Ухвала суду № 56563336, 17.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/7026/15Головуючий у 1-й інстанції Апаллонова Ю.В.№22-ц/778/201/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 «Міські теплові мережі» (надалі - ОСОБА_3 «МТМ») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_3 «МТМ» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача станом на 01.05.2015 року заборгованість у сумі 8885,43 грн. за період з 01.03.2012 року по 30.04.2015 року за надані послуги з централізованого опалення за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги б. 133 кв. 42, а також понесені судові витрати у розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що надавав послуги у АДРЕСА_1 у період з 01.03.2012 року по 30.04.2015 року на загальну суму 9131,27 грн. Відповідач за вказаний період здійснював оплату за надані послуги частково. Станом на 01.05.2015 року виникла заборгованість у розмірі 8885,45 грн. За вказаний період заперечень з боку відповідача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої воді на адресу ОСОБА_3 „МТМ" не надходило.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 «МТМ» доОСОБА_2 про стягнення заборгованостізадоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 «МТМ» суму боргу у розмірі 8885,45 грн. за послуги з централізованого опалення, а також судовий збір у сумі 243, 60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 48-52) просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 «МТМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в сумі 8885,45 грн. та стягнення судового збору в сумі 243,60 грн. відмовити в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду провадження у цій справі за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача відкрито (а.с.63), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.65).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 28 січня 2016 року, був відкладений (а.с.77) через відсутність даних (а.с.69) про належне повідомлення апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи відповідача ОСОБА_2 на дане судове засідання у цій справі.

У судове засідання 17 березня 2016 року належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи апеляційним судом (а.с. 78,80) всі особи, які беруть участь у цій справі, не зявились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у цій справі, та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 3, 10-11, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України та виходив з обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Пунктом 2.1. Статуту (а.с.4-5) встановлено, що основною метою діяльності концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності ОСОБА_3 та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Згідно п.1.1. статуту ОСОБА_3 «Міські теплові мережі» створено на підставі рішення 34 сесії 23 скликання Запорізької міської ради від 11.01.2002 року № 17 «Про створення комунальних підприємств теплових мереж», згідно із законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно рішенню Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено ОСОБА_3 «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж ОСОБА_3 «МТМ».

Вказане рішення Виконавчого комітету ЗМР було чинним на час розгляду цієї справи судом першої, не скасовано.

Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що ОСОБА_3 «МТМ» у період з 01.03.2012 року по 30.04.2015 року на загальну суму 9131,27 грн. надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води у приміщення за адресою: АДРЕСА_2. Однак, відповідач не належним чином здійснювала оплату за надані послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8885,45 грн. (а.с.10-12).

Згідно із п. 18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення між ОСОБА_3 «МТМ» та ОСОБА_2 не укладався, тому плату за послуги з теплопостачання відповідачі зобов'язані були вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Дійсно Законом України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630 затверджено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Однак, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність письмового договору між нею та ОСОБА_3 «МТМ», як на підставу відмови у позові позивача у цій справі.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 «МТМ» надавав ОСОБА_2 зазначені послуги, а вона їх одержувала і не відмовлялася від них. Доказів неякісного надання послуг ОСОБА_3 «МТМ» відповідач не надала і оскільки вона від послуг, які надавав ОСОБА_3 «МТМ» офіційно не відмовлялася, їх фактично одержувала, то у неї виник обов'язок сплатити ці послуги.

Згідно із ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк, а відповідно до ст.64-68 ЖК України наймач /або власник/ жилого приміщення та повнолітні члени його сім'ї зобов'язані своєчасно та належним чином сплачувати комунальні послуги. У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач ОСОБА_2 у суді першої інстанції визнала, що квартира АДРЕСА_3 забезпечена централізованим опаленням, гарячим водопостачанням з розрахунку боргу вбачається, що за період з 01.03.2012 року по 30.04.2015 року відповідач частково сплачувала ці послуги, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин. Проплати які здійснені відповідачем, враховані при обчисленні заборгованості.

Ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.20 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" споживач зобовязаний укласти договір про надання житлового комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Ст. ст. 20, 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок наймача (власника) квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року. ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Правовідносини між сторонами у справі склалися на підставі надання/отримання послуг з тепло, водо-теплопостачання, тобто відносини фактично існували. Відносини, які склалися між сторонами підпадають під норми «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за N 869 від 1 червня 2011 р. та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. №630. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювалися періодичні платежі за отримані послуги.

Відповідно до ст. 20, ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви позивачем не суперечить положенням цивільного процесуального законодавства України, адже нормами ЦПК не передбачено вимоги, відповідно до яких повинен бути оформлений розрахунок заборгованості і обґрунтовано підтверджує заявлені вимоги (а.с. 10-14). Вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався і не спростовувався.

Судомпершої інстанції також правильно були враховані ті обставини, що ОСОБА_2 не зверталась до ОСОБА_3 «МТМ» і не цікавились можливістю укласти договір на постачання теплової енергії, оскільки жодного доказу на підтвердження цього не надала .

Згідно змісту ст.ст. 67, 68 ЖК УРСР наймач зобов'язаний вчасно вносити квартирну плату та за комунальні послуги.

Відповідно до п. 7 „Правил користування приміщеннями житлових будинків", затвердженими постановою KM України від 24 січня 2006р. № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України „Про житлово-комунальні послуги" випадки, в яких недодержання сторонами письмової форми правочину про надання житлово-комунальних послуг, має наслідком його недійсність, не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачами не позбавляє відповідача обов'язку сплатити фактично отримані ним послуги з централізованого опалення.

Незважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян на забезпечення їх здоров'я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48 Конституції України), що включає праве на житло, ОСОБА_3 «МТМ» здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води ОСОБА_2

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між ОСОБА_3 «МТМ» та ОСОБА_2 існують зобов'язання, хоч договір не було укладено, а відсутність укладеного договору не позбавляє ОСОБА_2 обов'язку здійснювати оплату за отримані послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, і відмова споживача здійснювати оплату згідно діючих, затверджених тарифів є неправомірною.

Посилання відповідача на низьку якість наданих послуг суд першої інстанції правильно оцінив критично, оскільки як було встановлено у суді першої інстанції, у тому числі із пояснень відповідача за період з 01.03.2012 року по 30.04.2015 року заперечень, скарг або претензій з боку відповідача на неналежну якість послуг не надходило.

Щодо доводів відповідача про те, що у неї відрізані батареї в результаті ліквідації наслідків аварії, крім однієї батареї, що є підставою для перерахунку оплати за послуги та відповідно зменшення розміру заборгованості, судом першої інстанції перевірялися і встановлено наступне.

ОСОБА_2 у суді першої інстанції зазначила, що не зверталась з заявою або претензією з приводу неналежної якості послуг до позивача у цей період, як і не зверталась із заявою про перерахунок розміру плати, так і не складала актів щодо неналежно наданої послуги.

Крім того, відповідно до п.32 Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.1997 року № 1497та п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання у встановленому порядку за письмовою заявою споживача. Таким чином, споживач звільняється від оплати лише у разі ненадання послуг або припинення надання їх за його заявою.

Судом першої інстанції не було встановлено, що часткове відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання здійснено у встановленому порядку, а самовільне, з порушенням визначеного для цього порядку відключення не є підставою для звільнення його від оплати фактично наданих, але невикористаних послуг.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену нею у запереченнях проти позову позивача у цій справі та яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

ОСОБА_3 «МТМ» надавав відповідачу ОСОБА_2 послуги як з централізованого опалення, так й з централізованого постачання гарячої води.

