Рішення № 56564463, 17.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/600/15 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.

Провадження № 22-ц/783/1737/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота  Т.І.

Категорія: 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В.,Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 2 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и л а:

9 червня 2015 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1, з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК України. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власником спірного будинку, у якому зареєстрований відповідач з 3 січня 2002 року. Він з 2006 року не проживає за цією адресою. Просить позов задовольнити.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 2 вересня 2015 року позов задоволено. Ухвалено визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1, власником якого є позивач.

Рішення оскаржив ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального права і процесуального права. Зазначає, що суд порушив конституційні та конвенційні права, обмеживши йому доступ до участі в розгляді справи, оскільки відклав розгляд справи з 1 на 2 вересня 2015 року, що позбавило його можливості скористатися правовою допомогою. Зазначає, що судом невірно застосовано норми матеріального права, оскільки у цьому випадку захист прав власника житла можливий шляхом усунення перешкод у користуванні власником, а не шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст.ст.10, 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що власником спірного будинковолодіння був ОСОБА_5 - батько позивача і дід відповідача, який склав заповіт на все належне йому на час смерті майно в користь ОСОБА_4 (а.с.11). У спірному будинку зареєстрований відповідач, що стверджується інформацією, наданою міграційною службою, та відміткою у паспорті відповідача (а.с.32,56). Записами будинкової книги спірного будинку стверджується, що у ньому був зареєстрований батько відповідача ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18-25). Позивачз 25 серпня 1987 року дотепер зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2, що вбачається з копії її паспорта (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 червня 2010 року власником зазначеного будинковолодіння є позивач, яка успадкувала його за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 (а.с.12-14). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину відповідач ОСОБА_3 є власником гаражу за адресою знаходження спірного будинку, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.109).

Позивач звернулася з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним будинком, посилаючись на ст.ст.71,72 ЖК України. Свої позовні вимоги вона не змінювала. Позов задоволено з підстав, передбачених ст.405 ЦК України.

Є встановленим, що ОСОБА_4 є власником спірного будинку з 24 червня 2010 року (а.с.13).

Задовольняючи позов з підстав, передбачених ст. 405 ЦК України, суд першої інстанції посилався на те, що з 2006 року відповідач у спірному будинку не проживає, оскільки створив сім'ю і перейшов проживати до дружини. Колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може, оскільки на їх підтвердження не надано належних та допустимих доказів. Суд не може прийняти як належні та допустимі докази акт від 21 травня 2015 року, складений одноособово депутатом міської ради ОСОБА_7 та акти від 3 і 16 червня 2015 року, які складені на протязі 21 травня-16 червня 2015 року з участю цього ж депутата, не підтверджені іншими доказами. Задовольняючи позов, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позов заявлено з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК України, а суд керувався ст. 405 ЦК України, що регулює право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом.

Спір між сторонами виник щодо припинення права користування жилим приміщенням членом сім'ї колишнього власника житла, оскільки відповідач не є членом сім'ї позивача.

Втрата права користування жилим приміщенням членом сім'ї колишнього власника є наслідком припинення права власності останнього на це майно. Спір належить вирішувати з врахуванням положень ст.ст. 316,317,319,321,379, глави 28 ЦК України; застосування до зазначених правовідносин положень ст.ст.71,72 ЖК України та ст.405 ЦК України є безпідставним.

Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини. Застосуванню не підлягають і ст.ст.71,72 ЖК України, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності;колегія суддів приходить до висновку, що з підстав, наведених позивачем, позов до задоволення не підлягає. Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставною для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в користь позивача не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314 ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 2 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: