Рішення № 56559379, 10.12.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/24373/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бондаревій Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про захист прав споживачів та стягнення страхової суми, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про захист прав споживачів та стягнення страхової суми посилаючись на те, що 03.09.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0613968/1012/10, а саме автомобіля марки "Ауді» 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. 21.08.2011 року в період часу з 11 годин 00 хвилин невідома особа, перебуваючи в м. Переяслав-Хмельницький по вул. Шкільна, незаконно заволоділа вказаним автомобілем позивача. З даного приводу позивач одразу зателефонував до чергової частини РВ ГУ МВС України в Київській області м. Переяслав-Хмельницький, по місцю викрадення автомобіля, а також повідомив по гарячій лінії відповідача. 31.08.2011 року слідчим відділом Переяслав-Хмельницького МВ ГУ МВС України в Київській області було порушено кримінальну справу № 17-8702 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, тож ним 03.09.2010 року було подано заяву до відповідача про настання страхової події. 21.08.2011 року позивач отримав листа вих. № 10-11/10/2411 від ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна», яким було запропоновано, з метою прийняття рішення про визначення даної події страховим випадком та розгляду заяви у строк до 21.09.2011 року надати два комплекти оригіналів ключів з брелоками сигналізації застрахованого ТЗ та свідоцтво про його реєстрацію. Дана вимога була ним виконана. 12.10.2011 року позивач отримав листа від СК під № 04-10/13105 про необхідність проведення додаткових заходів страховою компанією для з'ясування обставин настання випадку із застрахованим транспортним засобом, тобто відповідно умов договору, ПрАТ призначено розслідування через, що прийняття рішення про визнання даної події страховим випадком і визначення розміру страхового відшкодування відкладається на 1 місяць (час проведення розслідування). 10.11.2011 року, після спливу місячного терміну, позивач отримав нового листа № 04- 10/14652 про те, що визначення даної події страховим випадком і визначення розміру страхового відшкодування відкладається на 3 місяці. Листом від 25.11.2011 року СК повідомило про продовження терміну прийняття рішення по виплаті страхового відшкодування ще на 6 місяців та запропоновано з'явитись до офісу Страховика для дачі додаткової письмової інформації. 12.12.2011 року представником позивача було подано запит до відповідача, в якому адвокат просив надати перелік запитань на, що 05.01.2012 року ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» повідомила своїм листом, що перелік запитань надати немає можливості, так як вичерпний перелік запитань у вигляді запиту до страхувальника компанія викласти не може, так як наступні запитання з об'єктивних причин можуть коригуватись та змінюватись у залежності від відповідей на попередні. Паралельно, 28.11.2011 року позивачем було подано скаргу до Департаменту страхового нагляду Державної комісії з регулювання ринків Фінансових послуг на дії ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» та за наслідками розгляду скарги Департамент страхового нагляду в листі від 28.12.2011 року за № 8434/42-12 повідомив позивачу, що 17.11.2011 року ПрАТ «СК «Провідна» прийняло рішення про виплату йому авансової виплати за викрадений автомобіль у розмірі 5 000,00 грн. та 28.11.2011 року відповідно до платіжного доручення № 056220 було перерахувало йому страхове відшкодування через систему «Приват-Мані». З відповіді від 17.05.2012 року від Державної комісії з регулювання ринків Фінансових послуг вбачається, що Указом Президента від 23.11.11 року прийнято рішення про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків Фінансових послуг та створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Згідно відповіді від 02.08.2012 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомляє, що листом від 02.04.2012 року ПрАТ «СК «Провідна» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування виходячи з того, що відповідачем на підставі п.п. 11.3.1,11.3.3,11.3.4,11.3.8 договору та ст. 25 ЗУ «Про страхування» було проведено власне розслідування на підставі якого було зроблено висновок про відмову у виплаті страхової суми, а саме встановлено, що автомобіль позивача був ввезений на митну територію України в пошкодженому стані; на момент постановки на облік автомобіля він відновлений не був; на неодноразові запити ПрАТ «СК «Провідна» позивачем не було надано жодного документу, що б підтверджували проведення відновлених робіт застрахованого автомобіля, що свідчить про надання при укладанні Договору страхування свідомо неправдивої інформації про предмет договору, що впливає на ступінь страхового ризику; надання неправдивої інформації стосовно технічного стану автомобіля; визначено в заяві на страхування ринкову вартість автомобіль, яка в 2 рази перевищує дійсну ринкову вартість аналогічного автомобіля в пошкодженому стані; не надано жодного документу, що б підтверджував би факт викрадення автомобіля; агентом Страховика фактично не ідентифіковано наданий автомобіль за номером кузова;позивачем відмовлено у наданні додаткових документів та дачі додаткових пояснень; на момент укладання договору з Страховиком автомобіль обладнаний заводським протиугінним засобом, але у разі якщо встановлена на ТЗ протиугінна система виконує тільки функцію блокування запуску двигуна, то така система є імобілайзером і не може розглядатись як електронна система проти викрадення, однак таку відмову позивач вважає не законною, адже ним було дотримано усі умови договору, а тому просить стягнути з відповідача на його користь страхову суму, пеню, 3% річних від суми простроченої страхової виплати, моральну шкоду, витрати на правовому допомогу та представницькі дії.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з вказаних у ньому підстав, додатково звернувши увагу на те, що страхова сума підтверджується висновком експерта.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі, у задоволенні останнього просив відмовити з підстав викладених у запереченнях (а.с. 129-135 том № І), зокрема виходячи з підстав вказаних у листі від 02.04.2012 року, як-то через те, що СК було встановлено, що автомобіль позивача був ввезений на митну територію України в пошкодженому стані; на момент постановки на облік автомобіля він відновлений не був; на неодноразові запити ПрАТ «СК «Провідна» позивачем не було надано жодного документу, що б підтверджували проведення відновлених робіт застрахованого автомобіля, що свідчить про надання при укладанні договору страхування свідомо неправдивої інформації про предмет договору, що впливає на ступінь страхового ризику; надання неправдивої інформації стосовно технічного стану автомобіля; визначено в заяві на страхування ринкову вартість автомобіль, яка в 2 рази перевищує дійсну ринкову вартість аналогічного автомобіля в пошкодженому стані; не надано жодного документу, що б підтверджував би факт викрадення автомобіля; агентом Страховика фактично не ідентифіковано наданий автомобіль за номером кузова;позивачем відмовлено у наданні додаткових документів та дачі додаткових пояснень; на момент укладання договору з Страховиком автомобіль обладнаний заводським протиугінним засобом, але у разі якщо встановлена на ТЗ протиугінна система виконує тільки функцію блокування запуску двигуна, то така система є імобілайзером і не може розглядатись як електронна система проти викрадення, тобто останнім не дотримано умови договору та Закону України «Про страхування».