Тому встановлення судом першої інстанції у своєму рішенні, що у ОСОБА_2 є заборгованість перед ОСОБА_3 «МТМ» за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води станом на 01.05.2015 року у сумі 8885,43 грн., в якій заборгованість з централізованого опалення фактично становить 8885,43 грн., а заборгованість з централізованого постачання гарячої води 00,00 грн., не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій справі.

ОСОБА_3 «МТМ» у цій справі стягується заборгованість з централізованого опалення за період з 01.03.2012 року по 30.04.2015 року (а.с.10-12).

ОСОБА_3 «МТМ» звернувся до суду із вищезазначеним позовом 21.07.2015 року (а.с.1).

У червні 2015 року мало місце переривання строку позовної давності, оскільки ОСОБА_3 «МТМ» звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги, але йому було відмовлено ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року (а.с.13).

Після цього, перебіг 3-річного строку позовної давності почався заново.

Таким чином, частина заборгованості за період з березня 2012 року по травень 2012 року нарахована позивачем поза межами строку позовної давності.

Однак, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 267 ч. 3 ЦПК України).

У матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що відповідач ОСОБА_2 у суді першої інстанції заявляла до ухвалення оскаржуємого рішення перед судом про застосування строку позовної давності у цій справі.

Так, письмові заперечення відповідача на позов позивача у цій справі (а.с.34-37) такої заяви не містять, у судовому засіданні 19 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_2 не була присутня (а.с.43).

Згідно із листом МКП «Основаніє» від 22.09.2015 року (а.с.41) у квартирі відповідача відсутні батареї у залі та кухні.

Інформація, що в зимовий період 2008-2009 року для ліквідації аварії саме працівниками МКП «Основаніє» у квартирі відповідача були зрізані батареї, відсутня.

Згідно із постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 року МКП «Основаніє» обслуговується внутрішньо-будинкова система централізованого опалення від зовнішньої стіни будинку до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться в квартирі.

Тому, МКП «Основаніє» запропонувало ОСОБА_2 самостійно (за власні кошти) до початку опалювального періоду встановити опалювальні прилади у її вищезазначеній квартирі.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові №6-95 цс-12 та №6-96цс від 26.09.2012 року, який є обовязковим для застосування загальними судами в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України:

«Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Зазначеним Порядком встановлено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. По закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Для виконання робіт з підготовки внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП до опалювального сезону після відключення приміщення від мереж його власник, наймач (орендар) зобов'язаний надавати представнику виконавця послуг з ЦО і ГВП можливість доступу до транзитних трубопроводів відповідно до порядку їх технічного огляду, установленого Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 № 76.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджено центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктами 25, 26 цих Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентується Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, і здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення він повинен звернутися до міжвідомчої комісії (далі - Комісія) для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченню робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним».

При вищевикладених обставинах, спір між ОСОБА_2 та МКП «Основаніє» щодо того, хто відрізав батареї у квартирі відповідача у залі та в кухні та хто їх зобовязаний встановлювати знов, не міг бути підставою для відмови судом першої інстанції у позові ОСОБА_3 «МТМ» у цій справі про стягнення з відповідача ОСОБА_2 вищезазначеної заборгованості з централізованого опалення.

У матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що ОСОБА_2 зверталась до ОСОБА_3 МТМ» із заявами про ненарахування їй плати за централізоване опалення під час періоду нарахування вищезазначеної заборгованості з будь-яких підстав чи про перерахунок останньої, або скаргами про неякісні послуги саме ОСОБА_3 «МТМ» та що про це були складені відповідні акти.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивача у цій справі.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Наявні у тексті оскаржуємого рішення, у тому числі в мотивувальній його частині, описки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни останнього, вони можуть бути усунуті у подальшому за ініціативою суду чи заявою осіб, які беруть участь у справі, в порядку ст. 219 ЦПК України.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_3 «МТМ» судових витрат у вигляді судового збору 267,96 грн. (оригінал квитанції а.с.62), понесених нею при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_4ОСОБА_5