Постанова № 56560644, 23.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/200/16

Справа №760/1484/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення недоплат довічного щомісячного грошового утримання, що витікає із трудових правовідносин, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва в якому просила зобов'язати відповідача здійснити та виплатити їй, судді у відставці, ветерану праці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.06.2015 р. по січень 2016 року включно за ст.ст. 43, 44 Закону України «Про статус суддів» та довідок ТУ ДСАУ в м. Києві № 259, 260 від 29.04.2014 року в розмірі 18 635, 40 грн. з розрахунку 90% з суми 20 706,00 грн. - заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Також, просила такі виплати проводити до чергового підвищення заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є суддею у відставці і відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», чинного на час призначення їй щомісячного довічного грошового утримання, визначено, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або від сплати податку щомісячне утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Проте, відповідач з 01.06.2015 року по січень 2016 року включно проводив виплати грошового утримання з порушенням закону, а саме з 50 % недоплатами.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

23.02.2016 року позивачка в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій просила розгляд справи здійснити за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

23.02.2016 року представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Так, заперечуючи проти заявлених вимог, з урахуванням поданих письмових заперечень, посилався на ту обставину, що органи Пенсійного фонду зобов'язані перераховувати лише довічне грошове утримання суддів Конституційного Суду України, щодо суддів судів інших рівнів такого обов'язку законом не передбачено, а тому просив у позові відмовити, т. я. права позивачки з боку відповідача не порушувалися.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка є суддею у відставці і відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» за нею зберігається звання судді і такі ж гарантії соціального захисту, як і до виходу у відставку. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва і отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене їй, як судді, яка вийшла у відставку з Конотопського районного суду Сумської області, та обчислене відповідно до Закону України «Про статус суддів».

Відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України від 29.04.2014 № 259 та № 260 суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді за січень 2014 року складала - 20706,00 грн. (а.с. 9-10).

Як зазначає позивачка, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано делеговані йому повноваження та безпідставно не виплачується пенсія в передбаченому законом розмірі починаючи з 01.06.2015 р. по січень 2016 року включно.

Як встановлено судом, в порядку досудового вирішення спору позивачка 21.12.2015 року звернулась до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії, за результатами розгляду якої в задоволенні вимог позивачці було відмовлено, про що повідомлено останню листом від 24.12.2015 року за № 15637/01/с-994.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч.1 ст. 126 Основного Закону України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до якого відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

Суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції 1992 року) встановлено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. За суддею зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру працюючого на відповідній посаді судді. Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» № 2863-ХІІ від 15 грудня 1992 року, яка діяла на час призначення позивачу довічного грошового утримання, у разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, статтями 43 Закону України «Про статус суддів» та постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Стаття 22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-1/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) визначено: «Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Такі гарантії визначені, зокрема, статтею 13 Закону України «Про статус суддів».

Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, зокрема, зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним свої повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення суду після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Зміст статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року в редакції, яка діє внаслідок прийняття рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, чітко та однозначно встановлює співвідношення та залежність розміру місячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Необхідність у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці повинно виходити з усіх складових суддівської винагороди, яка передбачена ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що зміна розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді є достатньою підставою для зміни розміру відповідного місячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року по справі №К/9991/70641/12.

Між тим, до ч.3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» були внесені зміни, відповідно до яких щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді з 01.05.2014 року у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а з 01.01.2015 року - у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 29.03.2015), починаючи з 01.01.2015 щомісячне довічне грошове утримання має виплачуватись позивачу у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, починаючи з 01.01.2015 щомісячне довічне грошове утримання має виплачуватись позивачу у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, вимога позивачки щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.06.2015 р. по січень 2016 року включно за ст.ст. 43 , 44 Закону України «Про статус суддів» підлягає частковому задоволенню, а саме відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з розрахунку 60 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, за виключенням здійснених управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва виплат за цей період, згідно з даними довідок ТУ ДСА України в м. Києві за №259 та №260 від 29.04.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем в межах строків визначених положеннями ст. 99 КАС України заявлено позовні вимоги.

Щодо вимог позивачки зобов'язати позивача належні її виплати проводити до чергового підвищення заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, то суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодекасом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з положень ч.1ст. 6 КАС України така вимога позивачки не ґрунтується на вимога чинного законодавства України, оскільки її право не порушене, а позовні вимоги в цій частині є лише її припущеннями про майбутнє порушення її прав, а тому є необґрунтованою, в зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Частиною 3 ст. 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.7-12, 69-71, 99, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення недоплат довічного щомісячного грошового утримання, що витікає із трудових правовідносин - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м Києва здійснити та виплатити ОСОБА_1, судді у відставці, ветерану праці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.06.2015 р. по січень 2016 року відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з розрахунку 60 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, за виключенням здійснених управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва виплат за цей період, згідно з даними довідок ТУ ДСА України в м. Києві за №259 та №260 від 29.04.2014 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 324,77 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: І. А. Усатова