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 03.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0613968/1012/10, а саме автомобіля марки "Ауді» 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до розділу 9 п. 9.1 договору № 06/0613968/1012/10, страхувальник бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та на умовах, визначених цим договором, Правилами та чинним законодавством України, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений цим Договором строк та виконувати інші умови Договору.

Розділом 10 договору добровільного страхування від 03.09.2010 р. передбачені страхові випадки, на підставі яких здійснюються страхові виплати. При підписанні даного договору, позивачем, згідно розділу 4.8 було сплачено страховий платіж в сумі 35 550,00 грн., а також з моєї сторони виконані всі умови договору.

При підписанні договору у відповідача не було ніяких зауважень та претензій до об'єкту страхування.

21.08.2011 року в період часу з 11 годин 00 хвилин невідома особа, перебуваючи в м. Переяслав-Хмельницький по вул. Шкільна, незаконно заволоділа вказаним автомобілем позивача.

З даного приводу 31.08.2011 року слідчим відділом Переяслав-Хмельницького МВ ГУ МВС України в Київській області було порушено кримінальну справу № 17-8702 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

22.08.2011 року позивачем було подано заяву до страховика про настання страхової події.

20.09.2011 року позивач отримав листа вих. № 10-11/10/2411 від ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна», яким йому було запропоновано, з метою прийняття рішення про визначення даної події страховим випадком та розгляду заяви у строк до 21.09.2011 року надати два комплекти оригіналів ключів з брелоками сигналізації застрахованого ТЗ - AUDI S3 д.н. НОМЕР_2 кузов НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію застрахованого ТЗ AUDI S3 д.н. НОМЕР_2 НОМЕР_4.

У судовому засіданні встановлено, що дана вимога позивачем була виконана.

12.10.2011 року позивач вдруге отримав листа від Страховика під № 04-10/13105 про те, що в зв'язку з об'єктивною необхідністю проведення додаткових заходів страховою компанією для з'ясування обставин настання випадку із застрахованим транспортним засобом, відповідно умов Договору, Страховиком призначено розслідування, у зв'язку з чим прийняття рішення про визнання даної події страховим випадком і визначення розміру страхового відшкодування відкладається на 1 (один) місяць - на час проведення розслідування.

10.11.2011 року, після спливу місячного терміну позивач отримав нового листа № 04-10/14652, про те, що страховику у зв'язку з великим обсягом перевірочних заходів та отримання інформації та документів, які потребують додаткової перевірки, а також у зв'язку із призначенням необхідних експертних досліджень прийняття рішення про визначення даної події страховим випадком і визначення розміру страхового відшкодування відкладається на 3 (три) місяці - на час проведення додаткового розслідування.

Листом від 25.11.2011 року Страховик повідомив позивача про продовження терміну прийняття рішення по виплаті страхового відшкодування ще на 6 місяців та запропоновано з'явитись до офісу Страховик для дачі додаткової письмової інформації.

Листом від 02.04.2012 року ПрАТ «СК «Провідна» було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

28.11.2011 року позивач звернувся зі скаргою до Департаменту страхового нагляду Державної комісії з регулювання ринків Фінансових послуг на дії ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна». Листом від 28.12.2011 року за № 8434/42-12 Департаментом страхового нагляду позивача повідомлено про те, що 17.11.2011 ПрАТ «СК «Провідна» прийнято рішення про виплату позивачу авансової виплати за викрадений автомобіль у розмірі 5 000,00 грн. та 28.11.2011 відповідно до платіжного доручення № 056220 перерахувало позивачу страхове відшкодування через систему „Приват-Мані".

В той же час, ст. 6 Закону України ''Про страхування" визначено, що конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Договір страхування укладався відповідно до ст. 981 ЦК України шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового поліса. Страховим полісом визначені конкретні умови виплати страхового відшкодування при страхуванні транспортного засобу.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі, у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Статтею 638 ЦК України регламентовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким, чином, між страховиком і страхувальником при укладенні договору страхування виникають договірні відносини і вони мають діяти відповідно до обов'язкових для сторін умов договору страхування.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Чинне законодавство не позбавляє сторони цього договору права укласти його і в іншій письмовій формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України «Про страхування», і отже, підстав для визнання договору страхування неукладеним лише через відсутність поліса чи сертифіката, який посвідчує договір, немає.

Договір страхування, як передбачено частиною третьою цієї ж статті Закону України «Про страхування», набуває чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхування. Зокрема, згідно зі статтею 6 згаданого Закону загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обов'язком страховика відповідно до п. 3 ст. 20 Закону «Про страхування» є відшкодування майнової шкоди за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У даному конкретному випадку, договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0613968/1012/10, а саме автомобіля марки AUDI S3 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано зазначений транспортний засіб за страховими ризиками: «ДТП», «Стихійні лиха», «Пожежа», «ПДТО» «Викрадення». Автомобіль застрахований без урахування зносу. Безумовна франшиза, за ризиками «ДТП», «Стихійні лиха», «Пожежа», «ПДТО» складає 0 % від страхової суми; за ризиком «Викрадення» - 7, 0 %.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Тож, суд, враховуючи конкретні обставини справи, проведений комплекс дій з боку позивача, вважає доводи відповідача про недотримання позивачем умов договору, як на підставу відмови у виплаті є сумнівними, однак наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), а тому відкидає їх, як необґрунтовані, а доводи позивача в цій частині сприймає, як такі, що ґрунтуються на матеріалах справи та при визначенні суми відшкодування враховує таке.

Згідно висновку №19/15-5 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13.03.2015 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля AUDI S3 2007 року випуску станом на вересень 2010 року складає - 342 287, 45 грн.

Відповідно до п. 15.13 договору страхування у випадку втрати застрахованого транспортного засобу внаслідок настання ризику «Викрадення» страхове відшкодування обчислюється, як різниця між дійсною вартістю транспортного засобу на дату настання страхового випадку і розміром безумовної франшизи.

Тож, страхова сума на дату настання страхового випадку за мінусом франшизи 7% складає: 342 287, 45 грн. - 7 % = 342 287, 45 грн. - 23 960, 12 грн. = 318 327, 33 грн.

Відповідно до розділу 15 п.п. 15.14.1, 15.14.2 договору страхування виплата страхового страхування за ризиком незаконне заволодіння «Викрадення» сплачується двома частинами, а саме: перша в розмірі 30% від розрахованого страхового відшкодування в строк 10 днів від дня порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння застрахованим ТЗ та надання Страхувальником (одержувачем страхового відшкодування) Страховикові відповідних документів., а друга частина в розмірі 70% суми розрахованого страхового відшкодування сплачується протягом 10 ( десяти) робочих днів після закінчення строку досудового розслідування слідчими органами та винесення обвинувального вироку або закриття або призупинення кримінальної справи, але не пізніше ніж 6 (шість) місяців після порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння застрахованим ТЗ.

Тобто, у цьому випадку, страховик, враховуючи конкретні умови укладеного між ним та позивачем договору, який був досліджений судом в ході судового розгляду, мав здійснити виплату 30% страхової суми в розмірі (318 327, 33 грн. страхова сума * 30 / 100 = 95 498, 20 грн. до 11.09.2011року (постанова про порушення кримінальної справи 31.08.2011 року ), а решту в розмірі 70% - 222 829,13 грн.. сплатити у строк 10 днів ( 20.01.2012 року) після закінчення строку досудового розслідування слідчими органами та винесення обвинувального вироку або закриття або призупинення кримінальної справи, але не пізніше ніж 6 (шість) місяців після порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння застрахованим ТЗ, що підтверджується постановою від 09.01.2012 року про зупинення досудового слідства по кримінальній справи.

При цьому, граничний строк коли виплата повинна було бути здійснена у розмірі 70% - 31.02.2012 року (31.08.2011 (дата порушення кримінальної справи) + 6 місяців (після порушення такої справи).

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України регламентовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, період прострочення складає з 02.03.2012 року по 27.07.2015 року. Індекс інфляції за період з 02.03.2012 року по 31.12.2012 року склав 1,003. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції за 2012 рік становить 954 грн. 98 коп. (1,003 х 318327 грн. 33 коп.). За 2013 рік індекс інфляції склав 1,005. Сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції за 2013 рік становить 1591 грн. 63 коп. ( 1,005 х 318327 грн. 33 коп.). За 2014 рік індекс інфляції склав 1,249. Сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції за 2014 рік становить 79263 грн. 50 коп. ( 1,249 х 318327 грн. 33 коп.). Період прострочення за 2015 рік складає з 01.01.2015 року по 27.07.2015 року, індекс інфляції за вказаний період часу склав 1,407. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції за 2015 рік становить 129559 грн.22 коп. (1,407 х 318327 грн. 33 коп.).

Дана вимога позивача розглянута з врахуванням вимог ст. 11 ЦПК України.

Відповідно до п. 11.4.5 договору страхування при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування страховик сплачує неустойку (пеню , штраф) за кожний день зволікання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, від суми відшкодування за кожний день прострочення.

Зокрема, розмір ставок НБУ з 10.08.2010 року був 7.7500% (постанова НБУ від 09.08.2010 р. N 377), з 23.03.2012 року - 7.7500% (постанова НБУ від 21.03.2012 р. N 102), з 10.06.2013 - 7.0000% (постанова НБУ від 06.06.2013 р. N 209), з 13.08.2013 року - 6.5000% (постанова НБУ від 09.08.2013 р. N 315), з 15.04.2014 року - 9.5000% (постанова НБУ від 14.04.2014 р. N 212), з 17.07.2014 року - 12.5000% (постанова НБУ від 15.07.2014 р. N 417).

