Рішення № 56559069, 02.03.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13992/15-ц

Провадження №: 2/752/1072/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ладиченко С.В.

за участю секретаря - Рожок В.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» - Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором банківського обслуговування № BLаЖГА00026183 від 11 квітня 2011 року в сумі 19 960, 18 грн.

Посилався на те, що 11.04.2011 року між Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського обслуговування № BLаЖГА00026183, відповідно до умов якого банк надає ОСОБА_3 грошові кошти в національній валюті України - гривні у розмірі 15 000,00 грн. шляхом відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення відкличної не відновлювальної кредитної лінії, а остання зобов'язується повернути кредитні кошти та сплатити банку плату за користування кредитними коштами, комісії та можливі штрафні санкції.

Банк свої зобов'язання за договором банківського обслуговування № BLаЖГА00026183 виконав у повному обсязі, відкривши ОСОБА_3 поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановивши відкличну не відновлювальну кредитну лінію на суму 15 000,00 грн., але ОСОБА_3 умови зазначеного договору порушила, надані в кредит грошові кошти не повернула.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання в якому просить проводити розгляд справи за відсутності представника, також зазначив про те, що обґрунтування позову та позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач в судовому засіданні позовну заяву не визнавала та просила відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на неправильність нарахування штрафних санкцій та просить застосувати спеціальну позовну давність до вимог позивача, щодо стягнення заборгованості в частині нарахованої пені.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.04.2011 року між Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського обслуговування № BLаЖГА00026183 (а.с. 10-17).

В судовому засіданні відповідач зазначила, що позивачем необгрунтовано та безпідставно застосовано штрафні санкції, які перевищують суму споживчого кредиту, що прямо суперечить вимогам ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено права споживача у разі отримання ним продукції у кредит, в тому числі й споживчого кредиту.

Відповідно до ч.І ст.18 Закону «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч.5 ст.18 цього Закону якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

З розрахунку наданого позивачем вбачається розрахунок так званої «плати за пропуск платежів». Такого виду штрафних санкцій діюче законодавство не передбачає взагалі. Главою 49 ЦК України передбачено види забезпечення виконання зобов'язань до яких зокрема відносяться: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Пункт 48 Розрахунку містить посилання про те, що у період так званого виникнення заборгованості позивачем нараховано за 30 календарних днів так звану «плату за пропуск платежів» у розмірі 16 627,39 грн., яка нарахована у цей період вперше і одноразово та перевищує розмір наданого споживчого кредиту. До цього часу, тобто до часу її нарахування у графі 16 «прострочена заборгованість на початок періоду» значиться відсутність простроченої заборгованості з боку відповідача так і відсутність нарахованої заборгованості за такий встановлений позивачем вид фінансової санкції.

Вочевидь, нарахована до сплати сума плати за пропуск платежів в загальному розмірі 16 627,39 грн. прямо суперечить вимогам п.5 ч.І ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», що є наслідком визнання Договору банківського обслуговування №ВЬаЖГА00033987 від 13.05.2011 року у цій частині недійсним. Згідно вимог закону сума штрафних санкцій не може перевищувати 25% суми кредиту, тобто не може перевищувати З 750,00 грн.

Докази проте, що позивач застосував штраф у вигляді 25% від вартості кредиту із наданого ним же розрахунку не вбачається.

Відповідно до п.4.3. Договору позивач мав право вимагати від позичальника сплати пені за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань. У такому разі пеня мала б обраховуватись з часу неповернення частини кредиту, процентів, комісії. З наданого розрахунку взагалі не вбачається розрахунку пені, до якої застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Згідно п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь- яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Також на підтвердження сплати прострочених процентів у сумі 14,73 грн. за користування кредитом, відповідачка надала копію квитанції.

В поясненнях позивача щодо заперечень проти позову від 21.01.2016 року зазначено, що на момент подачі позову, заборгованість відповідача становить 19 96,18 грн. під час судового розгляду справи, ОСОБА_3 частково сплатила заборгованість за кредитом, тому станом на 18.01.2016 р. заборгованість становить 17 703,89 грн.: прострочена до повернення сума кредиту - 00 грн., прострочені проценти за користування кредитом - 14,73 грн., комісія за РО - 0,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 17 703,89 грн.

Тобто, сума заборгованості по кредиту відповідачем сплачена.

Відповідачем в судовому засіданні подано заяву про застосування наслідків пропуску строку спеціальної позовної давності.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Договір між позивачем та відповідачем укладено 11.04.2011 року, та не містить домовленостей щодо збільшення строку позовної давності

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідачем сплачена сума заборгованості по кредиту, також позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності, щодо стягнення пені, тому суд вважає що необхідно відмовити в задоволенні позову.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України, п.2 ч.1 ст. 258, ч. 3 ст. 267, ч. 4 ст. 267 ЦК України суд,

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» - Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва, через Голосіївський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Ладиченко