод є безпідставними, адже Додатковою угодою № 1 від 18.05.2009 року не змінювався строк виконання основного зобов'язання, а Додатковою угодою № 2 визначено вказаний строк 29 вересня 2023 року, який на час розгляду справи не пройшов.

У відповідності з ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 3654 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 410306 від 14.05.2015 року. (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 303, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року щодо задоволення первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Хмельницької обласної дирекції (код ЄДРПОУ: 22985158, р/р 290901019 в ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 315966, адреса м. Хмельницький, вул. Грушевського, 54) заборгованість за кредитним договором № 014/4104/74/526 від 30.11.2007 року в сумі 189966,86 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 494108 грн. 33 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17038,20 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 443163 грн. 58 коп., по відсотками - 1226 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 31888 грн.26 коп. та пеня в сумі19056 грн. 48 коп.

В решті позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відмовити.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Хмельницької обласної дирекції 3654 грн. судового збору.

В решті рішення Шепетівського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

_____________

Головуючий у першій інстанції - Березова І.О Справа № 22ц/792/542/16

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія № 27