Таким чином, з 02.03.2012 - 31.12.2012 - 7,5% = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 7, 5% * 2 % / 365 ) / 100 * 304 доби) = 39 769, 11 грн.; з 01.01.2013 - 09.06.2013 - 7,0% = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 7,0 % * 2 % / 365 ) / 100 * 205 доби) = 25 030, 11 грн.; з 10.06.2013 - 12.08.2013 - 7,0 % = 318 327, 33 грн. Х( облікова ставку НБУ - 7,0 % * 2 % / 365 ) / 100 * 70 доби) = 8 546, 86 грн.; 13.08.2013 - 31.12.2013 - 6,5% = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 6,5 % * 2 % / 365 ) / 100 * 140 доби) = 15 872, 76 грн.; 01.01.2014 - 14.04.2014 - 6,5% = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 6,5 % * 2 % / 365 ) / 100 * 106 доби) = 12 017, 94 грн.; 15.04.2014 - 16.07.2014 - 9.5% = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 9,5 % * 2 % / 365 ) / 100 * 60 доби) = 9 942, 27 грн.; 17.07.2014-12.11.2014 - 12,5% = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 12,5 % * 2 % / 365 ) / 100 * 124 доби) = 27 036, 01 грн.; 13.11.2014 - 31.12.2014 - 14 % = 318 327, 33 грн. Х( облікова ставку НБУ - 14 % * 2 % / 365 ) / 100 * 48 доби) =11 721, 42 грн.; 01.01.2015 - 05.02.2015 -14 % = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 14 % * 2 % / 365 ) / 100 * 54 доби) = 13 186, 60 грн.; 06.02.2015 - 03.03.2015 -19,5% = 318 327, 33 грн. Х( облікова ставку НБУ - 19,5 % * 2 % / 365 ) / 100 * 50 доби) = 17 006, 52 грн.; 04.03.2015 - 27.07.2015 - 30 % = 318 327, 33 грн. Х ( облікова ставку НБУ - 30 % * 2 % / 365 ) / 100 * 31 доби) = 16 221, 61 грн., що в загальному становить - 196 351, 21 грн.

Враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, три проценти річних за період з 02.03.2012 р. по - 31.12.2012 р. - 304 доби = 7 953, 82 грн.; 01.01.2013 р. по - 31.12.2013 р. - 1 рік = 9 549, 81 грн.; 01.01.2014 р. по - 31.12.2014 р. - 1 рік = 9 549, 81 грн.; 01.01.2015 р. по 27.07.2015 р. - 185 доби = 4 840, 31 грн.; 318 327, 33 грн.* 3/100/365 = 26, 16 %, що в загальному становить 31 893, 75 грн.

При визначені розміру моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, суд зазначає, що для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди, … втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

В обґрунтування моральної шкоди позивач посилається на неправомірні дії відповідача у даній справі, однак, позивачем у позовній заяві та його представником у судовому засіданні, в супереч положень ст. 23 ЦК України, не було доведено обставин передачених данною статтею. Крім цього, пунктом 17.1.1. договору добровільного страхування наземного транспорту передбачено, що страховиком не відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди з відповідача необґрунтованими.

В свою чергу, згідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони. Ч. 2 граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, 19.04.2012 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір на надання правової допомоги в справі про захист прав споживачів та стягнення страхової суми.

Згідно п. 4 договору позивач сплатив на виконання умов договору суму в розмірі - 8 000, 00 грн.

Згідно постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 передбачено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Згідно ст. 1 ЗУ « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У даному випадку, при наданні правової допомоги за договором від 19.04.2012 року, адвокатом ОСОБА_2, було витрачено 38 годин.

За попередньою домовленістю адвоката з позивачем, година роботи адвоката оплачується у розмірі 400 грн., тож суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 12 800 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 526, 549, 625, 638, 979, 981, 992, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 6, 16, 18, 20 Закону України «Про страхування», Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 1 ЗУ « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 58, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 209, 213 - 215, 223 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про захист прав споживачів та стягнення страхової суми задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код 23510137) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 318 327 грн. 33 коп. страхової суми.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код 23510137) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 196351 грн. 21 коп. пені, 31893 грн. 75 коп. 3% річних, а всього 228244 грн. 96 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код 23510137) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 211369 грн. 33 коп. індексу інфляції за час прострочення виконання забов»язання.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код 23510137) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3)12800 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код 23510137) в дохід держави 1700 грн. судового збору.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя